Постанова

від 22.06.2015 по справі 804/6564/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 р. Справа № 804/6564/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Ломідзе Д.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Торгівельно-Виробнича Фірма «ЛІОН» про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ :

22.05.15 року ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Торгівельно-Виробнича Фірма «ЛІОН» про накладення арешту на кошти та інші цінності.

В обґрунтування позову зазначено, що Приватне підприємство «Торгівельно-Виробнича Фірма «ЛІОН» має заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 10033,13 грн., яка утворилась внаслідок несплати податкових зобов'язань з ПДВ, який утворився внаслідок несплати податкового боргу визначеного податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 19.03.2013 року на суму 8815,00 грн., та № НОМЕР_2 від 19.03.2013 року на суму 170,00 грн. З урахуванням часткової сплати в розмірі 3,07 грн. та залишку несплаченої пені в розмірі 1051,13 грн., заборгованість складає 10033,13 грн. 13 листопада 2014 р. державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Відповідно до зазначеної постанови в результаті вжитих державним виконавцем заходів зясувати місцезнаходження боржника та перевірити його майновий стан не виявилося можливим, а здійснені державним виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку боржника та його майна виявилися безрезультатними. У добровільному порядку заборгованість у розмірі 10033,13 грн. не сплачена, тому податковий орган звернувся до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 18), в судове засідання не з'явився, повістка про розгляд справи повернулася на адресу відправника з відміткою пошти «за закінченням строку зберігання». Згідно з відомостями, що містяться в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є адреса: 49099, АДРЕСА_1, на цю ж адресу направлена і судова повістка на ім'я відповідача.

Відповідно до ч.4 ст. 33 КАС України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно з ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Приватне підприємство «Торгівельно-Виробнича Фірма «ЛІОН», код ЄДРПОУ 25519737 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків і зборів.

Як свідчить з матеріалів справи, податковий борг з податку на додану вартість утворився у зв'язку із несплатою узгоджених податкових зобов'язань:

- визначених на підставі податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 від 19.03.2013 року на суму 8815,00 грн., та № НОМЕР_2 від 19.03.2013 року на суму 170,00 грн., винесених ДПІ в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС на підставі Акту «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» № 224/152/25519737 від 28.01.2013 р. (а.с. 10-11). З урахуванням часткової сплати в розмірі 3,07 грн. та залишку несплаченої пені в розмірі 1051,13 грн., заборгованість складає 10033,13 грн.

Відповідно до п.57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами п.54.3.1. - 54.3.6 ст. 54 ПК України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом календарних 10 днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочне процедуру оскарження рішення контролюючого органу).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріли справи, 17.06.2013 року на адресу відповідача направлена вимога форми «Ю» №213-19 від 17.06.2013 року на суму 10033,13 грн. (а.с. 14).

Судом встановлено, що за змістом, формою та підставами винесення така податкова вимога узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою встановленою Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576 (далі - Порядок).

Відповідно до п.4.6 вказаного Порядку, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Доказів оскарження податкової вимоги заявника відповідачем до суду не надано, а судом в порядку ст. 11 КАС України, не встановлено.

В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платників податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніш ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п.п.95.1,95.2 ст. 95 ПК України).

Відповідно до п.87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 ПК України. При цьому за своїм змістом норми даної статті охоплюють як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

В силу вимог абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги. Відповідно саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу, як помилково вважає представник відповідача.

Таким чином, в силу положень пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України податкові органи наділені повноваженнями на звернення до суду з вимогами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності у нього майна, достатнього для погашення податкового боргу. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги, саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу (інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 р. №642/12/13-13).

Так, відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Умовою застосування норми пiдпункту 20.1.33 пункту 20.1 статтi 20 Податкового кодексу України є вiдсутнiсть у платника податкiв майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу. Вiдповiдна обставина повинна бути пiдтверджена пiд час судового розгляду. При цьому суд повинен встановити вiдсутнiсть вiдповiдного майна не взагалi, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективнiсть реалiзацiї якого забезпечується спецiальними заходами, зокрема адмiнiстративним арештом майна, у тому числi коштiв. В iншому разi вимога про застосування арешту коштiв буде передчасною. Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013р. № 642/12/13-13.

Суд зауважує, що відсутність майна для погашення податкового боргу не встановлена податковим органом належним чином, до суду не надано достатніх доказів того, що у Приватного підприємства «Торгівельно-Виробнича Фірма «ЛІОН» відсутнє рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг. Позивачем зазначено, що постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ДМУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавчий лист виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі № 804/895/14 про стягнення заборгованості у розмірі 10033,13 грн., повернутий стягувачу у зв'язку з тим, що в ході виконавчих дій знайти боржника та його майно виявилось безрезультатним. Однак, зазначені посилання позивача, суд не приймає до уваги з огляду на те, що виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 804/895/14 тривали протягом 2014 року, адміністративний позов про накладення арешту на кошти та інші цінності поданий до суду 22.05.2015 року і належих доказів вживання заходів по встановленню нерухомого чи рухомого майна боржника протягом 2014 -2015 років до суду не надано.

За вказаних обставин позов органу державної податкової служби про накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Торгівельно-Виробнича Фірма «ЛІОН» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Торгівельно-Виробнича Фірма «ЛІОН» про накладення арешту на кошти та інші цінності - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1