Постанова

від 21.06.2010 по справі 2а-1592/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 2a-1592/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Шварговському Д.Д.

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: прокурора Косівського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Косівському районі, вул. Незалежності, 26,м. Косів, Івано-Франківська область,78600

до відповідача: дочірнього підприємства "Люча-Рушір", с. Люча, Косівський район, Івано-Франківська область,78616

про стягнення заборгованості в сумі 5575,97 грн.,-

встановив:

27.04.2010 року прокурор Косівського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Косівському районі (далі -Позивач) звернувся з адміністративним позовом до дочірнього підприємства "Люча-Рушір" (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі - 5575,97 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач допустив заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Прокурор в судове засідання не прибув, хоча про час, місце та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, місце та дату судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване). Наданим правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підставний і належний до задоволення виходячи із наступних підстав:

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону Страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.6 ст. 20 ЗУ В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.

Судом встановлено, що Відповідачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за жовтень 2009 року, не здійснювалась сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого була допущена заборгованість в сумі - 5575,97 грн.

Доводи позивача про зобов'язання відповідача за страховими внесками у зазначеній сумі підтверджується задекларованим відповідачем розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за жовтень місяць 2009 року, який знаходяться в матеріалах справи.

Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не представив. За таких обставин суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства "Люча-Рушір" на користь управління Пенсійного фонду України в Косівському районі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне стархування в сумі 5575 (п"ять тисяч п"ятсот сімдесят п"ять) гривень 97 коп.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 25.06.2010 року.