cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2015 року Справа № 922/2504/15
Провадження №27/913/95/15
Суддя господарського суду Луганської області Байбак О.І.
при секретарі: Зоріній О.Г.
за участю представників сторін:
позивача: Левицька А.В. (довіреність № 8208-К-О від 20.10.2014 р.)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Луганської області cправу № 922/2504/15
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дональянс", м. Сєвєродонецьк
про стягнення 2250797 грн. 91 коп. -
встановив:
Публічне акціонерне товариство Комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дональянс", м. Сєвєродонецьк (далі за текстом - відповідач) заборгованість за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування б/н від 07.06.2013 в загальному розмірі 2250797,91 грн., з яких:
- 1221901,02 грн. - заборгованість за кредитом;
- 707076,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 321820,71 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором банківського обслуговування № Б/Н від 07.06.2013 р. щодо сплати заборгованості за кредитом, та відсотків за його користування.
Ухвалою господарський суд Харківської області від 23.04.2015 р. по справі № 922/2504/15 позовні матеріали Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дональянс", м. Сєвєродонецьк про стягнення 2250797,91 грн. передав за встановленою підсудністю до господарського суду Луганської області.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.05.2015 р. по справі № 922/2504/15 зазначений позов прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні.
На судове засідання 23.06.2015 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві просить її задовольнити.
Відповідач відзиву на позов не надав, на судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (а.с. 96) про вручення йому копії ухвали господарського суду Луганської області від 06.05.2015 р. про порушення провадження у даній справі.
В процесі розгляду даної справи суд двічі відкладав її розгляд в т.ч. в зв'язку з неявкою представника відповідача, таким чином надаючи останньому можливість реалізувати власні процесуальні права, однак останній даною можливістю з невідомих причин не скористався.
Оскільки неявка на дане судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено 75 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, 21.06.2012 р. відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява). На підставі даної заяви відповідачу позивачем відкрито відповідачу поточні рахунки у банку № 26004060876893, № 26045053702449 (а. с. 103).
Згідно з цією ж заявою, підписавши заяву банк (позивач) та клієнт (відповідач) приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому.
Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 (www.privatbank.ua), останній публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).
Тобто фактично, зазначені Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.
Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку ( www.privatbank.ua : https://client-bank.privatbank.ua або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком).
Отже, враховуючи вищевикладене, заява про відкриття поточного рахунку від 21.06.2012 р. разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та рифами, що розміщені на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають по суті договір банкі вського обслуговування б/н від 21.06.2012 р. (далі - Договір), відповідно до яких сторони зобов'язалися виконувати умови зазначеного договору.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Після підписання Договору клієнту надається право користуватися послугами Банку, однією з яких є послуга "Гарантований платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів Банку, тобто в кредит.
Розділами 3.1.1., 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".
За змістом п. 3.1.1.73 Умов, Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "ПриватБанк" надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "ПриватБанк" заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно з якою клієнт-платник доручає ПАТ КБ "ПриватБанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "ПриватБанк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.
За змістом п. З.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди, визначених даним договором.
Згідно з п. 3.1.1.74 Умов, обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу.
Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках.
Після отримання ПАТ КБ "ПриватБанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов). ПАТ КБ "ПриватБанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Пунктом 3.8.4 Умов (Засоби контролю доступу) передбачено, що Дистанційне розпорядження Клієнта можливо підтвердити кількома засобами контролю доступу:
1) Електронний цифровий підпис, що підтверджує створення електронних документів від імені Клієнта. (згідно з п. 3.8.4. умов і правил надання банківських послуг).
2) Цифровий підпис, що підтверджує створення Дистанційних розпоряджень від імені Клієнта виключно в Системі віддаленого банківського обслуговування " Приват24 для бізнесу", яка включає наступні варіанти:
· Cертификат з ключами на основі криптосистеми RSA;
· SMS - підпис, яка в свою чергу розділяється на два етапи:
SMS - запит - інформація, яка передається Банком допомогою мобільного зв'язку на фінансовий телефон Користувача для підтвердження Клієнтом виконання Банком дистанційних розпоряджень та інших дій від імені Клієнта;
SMS- підтвердження - інформація, яка передається Користувачем ( уповноваженим / довіреною особою Клієнта) за допомогою мобільного зв'язку у відповідь на SMS -запит і є підтвердженням для Банку на виконання дистанційних розпоряджень та інших дій від імені Клієнта;
· Динамічний Пароль ОТР - цифровий одноразовий пароль, який доставляється за коштами « сервісу коротких повідомлень» (SMS), на мобільний телефон Користувача, уповноваженого / довіреної особи Клієнта, номер якого був використаний при реєстрації в Системі і є фінансовим (п. 1.1.1.121 уіп );
Як свідчать матеріали справи, відповідач почав користуватися послугою "Гарантований платіж" з 07.06.2013 р., шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват-24. Останній користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" неодноразово шляхом наданням відповідних заявок (а.с. 53-65).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши перерахування грошових коштів на зазначені відповідачем рахунки, про що свідчать залучені до матеріалів справи довідки про підтвердження виконання заявок відповідача (а.с. 66-78).
Факт перерахування грошових коштів позивачем також підтверджується випискою з рахунку відповідача з 07.06.2013 р. по 17.03.2015 р. (а.с. 80-82).
За змістом п. 3.2.2.2. Умов, Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "ПриватБанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "ПриватБанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.
Відповідно до п.3.2.2.7.5. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Згідно з п. 3.2.2.10.1 Умов, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору, винагороди , передбаченого п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права , передбаченого п. 3.2.2.2 цього Договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі , зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за дим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).
За приписами п. 3.2.2.10.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати на його користь заборгованості за кредитом та відсотків за його користування виконав лише частково.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором б/н від 07.06.2013 р., позивач починаючи з 11.02.2014 року допустив прострочення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з вказаним розрахунком, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за зазначеним договором станом на 17.03.2015 р. складає 2250797,91 грн., з яких:
- 1221901,02 грн. - заборгованість за кредитом;
- 707076,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 321820,71 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Обставини щодо несплати відповідачем заборгованості стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 ст. 1056 1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було зазначено вище, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором б/н від 07.06.2013 р. та порушення відповідачем умов зазначеного договору щодо сплати кредиту, та процентів за його користування підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростований.
Розрахунок існуючої заборгованості позивачем здійснено арифметично вірно, на підставі умов укладеного між сторонами договору та відповідних вимог чинного законодавства України.
В судовому засіданні 23.06.2015 р. представник позивача підтвердив факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на час розгляду даної справи.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1221901,02 грн. заборгованості за кредитом, та 707076,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що
встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вже було зазначено вище, відповідальність відповідача щодо сплати на користь позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня, встановлено п. 3.2.2.10.1 договору, нарахування пені за приписами п. 3.2.2.10.4 здійснюється протягом 15 років, строки позовної давності, в т.ч. за вимогами про стягнення пені також встановлено тривалістю 15 років.
Оскільки відповідач допустив порушення своїх зобов'язань відповідно до укладеного договору банківського обслуговування від 07.06.2013 р. щодо строків повернення кредиту, комісії, сплати процентів, позивачем обґрунтовано нараховано йому пеню в сумі 321820,71 грн. за період прострочення з 17.11.2014 р. по 17.03.2015 р. (а. с. 79), яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суд вважає за необхідне зазначити:
Статтею 2 зазначеного закону встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася анти терористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
На виконання Закону № 1669, Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 року Розпорядженням №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).
Однак, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України видав Розпорядження №1079- р, яким зупинив дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р.
26.01.2015 р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.14 р. №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від ЗО жовтня 2014 року №1053-р».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.15 р. по цій же справі апеляційну скаргу Кабінет Міністрів України залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 28.04.2015 р. № К/800/19383/15 прийнято до провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України. Одночасно виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.15 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. до розгляду касаційної скарги у Вищому адміністративному суді України зупинено.
Одночасно, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 р. по справі № 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.14 р. №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.15 р. по цій же справі апеляційну скаргу Кабінет Міністрів України залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 19.05.2015 р. по цій же справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України.
Станом на момент винесення рішення по даній справі, Вищим адміністративним судом України ще не розглянуті касаційні скарги у справах № 826/18327/14 та № 826/18330/14.
Таким чином, на цей час відсутня можливість застосування Закону № 1669 від 02.09.2014 року щодо відповідача, оскільки відсутня юридична сила Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Аналогічної правової позиції дотримуються Харківський апеляційний господарський суд, зокрема у постанові від 22.05.2015 р. по справі № 908/5205/14 та Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 14.04.2015 р. по справі № 922/4504/14.
До того ж, юридичною адресою відповідача є місто Сєвєродонецьк, яке є підконтрольним Українській владі. Зазначені обставини надають відповідачу можливість здійснювати господарську діяльність на рівні з іншими суб'єктами господарювання України, а відповідно нести такі ж ризики, пов'язані зі здійсненням цієї діяльності. Доказів які б свідчили про протилежне матеріали справи не містять.
При цьому, за змістом ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідач не надав суду сертифікат Торгово-промислової палати України, в зв'язку з чим, відсутні підстави для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором на підставі вищезазначеного закону.
З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 45015,96 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дональянс» (адреса: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, буд. 21-А, офіс 70; код ЄДРПОУ 38141375) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 1221901,02 грн. заборгованості за кредитом, 707076,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 321820,71 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 45015,96 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 25.06.2015 р.
Суддя Байбак О.І.
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 23.06.2015 |
Оприлюднено | 01.07.2015 |
Номер документу | 45549119 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Луганської області
Байбак О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні