Постанова

від 17.06.2015 по справі 910/1068/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 910/1068/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Маляр Н. В. (довіреність від 06.04.2015 № 390)

від відповідача: не з'явився

розглядає матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2015

у справі № 910/1068/15-г (суддя Мельник В.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до житлово-будівельного кооперативу "Електромонтажник",

про стягнення 34 894,07 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2015 року у справі № 910/1068/15-г позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Електромонтажник» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 16479 грн. 33 коп. - основного боргу, 164 грн. 79 коп. - пені, 413 грн. 23 коп. - 3% річних, 3295 грн. 87 коп. - штрафу, 1848 грн. 62 коп. - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 1169 грн. 28 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.03.2015 року у справі № 910/1068/15-г та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 03.06.2015 року за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою суду від 03.06.2015 відкладено розгляд справи на 15.06.2015.

Ухвалою суду від 15.06.2015 відкладено розгляд справи на 17.06.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2015 надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 17.06.2015 не з'явився.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 8755/4-14 від 19.12.2000 року на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент, в свою чергу, сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами №65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Пунктами 12.5 та 1.10 Правил користування вказано, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.

Згідно п.3.1 договору, облік поставленої води здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань водолічильників здійснюється як правило, щомісячно представником позивача.

Згідно п.2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води, а при його відсутності згідно з домовленістю з позивачем.

Відповідно до п.3.6 договору, оплата вартості послуг здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку, у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п.3.7 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови, дані позивача вважаються прийнятими абонентом.

Згідно пояснень позивача, викладених у позові, за період з 01.12.2011 по 30.06.2014 відповідачу надано позивачем послуг на суму 96 397,50 грн., проте в порушення умов договору, за отримані послуги з водопостачання та водовідведення відповідач розрахувався частково у розмірі 70 509,29 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 25 626,58 грн.

Згідно п. 4.2 договору, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 4.1 договору, за безпідставну відмову оплати наданих послуг, абонент сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, доданому до позовної заяви, позивачем нараховано заборгованість у розмірі 16479,33 за послуги водопостачання та водовідведення холодної води, 5695,14 грн. за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та 3452,11 за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Крім того, у пункті 6.1 Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

При цьому суд зазначає, що постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до норм статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

У відповідності до положень пунктів 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Договір № 8755/4-14 від 19.12.2000 не регулює відносини сторін з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості. Відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, сторонами не надані.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що на балансі відповідача перебували та у його господарському віданні знаходились теплові пункти (котельні), до яких подаються обсяги холодної води, для виготовлення гарячої води, що йде на потреби обслуговування будинків.

Таким чином, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву.

Апеляційний суд визнає доведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 16479,33 за послуги водопостачання та водовідведення холодної води та 3452,11 грн. за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів. А вимоги скаржника в частині заявлених до стягнення 5695,14 грн. за послуги водопостачання, що використовується для приготування гарячої води є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Пеня, 3% річних та інфляційні втрати перераховані судом апеляційної інстанції в частині задоволеної апеляційної скарги на суму 19931,44 грн. та вважає, що підлягають задоволенню в розмірі 194 грн. 72 коп. - пені, 531 грн. 77 коп. - 3% річних, 3986 грн. 29 коп. - штрафу, 2258 грн. 14 коп. - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 1408 грн. 57 коп.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині 3452,11 грн. за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів та штрафних санкцій нарахованих на зазначену суму.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 910/1068/15-г задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 910/1068/15-г скасувати.

3. Прийняти нове рішення та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Електромонтажник» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини 24, 26-А, код ЄДРПОУ 22870210) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 19931 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 44 коп. - основного боргу, 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 72 коп. - пені, 531 (п'ятсот тридцять одну) грн. 77 коп. - 3% річних, 3986 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 29 коп. - штрафу, 2258 (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 14 коп. - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 1408 (одну тисячу чотириста вісім) грн. 57 коп.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Електромонтажник» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини 24, 26-А, код ЄДРПОУ 22870210) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 338 (триста тридцять вісім) грн. 27 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу № 910/1068/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич