Ухвала

від 24.06.2015 по справі 820/4603/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 р.Справа № 820/4603/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 820/4603/15 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "МОНОЛІТ" про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

28 травня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "МОНОЛІТ" про стягнення суми - відмовлено.

В апеляційній скарзі Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Свої вимоги мотивувало тим, що факт створення робочого місця для працевлаштування інваліда не звільняє підприємство, установу чи організацію від обов'язку сплачувати адміністративно-господарські санкції до Фонду на підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII у разі відсутності працевлаштованих інвалідів на даному підприємстві.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "МОНОЛІТ" у письмових запереченнях просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду - без змін.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явились, своїх представників не направили. Керуючись частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Охоронне агентство "МОНОЛІТ" було складено звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила фактично за рік 11, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог законодавства встановлена інвалідність становила 0, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 (а.с.6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, було виділено робочі місця для працевлаштування інвалідів, до відповідного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві у 2014 році, тому у відповідача відсутня вина за часткову незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21 березня 1991 року N 875-XII, Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 1 статті 19 цього ж Закону встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 2, 3 ст. 19 Закону).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч. 5 ст. 19 Закону).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч. 9 ст. 19 Закону).

Відповідно до п.1.1 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42 (далі - Інструкція №42), форма N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2014 рік із зазначенням середньооблікової чисельності штатних працівників, яким встановлена інвалідність у кількості - 0 (а.с.6).

Згідно п. 3.3 Інструкції № 42, у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до вищевикладеного, обов'язок щодо підшукування і працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, обов'язком же підприємства залишається складення та передання останній звітів про наявність вакантних місць.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подавалась Звітність щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН від 14.01.2014р., 11.02.2014р., 06.03.2014р., 07.04.2014р., 12.05.2014р., 05.06.2014р., 08.07.2014р., 04.08.2014р., 08.09.2014р., 07.10.2014р., 12.11.2014р., 09.12.2014р. (а.с.17-28) (відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N 316), що підтверджується копіями відповідних звітів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення до відповідальності відповідача та накладення на нього адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ним були виконані всі передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходи для працевлаштування інвалідів, а саме - щомісячно протягом 2014 року подавались звіти форми №3-ПН про наявність вакансій до державної служби зайнятості.

Доводи апеляційної скарги про те, що у випадку створення робочого місця на підприємстві, але не введення його в дію шляхом працевлаштування інваліда, підприємство має нести відповідальність за невиконання нормативу ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності та зазначає, що відповідачем на виконання вимог цього Закону були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, щомісячно протягом 2014 року подавались звіти форми №3-ПН до відповідного центру зайнятості, відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача за період 2014 року не було, що сторонами не заперечувалось. Тому колегія суддів вважає, що відповідачем було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, підстав для його відповідальності не вбачається.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування постанови суду немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 820/4603/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 25.06.2015 р.

Помічник судді Цюпак О.П.