Вирок

від 21.08.2008 по справі 1-18-2008

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД УЖГОРОДСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

1-18-2008

1-18-2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

21

серпня 2008 року                                                                                                 м.  Ужгород

Військовий

місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника

юстиції Дацківа В. В.,  при секретарі -

Зюріній М. О.,

за

участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Ужгородського

гарнізону  ст.  лейтенанта юстиції Кащука О.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у

приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця

військової частини 1493 стрі-льця-контролера пункту тимчасового тримання

Чопського прикордонного загону солдата служби за контрактом

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Черкаси, 

українця,  з серед­ньо-спеціальною

освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  на військовій строковій службі з тра­вня 2004

року по жовтень 2005 року та на військо­вій службі за контрактом - з лютого

2007 року,

за

обвинуваченням у вчиненні злочину, 

передбаченого  ст.  408 ч. 1 КК України. Судовим слідством

військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

З 21

квітня 2008 року солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на

посаді контролера-стрільця ПТТ Чопського прикордонного загону.

Згідно

наказу командира в/ч 1493 від 09.06.2008 року № 108-ос - підсудному з цього ж

дня надано короткочасну відпустку за сімейними обставинами до 18 червня

поточного року з вибут­тям до місця проживання батьків у м.  Черкаси.

Прибувши

у Черкаси ОСОБА_1,  не маючи на меті

повертатися з відпустки до військової час­тини 1493,  працевлаштувався водієм на приватне

підприємство «ВКІК».

Після

завершення 18 червня 2008 року терміну відпустки підсудний,  не бажаючи в подаль­шому проходити військову

службу і маючи на меті ухилитися від неї, 

до в/ч 1493 не з'явився.

Допитаний

у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінова­ного

йому злочину визнав повністю та дав аналогічні показання,  як викладено вище,  при цьому пояснив,  що 8.06.2008 року він звернувся з рапортом до

командування військової частини 1493 про надання йому відпустки за сімейними

обставинами. Відпустку йому було надано на період з 9 по 18 червня 2008 року.

Вибувши у відпустку,  він вирішив до

військової частини ніколи більше не повер­татися,  не маючи бажання далі проходити військову

службу. Перебуваючи вдома у відпустці, 

14.06.2008 року він влаштувався на роботу водієм до ПП „ВКІК",  де і працював до моменту поки його не

викликали до органів військової прокуратури для дачі пояснень з приводу свого

нез'явлення

2

на

військову службу. Заявляє,  що залишаючись вдома в м.  Черкасах та не повертаючись з відпустки,  він усвідомлював,  що з військової служби за контрактом його не

звільнено,  однак,  попри це вирішив більше до частини не

повертатися. Після завершення терміну відпустки,  на його домашній те­лефон неодноразово

телефонував начальник штабу військової частини 1493 п/п-к Безпалько,  який вимагав, 

щоб він повернувся до військової частини,  після чого його встановленим порядком зві­льнять

з військової служби. Однак,  не бажаючи

повертатися до частини,  він попросив

маму на дані телефонні дзвінки відповідати, 

що до військової частини він не поїде.

Заявляє,  що мотивами, 

якими він керувався при прийнятті рішення не повертатися назад у в/ч

1493,  були його небажання проходити

військову службу за таку низьку заробітну плату,  а та­кож тяжкий стан здоров'я його

матері,  за якою неохідно доглядати.

Крім

повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1, 

його вина у вчиненні злочину,  пе­редбаченого  ст. 

408 ч.1 КК України,  повністю

доведена сукупністю інших зібраних по справі та досліджених у судовому

засіданні доказів.

Так,  із досліджених у суді показань свідка к-на

ОСОБА_2  слідує,  що 9.06.2008 року солда­ту ОСОБА_1 була

надана відпустка за сімейними обставинами терміном на 10 діб і з'явитися на

службу той повинен був 19.06.2008р. Однак, 

у встановлений термін підсудний, 

нічого не повідомляючи,  у частину

не повернувся. Здійснюючи постійні телефонні дзвінки на мобільний те­лефон

ОСОБА_1,  останній на них не відповідав.

Окрім того,  на протязі всієї служби на

посаді стрільця-контролера ПТТ Чопського прикордонного загону,  ОСОБА_1 постійно висловлював своє небажання

проходити військову службу.

Аналогічні

показання дав свідок л-т ОСОБА_3

Із

витягу з наказу командира в/ч 1493 № 77-ос від 21.04.2008 р. вбачається що

солдат служби за контрактом ОСОБА_1 призначений на посаду стрільця - контролера

пункту тимчасового три­мання в/ч 1493.

Висновком

службового розслідування підтверджується факт неприбуття ОСОБА_1 без по­важних

причин з відпустки за сімейними обставинами на службу 19 червня 2008 року.

Згідно

акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 141 - ОСОБА_1 психічним за­хворюванням

не страждав і не страждає ним в теперішній час. 

Інкриміноване йому діяння скоїв у стані, 

коли міг віддавати звіт своїм діям, 

керувати ними,  розуміти їх

протизаконність та караність. Застосування примусових заходів медичного

характеру не потребує.

Оскільки

солдат контрактної служби ОСОБА_1 19 червня 2008 року,  після закінчення відпу­стки,  умисно, 

не маючи взагалі наміру проходити подальшу військову службу,  з метою ухилитися від неї,  до військової частини 1493 не прибув,  чим вчинив нез'явлення на військову службу з

від­пустки з метою взагалі ухилитися від військової служби - дезертирство,  суд його дії кваліфікує за  ст. 

408 ч. 1 КК України.

При

обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд приймає до уваги щире

ка­яття підсудного у скоєному,  що по

місцю проходження військової служби він характеризується посередньо,  по місцю проживання - позитивно,  до кримінальної відповідальності притягується

уперше,  раніше ні у чому вартому осуду

помічений не був,  з малолітнього віку

виховувався лише однією матір'ю,  яка на

даний час хворіє та на утриманнні у якої ще перебувають хворі дочка і зять -

інвалід 2-ї групи,  що об'єктивно

підтверджується дослідженими у судовому засіданні медични­ми документами.

Беручи

до уваги конкретні обставини справи, 

особу підсудного,  мотиви та

ступінь тяжкості вчинених ним дій,  суд

приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбу­вання

покарання,  передбаченого санкцією ч.

1  ст. 

408 КК України,  а тому вважає за

необхідне зві­льнити його від відбування покарання з випробуванням,  застосувавши до нього  ст.  75

того ж Ко­дексу.

На підставі

викладеного,  керуючись  ст. 

ст.  323,  324 КПК України,  військовий місцевий суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1

визнати винним у вчиненні злочину, 

передбаченого ч. 1  ст.  408 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком

на 3 (три) роки.

3

У

відповідності до  ст.  75 КК України

звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком

на 2 (два) роки,  якщо він протягом цього

іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього

обов'язки.

Згідно  ст.  76

КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце

проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та в період

іспитового строку повідомляти їх про зміну місця проживання,  роботи або навчання.

Контроль

за поведінкою засудженого під час проходження ним військової служби покласти на

командира військової частини 1493,  а у

разі звільнення з служби - на орган виконання покарань за місцем проживання

засудженого.

Запобіжний

захід відносно ОСОБА_1 - нагляд командування в/ч 1493,  до вступу вироку в законну силу,  залишити без зміни.

На вирок

може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону

через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту

його прого­лошення.