Рішення

від 19.12.2006 по справі 22-11040/2006

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-11040/2006

Справа № 22-11040/2006                                                      Головуючий

у 1 інстанції - Дрюк П.М.

Категорія-41                                                                                                  Доповідач-

Гурова О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року                                                                                                            м. Донецьк

Апеляційний

суд Донецької області в складі: головуючої - Гурової О.М., суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю. при секретарі - Миснянко

М.П., за участю - сторін,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Мир"

на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11

жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ

„Мир" про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, суми за ненадану

відпустку та відшкодування моральної шкоди ,-

    ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до

Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення

Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2006

року, яким позовні вимоги ОСОБА_1

задоволені частково: стягнуто  на його

користь з ліквідатора ВАТ „Мир" ОСОБА_3 заробітну плату за травень-червень

2006 р. в сумі 572,37 грн., вихідну

допомогу в розмірі 155 грн. та суму за недодану відпустку 50 грн., а

всього 777,37 грн. В задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову

допомогу та моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній

скарзі ОСОБА_1 просив

скасувати зазначене рішення в частині відмови суду у стягненні моральної шкоди,

посилаючись на те, що ним були надані всі необхідні докази стосовно заподіяної

йому та його сім'ї моральної шкоди з приводу несвоєчасної сплати заробітної

плати та інших виплат.

Ліквідатор ВАТ „Мир" ОСОБА_3

також оскаржив рішення суду в апеляційному порядку

і просив скасувати його, посилаючись на те, що суд безпідставно стягнув з

нього, а не з ВАТ „Мир", грошові виплати належні позивачу та судові

витрати. Крім того, судом не враховано, що рішенням зборів комітету кредиторів

від 27.04.2006 р. всім працівникам на період до звільнення встановлена

заробітна плата в мінімальному розмірі, тому порушення законодавства припущено

не було. Також судом не витребувані довідки про наявність у позивача невикористаної відпустки, розмір

належної йому компенсації.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1, виходив з того, що ліквідатор

самочинно встановив позивачу мінімальну заробітну плату 350 грн. в місяць в

порушення вимог ст. 110 КЗпП України. Разом з тим, вважав вимоги позивача про

відшкодування моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню, оскільки неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 не було

спричинено моральну шкоду і він не довів, що цими діями було порушено

його уклад життя та погіршено сімейний стан.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали

цивільної справи, апеляційний суд вважає, що

апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставою для

скасування рішення в апеляційному

порядку і ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення

для справи та порушення норм матеріального права.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи

не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,

поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на

підставі доказів сторін.

Як вбачається з позовної заяви (а.с. 1-2), ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ „Мир"

і належні йому грошові суми просив стягнути саме з відповідача ВАТ „Мир".

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України „Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом", виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута

провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу

майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту.

На підставі викладеного, Апеляційний суд вважає, що судом 1-ї інстанції безпідставно

стягнення грошових сум на користь позивача

проведено з ліквідатора товариства, як фізичної особи, а не з ВАТ „Мир", яке до теперішнього часу не виключено з

Єдиного реєстру підприємств, установ та організацій.

Що ж стосується посилання ОСОБА_3 на рішення комітету кредиторів від 27 квітня 2006 року про зменшення розміру заробітної плати

до мінімального, то вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки не

ґрунтуються на Законі.

Згідно з вимогами ст. 25 згаданого Закону, звільнення працівників банкрута здійснюється відповідно до законодавства України про

працю. Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну

діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два

місяці до їх запровадження або зміни.

Обставини справи свідчать про те, що збори комітета кредиторів ВАТ

відбулись 27 квітня 2006 p., а заробітна плата була знижена позивачу вже з травня 2006 року, наказ про

зменшення заробітної плати до мінімальної ліквідатором не видавався, тому суд

1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку

про те, що позовні вимоги стосовно стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, суми за ненадану відпустку підлягали задоволенню.

Недоплачена сума становила 777,37 грн., яку суд

вірно стягнув на користь позивача, проти чого не заперечували в

суді апеляційної інстанції обидві Сторони.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині

відшкодування моральної шкоди, суд безпідставно

не прийняв до уваги вимоги ст. 237-1 КЗпП України, згідно з якими відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної

шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його

законних прав призвели до моральних страждань,

втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього

додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди,

Апеляційний суд приходить до висновку, що з боку ВАТ „Мир" мало місце

порушення трудових прав позивача, яке поставило ОСОБА_1 та його сім`ю в складне матеріальне становище,

позбавило можливості використати гроші, які йому

належать, на власні потреби та потреби родини, що спричинило моральні страждання; та вимагало додаткових зусиль для

організації життя, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на

користь ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України,

Апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ліквідатора Відкритого

акціонерного товариства „Мир" ОСОБА_3

частково задовольнити.

Рішення Великоновосілківського районного суду

Донецької області від 11 жовтня 2006

року скасувати.                                                     ,

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Мир" (код ЄДРПОУ

00414463) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за травень-червень 2006 р. в сумі 572,37 грн., вихідну допомогу в розмірі

155 грн. та суму за недодану відпустку 50 грн., суму у відшкодування моральної шкоди 500 грн., а всього 1277 грн. 37 коп. (одну

тисячу двісті сімдесят сім грн. 37 коп.)

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Мир" (код ЄДРПОУ

00414463) судовий збір у розмірі 51 грн. на користь

держави, 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 3521017001000 в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО

26288796, отримувач - територіальне управління державної судової адміністрації

в Донецькій області.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо

до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної

сили.