Ухвала

від 24.06.2015 по справі 815/929/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/55777/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року

у справі № 815/929/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «РАФ-ПЛЮС»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси)

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «РАФ-ПЛЮС» звернулось у лютому 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування наказу № 564 від 30.08.2013 року, визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 року № 0002392230 та № 0002402230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 року № 0002392230 в частині збільшення грошового зобов'язання та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в загальній сумі 81 953,00 гривні та № 0002402230 в частині зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 352 810,00 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, змінити рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 564 від 30.08.2013 року та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «АСВ-Трейдінг ЛТД» за період січень-березень 2012 року, ТОВ «Яні Вест» за період квітень 2012 року та ТОВ «Приємна Пропозиція» за період серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 06.09.2013 року № 1435/15-53-22-3/31185987, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 1 697 972,00 гривень; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого було завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 339 594,00 гривні.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 року: № 0002392230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 339 594,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 169 797,00 гривень; № 0002402230 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 697 972,00 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, в тому числі за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка позивача була проведена на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 564 від 30.08.2013 року. На момент здійснення перевірки наказ позивачем не оскаржувався. Позивач допустив посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси до проведення перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про скасування наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси та визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки, під час розгляду справи судами не було встановлено протиправних дій чи бездіяльності відповідача та встановлено, що перевірку позивача проведено правомірно.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, а) порядковий номер податкової накладної, б) дата виписування податкової накладної, в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг, г) податковий номер платника податку (продавця та покупця), г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку, д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг, е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг, є) ціна постачання без урахування податку, ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, и) вид цивільно-правового договору, і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «РАФ-ПЛЮС» було укладено з ТОВ «АСВ-Трейд ЛТД» наступні угоди: № 05/01Р12 від 03.02.2012 року, № 04/01М12 від 05.01.2012 року, № 04/00К12 від 05.01.2012 року, №04/00Р12 від 04.01.2012 року, № ОЗМО від 01.03.2012 року; з ТОВ «Приємна пропозиція» наступні угоди: № 207-3 від 27.08.2012 року; з ТОВ «ЯНІ ВЕСТ» наступні угоди: № 656614 від 05.04.2012 року; № 656548 від 03.04.2012 року; № 234 від 20.03.2012 року; № 05-12К від 14.04.2012 року; № 05-123 від 09.04.2012 року.

Однак, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем не були надані до суду первинні документи, що підтверджують реальність господарської діяльності, а саме не було надано жодних доказів, які б підтвердили факт поставки товарів між позивачем та контрагентами (ТТН, подорожні листи, акти виконаних послуг тощо), які є істотними та визначають терміни, місце та засоби поставки товару, право переходу власності на ТМЦ.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що під час розгляду даної справи знайшли підтвердження висновки відповідача викладені в акті перевірки від 06.09.2013 року № 1435/15-53-22-3/31185987.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на те, що при визначені позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом, так і судом першої інстанції, безпідставно були враховані висновки актів перевірок, складені відносно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у останніх необхідних умов для здійснення господарських операцій, оскільки надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. При цьому, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Саме на підтвердження вказаних обставин податковим органом і були надані та враховані при проведенні спірної перевірки акти перевірок, складені відносно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у останніх необхідних умов для здійснення господарських операцій та відповідно про неможливість виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який щодо доводів відповідача про не врахування судом першої інстанції ТОВ «Яні Вест» порушень податкового законодавства по контрагентам позивача, серед яких за період квітень 2012 року, ТОВ «Приємна Пропозиція» за період серпень 2012 року, а саме: по контрагенту ТОВ «Яні Вест» виявлене завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 345 358,00 гривень; по контрагенту ТОВ «Приємна Пропозиція» виявлене завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 7452,00 гривні; по контрагенту ТОВ «Яні Вест» виявлене заниження суми податку на додану вартість на 53 145,00 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 26 573,00 гривні; по контрагенту ТОВ «Приємна Пропозиція» виявлене заниження суми податку на додану вартість на 1490,00 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 745,00 гривень, правомірно зазначив наступне.

На момент розгляду справи апеляційним судом набрала законної сили постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року по справі № 815/7825/13-а за позовом ТОВ «РАФ-ПЛЮС» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002832204 від 04.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 117 885,00 гривень та накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58 943,00 гривень та податкового повідомлення-рішення ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002852204 від 04.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 195,00 гривень та накладання штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 98,00 гривень.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «РАФ-ПЛЮС», а також встановлено, що попередньою перевіркою, за результатами якої був складений акт від 20.08.2013 року № 986/15-32-22-04/31185987, були встановлені порушення податкового законодавства по контрагентам позивача, серед яких ТОВ «Яні Вест» за період квітень 2012 року, ТОВ «Приємна Пропозиція» за період серпень 2012 року, а саме: по контрагенту ТОВ «Яні Вест» виявлене завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 345 358,00 гривень; по контрагенту ТОВ «Приємна Пропозиція» виявлене завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 7452,00 гривні; по контрагенту ТОВ «Яні Вест» виявлене заниження суми податку на додану вартість на 53 145,00 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 26 573,00 гривні гривень; по контрагенту ТОВ «Приємна Пропозиція» виявлене заниження суми податку на додану вартість на 1490,00 гривень та застосовані штрафні санкції в сумі 745,00 гривень.

На підставі вищевикладеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що відповідач неправомірно включив виявлені завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та занижені суми податку на додану вартість, які вже були визначені податковим повідомленням-рішенням № 0002832204 від 04.09.2013 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі № 815/929/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько