Рішення

від 23.06.2015 по справі 344/15479/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15479/14-ц

Провадження № 2/344/915/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

19 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Орнат Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Трасткапітал» та товариства з обмеженою відповідальністю «Трасткапітал інформ» про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним договір № 12-057 від 23.09.2014 року укладений із ОСОБА_2 «Трасткапітал», договір № 12-057 від 23.09.2014 року укладений із ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ», стягнути із ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ» кошти в сумі 22 000 грн., стягнути з відповідачів судові витрати та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.09.2014 року між ним та представником відповідача ОСОБА_2 «Трасткапітал» було укладено договір № 12-057, предметом якого є надання послуг спрямованих на придбання товару наведеного в Договорі і на Умовах та порядку діяльності «Трасткапітал» - Додаток № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Також 23.09.2014 року між позивачем та представником відповідача ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ» було укладено договір № 12-057, предметом якого є надання інформаційних, консультативних та роз'яснювальних послуг з питань виконання умов та порядку діяльності «Трасткапітал». На виконання умов договору з ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ» позивачем було сплачено 22 000 грн. Однак, після детального вивчення умов договорів позивач з'ясував, що в договорах не чітко вказано назву товару та його характеристики. Позивач звертався до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення коштів, однак відповіді не отримав, тому змушений був звернутись до суду із вказаним позовом.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представники відповідачів в судові засідання не з'являлись, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 вересня 2014 року між позивачем та представником відповідача ОСОБА_2 «Трасткапітал» було укладено договір № 12-057, предметом якого є надання послуг спрямованих на придбання товару наведеного в Договорі і на Умовах та порядку діяльності «Трасткапітал» - Додаток № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору (а.с.54)

Також 23.09.2014 року між позивачем та представником відповідача ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ» було укладено договір № 12-057, предметом якого є надання інформаційних, консультативних та роз'яснювальних послуг з питань виконання умов та порядку діяльності «Трасткапітал» (а.с.55).

На виконання п. 2.1 договору № 12-057 від 23.09.2014 року укладеного між позивачем та представником відповідача ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ», позивачем було оплачено 22 000 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с.5).

Позивач вважає, що договори були вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також при укладенні зазначених договорів позивача було введено в оману щодо наміру створення правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачами виконав та оплатив надані послуги, що підтверджується копією квитанції від 23.09.2014 року (а.с.5).

Відповідно до ст.ст. 627-628 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути оплачені ним кошти у зв'язку із недійсніст правочину, який укладений між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а відповідно до ч. 2 цієї ж статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Позивач вважає, що договори укладені між ним та відповідачами є недійсним, оскільки вчинені під впливом обману та не спрямовані на настання реальних наслідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вказано в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Як зазначено в п. 5 вказаної вище Постанови, якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Це зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Так, сторони договору на добровільних засадах визначили усі його умови, однак умови договору прописані не чітко, зокрема чітко не визначено товар, який повинен був би отримати позивач;

- oсоба, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. В даному випадку позивачем не ставиться під сумнів обсяг цивільної дієздатності відповідачів;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Позивачка вказує, що оспорювані договори укладені під впливом обману. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Договір, який укладений між позивачем та відповідачами не був спрямований на реальне настання правових наслідків;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, договір № 12-057 від 23.09.2014 року укладений із ОСОБА_2 «Трасткапітал» та договір № 12-057 від 23.09.2014 року укладений із ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ», не відповідають вимогам, які встановлені для чинності правочину.

За змістом частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Позивач сплатив відповідачу ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ» за недійсним договором 22 000 грн., які підлягають поверненню.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність дій відповідача щодо неї.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Позивач також просить стягнути з відповідачів на його користь судові витрати та витрати на правову допомогу.

Однак, позивач звільнений та не сплачував судові витрати, а тому вони підлягають стягненню з відповідачів на користь держави.

Щодо витрат на правову допомогу, то позивач не підтверджено належними та допустимими доказами факту понесення витрат, а тому стягнення не підлягають.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до п. 4, 5, 19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, ст. ст. 5, 16, 23, 204 ч.1, 203, 215 ч.1, 509, 526, 628 ч.1, 629, 638 ч.1 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Трасткапітал» та товариства з обмеженою відповідальністю «Трасткапітал інформ» про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 12-057 від 23.09.2014 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Трасткапітал».

Визнати недійсним договір № 12-057 від 23.09.2014 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ».

Стягнути з ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ», код 39275166, МФО 307394, місцезнаходження якого: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 17 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 міської ради, пров. Ключний 3/45 - 22 000 грн. сплачених згідно договору № 12-057 від 23.09.2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ».

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 «Трасткапітал інформ», код 39275166, МФО 307394, місцезнаходження якого: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 17 в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 243 гривень 60 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідачів.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 23 червня 2015 року.

Суддя Бабій О.М.