Рішення

від 16.06.2015 по справі 546/345/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/345/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1901/15Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л.Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

суддів: Триголова В.М., Омельченко Л.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

прокурора Полякової Ж.С.

представника зацікавленої особи ОСОБА_2

представника заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві апеляційну скаргу ТОВ «Агротехсервіс»

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2013 року

у цивільній справі за заявою прокурора Решетилівського району в інтересах держави в особі Плосківської сільської ради Решетилівського району про визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року прокурор Решетилівського району звернувся до суду з заявою про визнання відумерлою спадщину померлого 28 грудня 1999 року ОСОБА_4, який до смерті мешкав в с. Левенцівка Решетилівського району Полтавської області та якому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія ПЛ № 016912, виданого Решетилівською райдержадміністрацією 24.06.1996 року № 163, належала земельна ділянка, що знаходиться на території Плосківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,03 га, вартістю 83 435,23 грн. станом на 01.01.2013 р. згідно інформації відділу Держземагенства у Решетилівському районі. Згідно розпорядження голови Решетилівської РДА від 28.12.2004 р. № 610 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Плосківської сільської ради Решетилівського району. Вказаним розпорядженням посвідчено право власності громадян на земельні частки (паї) Державними актами на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) в розмірах, згідно списку, що додається до розпорядження. Відповідно до вказаного списку та проекту землеустрою ОСОБА_4 має право на отриманння Державного акту на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,96 га. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5324283800:00:011:0102. Державний акт останнім не отримано. Згідно даних спадкого реєстру спадкові справи не виявлені, відомостей про відкриття спадщини немає. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1277 ЦК України просив суд визнати відумерлою спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_4 та передати у власність територіальної громади (комунальну власність) Плосківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324283800:00:011:01202 розміром 3,96 га, вартістю 83 435,23 грн., яка знаходиться на території Плосківської сільської ради та належала померлій особі.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2013 року заява прокурора Решетилівського районув інтересах держави в особі Плосківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області про визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою - задоволена.

Визнанавідумерлою спадщина, а саме земельна ділянка площею 3,96 га, вартістю 83 435,23 грн., яка розташована на території Плосківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та залишилася відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 016912 після померлого 28 грудня 1999 року ОСОБА_4, що проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, та передана у власність дана земельна ділянка до територіальної громади Плосківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов»язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З рішенням місцевого суду не погодилося ТОВ «Агротехсервіс», яке не залучалося до участі у справі, проте вважає, що судовим рішенням вирішено питання про належні йому права та обов’язки, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1,4 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необгрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 28 грудня 1999 року с. Левенцівка Решетилівського району Полтавської області помер ОСОБА_4, що підтверджується копією запису акта про смерть №1 від 01.01.2000 р. (а.с. 5).

За життя ОСОБА_4 мав право на земельну ділянку площею 3,96 га в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 016912 (а.с. 7).

Згідно довідки № 370/01-21 від 14.03.2013 р., виданої відділом Держземагенства у Решетилівському районі Полтавської області вбачається, що вартість земельної частки (паю) ОСОБА_4в. становить 83 435,23 грн. (а.с. 12).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) 3 33538224 від 20.03.2013 р. вбачається, що спадкові справи, у яких спадкодавцем є ОСОБА_4, який помер 28.12.1999 р., відсутні (а.с. 13).

Задовольняючи заяву на підставі ст. 1277ЦК України та ст. 278 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що є підстави для задоволення заяви.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 помер 28.12.1999 року, тобто коли був чинним ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Місцевим судом неправильно застосована норма матеріального права, а саме ст. 1277ЦК України у ред. 2003 р., оскільки на час відкриття спадщини вона не існувала та спірні відносини не регулювала.

Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 р. правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадшини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Таким чином, у справах про визнання спадщини відумерлою місцевому суду слід було звернути увагу на застосування абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, відповідно до якого правила ст. 1277 ЦК про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК.

Зазначені положення застосовуються, якщо спадщина не перейшла до держави в порядку, передбаченому ст. 555 ЦК УРСР.

Згідно ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Клдексу); 5) якщо ні один із спадкоємці не прийняв спадщини.

Місцевому суду слід було звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Отже, щодо спадкування державою (ст. 555 ЦК УРСР) та переходу спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади (ст. 1277 ЦК), правила абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК слід застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого ч. 2 ст. 1277 ЦК та абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 1 липня 2003 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», який був чинним на час пред»явлення заяви, право подавати заяви про визнання спадщини відумерлою в інтересах територіальної громади також мають право органи прокуратури.

Доводи ТОВ «Агротехсервіс» про те, що місцева прокуратура, а не орган місцевого самоврядування, необгрунтовано звернулася до суду, не заслуговують на увагу, оскільки органи прокуратури наділені процесуальним правом звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Як встановила колегія суддів, місцевим судом неправильно встановлено правовідносини, які виникли із відкриттям спадщини. У даному випадку спадщина перейшла до держави на підставі ст. 555 ЦК УРСР, тому вимоги про визнання права власності за територіальною громадою та заява про визнання спадщини відумерлою не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заяви про відмову у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 303 ч. 4, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 1,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ТОВ «Агротехсервіс» задовольнити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2013 року

скасувати та ухвалити нове рішення по заяви.

У задоволенні заяви прокурора Решетилівського району в інтересах держави в особі Плосківської сільської ради Решетилівського району про визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :