Рішення

від 19.06.2015 по справі 635/4272/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/4272/15-ц

Провадження № 2/635/2118/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Березовської І.В.

за участю секретаря судового засідання Нікішової М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати за нею право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, а саме: 1/2 частину житлового будинку загальною площею 121,5 кв.м., житловою площею 90,7 кв.м, що розташований за адресою: с. Темнівка Харківського району Харківської області, вул. Зміївська, 89-А; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 121,5 кв.м., житловою площею 90,7 кв.м, що розташований за адресою: с. Темнівка Харківського району Харківської області, вул. Зміївська, 89-А, порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого 16 квітня 2014 року.

В обґрунтування позову зазначила, що вона, згідно договору купівлі продажу від 10 жовтня 1982 року, зареєстрованого в погосподарській книзі Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області за особовим рахунком № 996, є власником житлового будинку № 89-А по вул. Зміївській в с. Темнівка Харківського району Харківської області. Вказаний житловий будинок було придбано в період шлюбу з ОСОБА_4, у зв'язку з чим є спільним сумісним майном подружжя. 16 квітня 2014 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на 1/2 частини вказаного житлового будинку. Спадщину після смерті чоловіка вона прийняла у встановленому законом порядку. Їх спільні доньки від прийняття спадщини відмовились на її користь. 23 грудня 2014 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована за адресою: с. Темнівка Харківського району Харківської області, вул. Зміївська, 89-А. В видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок їй було відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказаний житловий будинок.

Зазначені обставини змусили звернутися її до суду.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримали.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_3 надали суду заяви, в якій просили розглядати справу за їх відсутності, позов визнали.

На підставі ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 січня 1974 року. Від даного шлюбу у них народилися доньки: 08 грудня 1975 року ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_3), та 12 вересня 1979 року ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_5). /а.с.6,7,8,9,0,11/

В період шлюбу ОСОБА_1 за договором купівлі продажу від 10 жовтня 1982 року, зареєстрованого в погосподарській книзі Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області за особовим рахунком № 996, придбала житловий будинок № 89-А по вул. Зміївській в с. Темнівка Харківського району Харківської області./а.с. 23,24,26/

Згідно до положень ст.22 КпШС України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок.

Проте, право власності на вказаний житловий будинок в КП «Харківське районне БТІ» зареєстровано не було, що підтверджується інформацією КП «Харківське районне БТІ» за № 12 від 26 січня 2015 року /а.с.25/.

16 квітня 2014 року ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, зокрема, у вигляді 1/2 частини вище вказаного будинку.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняла його дружина ОСОБА_1

Згідно інформації ОСОБА_8 державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області за № 1710/02.14 від 16 червня 2015 року, після померлого 16 квітня 2014 року ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини на протязі шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця звернулася дружина померлого ОСОБА_1, про відмову від прийняття спадщини на протязі шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця звернулися діти померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 23 грудня 2014 року за реєстровим № 1-1384 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,2065 га кадастровий номер 6325181503:00:001:0042, що знаходиться в с. Темнівка Харківського району Харківської області, вул. Зміївська, 89-А, на ім'я дружини померлого ОСОБА_1

Проте, в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_9 на житловий будинок № 89-А по вул. Зміївській в с. Темнівка Харківського району Харківської області позивачу ОСОБА_8 державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на будинок.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268- 1270 ЦК.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З огляду на наведене, а також враховуючи наявність запису у погосподарській книзі на ім'я ОСОБА_1, що підтверджує право власності на спірний будинок, придбання будинку у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4, прийняття позивачем спадщини після смерті чоловіка в порядку ст. 1269 ЦК України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати суд залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 197, 208,209,212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, а саме: 1/2 частину житлового будинку загальною площею 121,5 кв.м., житловою площею 90,7 кв.м, що розташований за адресою: с. Темнівка Харківського району Харківської області, вул. Зміївська, 89-А.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 121,5 кв.м., житловою площею 90,7 кв.м, що розташований за адресою: с. Темнівка Харківського району Харківської області, вул. Зміївська, 89-А, порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4, померлого 16 квітня 2014 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - І.В. Березовська