Рішення

від 03.12.2012 по справі 2020/7348/2012

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/2020/2123/2012 Справа № 2020/7348/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства «ФВ»

про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «ФВ», в якому просить стягнути з Приватного підприємства «ФВ»на її користь 12029,20грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04 липня 1995 року між ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Паралакс»(Продавець) укладено договір № Н13-2600 купівлі-продажу квартири № 23 «Г», розташованої за адресою м. Харків, вул. Героїв Праці, 25/71 . На вимогу продавця грошові кошти за квартиру у розмірі 1.202.920.000 карбованців були сплачені Приватному підприємству «ФВ».

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2001 року у цивільній справі за позовом приватної фірми «Урей»до ОСОБА_1 та ТОВ «Паралакс»визнано недійсним договір купівлі-продажу № Н13-2600 від 04.07.1995 рокуАДРЕСА_1 Г по вул. Героїв Праці, 25/71 в м. Харкові, укладений між ТОВ «Паралакс»та позивачем; визнано за ПФ «Урей»право власності на квартиру № 23 «Г»по вул. Героїв Праці, буд. 25/71 в м. Харкові; зобов'язано МіськБТІ м. Харкова анулювати реєстрацію квартири № 23 «Г»по вул. Героїв Праці. 25/71 в м. Харкові за ОСОБА_1; витребувано квартиру з володіння позивача.

16 серпня 2010 року Московський районний суд м. Харкова скасував рішення від 01.10.2001р. у цивільній справі № 2-137/2001р. за нововиявленими обставинами , а ухвалою від 10 січня 2011 р. провадження у цивільній справі за позовом ПФ «Урей»до ОСОБА_1 та ТОВ «Паралакс»закрито.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20.09.2011р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна (квартири № 23 «Г», розташованої за адресою м. Харків, вул. Героїв Праці, 25/71) з чужого незаконного володіння відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.10.2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2012 р. відмовлено у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.10.2011р.

05.07.2012р. позивач направила відповідачу заяву про повернення отриманих коштів, яка ним залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з Приватного підприємства «ФВ»на її користь 12029,20грн. отриманих останнім без достатньої правової підстави.

В судове засідання позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином; направив на адресу суду заяву, в якій зазначив, що просить розглядати справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі. Крім цього, в заяві позивач зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Приватним підприємством «ФВ» до матеріалів справи надана заява, в якій відповідач просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності та з цим підстав відмовити в задоволенні позову.

Доводи зазначеної заяви обґрунтовує тим, що грошові кошти, які просить стягнути позивач були начебто перераховані 20.06.1995р. на розрахунковий рахунок ПП «ФВ»на виконання договору купівлі-продажу квартири №23 «Г»в будинку №25/71 по вул.Героїв Праці в м. Харкові, укладеного 04.07.1995р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Паралакс», який було визнано недійсним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.10.2001р. по цивільній справі за позовом ГІФ «Урей»до ОСОБА_1 та ТОВ «Паралакс», яке набрало законної сили. Про порушення свого права ОСОБА_1 дізналась 01.10.2001р. оскільки приймала участь у розгляді зазначеної цивільної справи. Тобто ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про стягнення грошових коштів, які були начебто сплачені нею на виконання умов зазначеного договору, майже через 11 років після того, як вона дізналась про порушення свого цивільного права.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, доказів поважності неявки у судове засідання не надав.

У відповідності до приписів ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 червня 1995 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Паралакс»(який є дольщиком у будівництві житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 25/71 (секції В,Г) за договором №3/2 від 10.04.1995року з ОПЗП «Харківвторресурси») договір про дольову участь в будівництві житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Героїв праці, 25/71 (секції В,Г).

У відповідності до умов зазначеного договору позивач зобов'язалась внести на будівництво житла - 1.202.920.000 (один мільярд двісті два мільйони дев'ятсот двадцять тисяч) карбованців, а ТОВ «Паралакс»зобов'язувалось передати їй одну двокімнатну квартиру, № 23 «Г»на шостому поверсі секції «Г», житловою площею 27, 88 кв. м., загальною площею 49,30 кв. м.

На підтвердження виконання умов договору щодо внесення грошових коштів позивачем до матеріалів справи надано копію листа ТОВ ВКФ «Паралакс»від 20.06.1995 року, згідно якого ТОВ ВКФ «Паралакс»в рахунок оплати квартири № 23 «Г»житловою площею 27, 88 кв. м., загальною площею 49,30 кв. м., розташованої на шостому поверсі секції «Г»по вул. Героїв Праці, 25/71 у м. Харкові, просить ОСОБА_1 перерахувати грошові кошти у розмірі НОМЕР_1 карбованців на рахунок ПП «ФВ»; копію довідки АКБ «Україна» від 30.06.1998 року № 110-11 про перерахування позивачем на рахунок ПП «ФВ»НОМЕР_2 карбованців; копію меморіального ордеру від 04.07.1995 року про перерахування на рахунок ПП «ФВ»8852000крб.

04 липня 1995 року між позивачем та ТОВ «Паралакс»укладено договір № Н13-2600 купівлі-продажу спірної квартири, зареєстрований на біржі «Слобода». 21 серпня 1995 року квартира була зареєстрована за позивачем на праві власності в Харківському міському бюро технічної інвентаризації та видано технічний паспорт.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2001 року у цивільній справі за позовом приватної фірми «Урей»до ОСОБА_1 та до ТОВ «Паралакс»визнано недійсним договір купівлі-продажу № Н13-2600 від 04.07.1995 рокуАДРЕСА_1 Г по вул. Героїв Праці, 25/71 в м. Харкові, укладений між ТОВ «Паралакс»та ОСОБА_1; визнано за ПФ «Урей»право власності на квартиру № 23 «Г»по вул. Героїв Праці, буд. 25/71 в м. Харкові; зобов'язано МіськБТІ м. Харкова анулювати реєстрацію квартири № 23 «Г» по вул. Героїв Праці. 25/71 в м. Харкові за ОСОБА_1; витребувано квартиру з володіння позивача.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2010 року скасовано рішення від 01.10.2001р. у цивільній справі № 2-137/2001р. за нововиявленими обставинами , а ухвалою від 10 січня 2011 р. провадження у цивільній справі за позовом ПФ «Урей»до ОСОБА_1 та ТОВ «Паралакс»закрито.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20.09.2011р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -теперішнього власника квартири № 23 Г по вул. Героїв Праці, 25/71 в м. Харкові, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ віл 14.10.2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2012 р. відмовлено у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.10.2011р.

Посилаючись на те, що будь-які договірні відносини між ОСОБА_1 та ПП «ФВ»відсутні, грошові кошти у розмірі НОМЕР_1 карбованців перераховані на рахунок ПП «ФВ»безпідставно, ПП «ФВ»утримує зазначені кошти без належної правової підстави, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Згідно до приписів частин 1, 2 та 3 ст. 1212 ЦК України, на підставі якої позивач просить стягнути з відповідача зазначену вище грошову суму, особа , яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом вказані нормі ЦК України передбачають можливість виникнення недоговірних майнових зобов'язань двох видів: 1) унаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; 2) унаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна, по-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи, по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

У ч. 2 ст. 1212 ЦК встановлюється правило, відповідно до якого виникнен ня зобов'язань з безпідставного набуття майна не обмежується поведінкою тільки потерпілого або набувача майна. Дане зобов'язання може виникнути у результаті дій третіх осіб або бути наслідком події.

Вимога про «повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні»(п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК) означає, що у разі припинення зобов'язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не від повідає, або у зв'язку із добровільною відмовою від зобов'язання обох сторін, сторона, що виконала своє зобов'язання повністю або частково, має право вима гати повернення виконаного.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про повернення позивачеві грошових коштів, отриманих ПП «ФВ»без достатньої правової підстави.

На підтвердження перерахування грошових коштів позивачем до матеріалів справи надано копію довідки АКБ «Україна»від 30.06.1998 року № 110-11 про перерахування позивачем на рахунок ПП «ФВ»НОМЕР_2 карбованців; копію меморіального ордеру від 04.07.1995 року про перерахування на рахунок ПП «ФВ»8852000крб.

При цьому суд зауважує, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 20.09.2011 року, яке набрало законної сили, встановлено, що довідка АК АПБ «Україна»від 30.06.98 року, з якої вбачається, що 20.06.95 року позивачем здійснено перерахування коштів у розмірі НОМЕР_2 карбованців ПП фірмі «ФВ» не є належним доказом по справі, оскільки Інструкцією НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»така форма розрахунку як довідка не передбачена.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно меморіального ордеру від 04.07.1995 року ОСОБА_1 перерахувала на користь ПП «ФВ» 88520000карбованців.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»від 15.08.1996р. № 762/96 українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.

Таким чином, 88520000карбованців відповідають на даний час 885,20гривень, які підлягають стягненню на користь позивача.

Доводи заяви відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності не прийняті судом до уваги, оскільки умовою виникнення зобов'язань, передбачених главою 83 ЦК України, є відсутність правової підстави -юридичного факту -для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Причому обов'язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналась про безпідставність одержання цього майна .

05.07.2012 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, яка отримана ПП «ФВ»12.07.2012 року, а тому суд зазначає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ФВ», АДРЕСА_2, код 21235115, на користь ОСОБА_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, отримані без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 885,20грн. та судові витрати у розмірі 214,60грн., а всього 1099 (одна тисяча дев'яносто дев'ять) грн.80коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_4