Постанова

від 24.06.2015 по справі 820/1905/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 р. справа №820/1905/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Рябченко Є.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ІНТЕРМЕД" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ІНТЕРМЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0004792204 від 11.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оприбуткування готівки 03.07.2014 року проведено належним чином, розрахункові операції на повну суму надання послуги були проведені через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, в подальшому рух готівки підтверджується прибутковими та видатковим касовим ордером, що підтверджує передачу коштів в банк на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Спеціального витягу від 26.05.2015 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ІНТЕРМЕД"(код ЄДРПОУ 36986639) зареєстроване як юридична особа 11.02.2010 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення, про припинення юридичної особи - відсутні; місцезнаходження юридичної особи: 61161, Харківська область, м. Харків, вулиця Барабашова, будинок 6 (а.с.85-87).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось сторонами у процесі розгляду справи, що 23 жовтня 2014 року фахівцями Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлень на перевірку №4099 та №4100від 20.10.2014 року (а.с.42-43) відповідно до п.п.80.2.6 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку господарського об'єкту, розташованого за адресою: м. Харків, вулиця Барабашова, будинок 6, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ІНТЕРМЕД".

Предметом перевірки було дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 1709/20/40/22/36986639 від 23.10.2014 року (далі по тексту - Акт, акт перевірки, а.с.71-73).

Згідно з висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року (далі по тексту - Положення № 637).

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0004792204 від 11.11.2014 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11030,00 грн.

Щодо обставин, за якими позивачу визначено донарахування податкових зобов'язань відповідно до податкового повідомлення-рішення №0004792204 від 11.11.2014 року, судом встановлено наступне.

Відповідачем у акті перевірки зазначено, що позивачем допущено неоприбуткування готівкових коштів у сумі 2206,00 грн. у повній сумі в день їх фактичного надходження, а саме у книзі обліку розрахункових операцій №2031006135Р13 відсутній запис про облік готівки за 03.07.2014 року на підставі даних Z-звіту № 00686; вказані обставини, за твердженням відповідача, призвели до порушення позивачем п.2.6 Положення № 637.

Із наявних в матеріалах справи копій аркушів книги обліку розрахункових операцій №2031006135Р13 судом встановлено, що в розділі 2 книги ОРО "Облік руху готівки і сум розрахунків" не заповнені графи "службова видача" та "загальна сума розрахунків" за 03.07.2014 року, Z-звіт №00686, графа "службове внесення" за відповідну дату містить запис ""50,00" (а.с.48-50).

Із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що на місці для підклеювання чеків у книзі обліку розрахункових операцій №2031006135Р13 вклеєно Z-звіт №00686 із зазначенням суми у розмірі 2206,00 грн (а.с.47).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами унормовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, зокрема, вказаним положенням визначено поняття оприбуткування готівки, як то проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

За правилами п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та пункту 1.2 Положення № 637, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Порядок ведення книги обліку розрахункових операцій встановлено у 4 главі "Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій" № 417 від 28.08.2013 року, яким встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Із системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому не відображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом №436/95.

Аналогічну позицію висловив Верховний суд України у своїх постановах від 26.02.2013 року, від 02.04.2013 року.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 01.04.2014 року по справі №21-54а14, зокрема, тлумачить висновки Верховного суду України у контексті відображення у КОРО саме касових документів, а саме вважає, що підклеювання Z-звіту та запис його номеру та дати у відповідних графах КОРО є достатніми діями щодо відображення такого касового документу у КОРО.

Відповідно до висновків постанови Верховного Суду України від 01.04.2014 року по справі №21-54а14 для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки суди повинні з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Текст вищезазначеної постанови не містить будь-яких посилань на те, що достатнім доказом відображення фіскального звітного чеку у книзі ОРО є його підклеювання та зазначення номеру і дати у розділі 2 книги ОРО "Облік руху готівки і сум розрахунків", а тому суд приходить до висновку про довільне тлумачення позивачем висновків Верховного Суду України, викладених у у постанові від 01.04.2014 року по справі №21-54а14.

Ані нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, ані висновками Верховного суду України не передбачено виключенння обов'язку платника податків при відображенні на підставі касових документів готівки у книзі обліку розрахункових операцій як вклеювати касові документи до відповідного розділу КОРО, так і вносити до розділу 2 книги ОРО "Облік руху готівки і сум розрахунків" запис про реквізити такого касового документу із обов'язковим зазначенням суми готівки при службовій видачі та загальній сумі розрахунків на підставі такого касового документу.

При цьому суд зазначає, що вищенаведені норми права регулюють відображення готівки (відповідних сум) у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО, а тому запис реквізитів касового документу без зазначення розміру відповідної суми готівки у відповідному розділі КОРО не може вважатись доказом виконання позивачем обов'язку відображення на підставі фіскальних звітних чеків готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Суд звертає увагу, що у процесі розгляду справи представником позивача зазначено, що запис у графах "службова видача" та "загальна сума розрахунків" у відповідному розділі КОРО не здійснено внаслідок помилки, проте на запит суду щодо причин, які унеможливлювали внести запис сум готівки від 03.07.2014 року з огляду на заповнення відповідних граф з 04.07.2014 року по 08.07.2014 року на сторінках 36-37 КОРО, представником позивача ґрунтовних пояснень не надано.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним.

Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до підпункту п.п. 1 п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI розмір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат .

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи розмір заявлених майнових вимог та сплату позивачем 10% судового збору у сумі 182,70 грн (платіжне доручення №151 від 20.02.2015 року), стягненню з позивача в дохід державного бюджету підлягає решта суми судового збору, а саме: 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 69-72, 86, 87, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ІНТЕРМЕД" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ІНТЕРМЕД" (код ЄДРПОУ 36986639, місцезнаходження юридичної особи: 61001, м. Харків, вул. Барабашова, буд.6) суму судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 30 коп на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 26 червня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.