Рішення

від 19.06.2015 по справі 904/3443/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.15р. Справа № 904/3443/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ", м. Київ

до Приватного підприємства "Науково-технічна Виробничо-комерційна фірма "ВУГЛЕХІМПОСТАЧАННЯ", смт. Покровське, Дніпропетровська область

про стягнення 60 907,08 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Антощук Е.І. - представник (дов. б/№ від 06.05.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" звернулось з позовом до Приватного підприємства "Науково-технічна Виробничо-комерційна фірма "ВУГЛЕХІМПОСТАЧАННЯ" про стягнення 60 907,08 грн. за генеральним договором фінансового лізингу № 20 від 29.11.2012.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов генерального договору фінансового лізингу № 20 від 29.11.2012 в частині повної та своєчасної сплати відповідачем лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.05.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 18.05.2015 на 02.06.2015, з 02.06.2015 на 22.06.2015.

02.06.2015 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із тим, що відповідачем частково оплачено суму боргу у сумі 12 887,58 грн., тому просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 48 019,50 грн.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

22.06.2015 у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем частково оплачено суму боргу у сумі 12 598,33 грн., тому основна сума заборгованості становить 35 421,17 грн.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Одночасно представник позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, нарахувавши пеню у розмірі 13 330, 70 та 3 % річних у розмірі 926,86 за період з 19.06.2015 по 19.06.2015, тому сума позову складає 40 273,61 грн.

Суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання за адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 20465786 від 22.04.2015 року.

Згідно з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20465786 від 22.04.2015 року (а.с.64-65) місцезнаходження ПП "Науково-технічна Виробничо-комерційна фірма "ВУГЛЕХІМПОСТАЧАННЯ" - 53600, Дніпропетровська область, смт. Покровське, вул. Промислова, будинок 3, куди і направлялись ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу господарського суду Дніпропетровської області 26.06.2014 повернувся конверт з ухвалою про порушення від 22.04.2015, який направлявся на адресу Приватного підприємства "Науково-технічна Виробничо-комерційна фірма "ВУГЛЕХІМПОСТАЧАННЯ" з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Науково-технічна Виробничо-комерційна фірма "ВУГЛЕХІМПОСТАЧАННЯ" (лізингоодержувач) був укладений генеральний договір фінансового лізингу № 20 (а.с. 10).

Керуючись генеральним договором фінансового лізингу та заявкою Приватного підприємства "Науково-технічна Виробничо-комерційна фірма "ВУГЛЕХІМПОСТАЧАННЯ" про надання майна в лізинг від 29.11.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № ФЛ-20-1 від 14.01.2013 (а.с. 32).

Відповідно до пункту 1.1 генерального договору фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується у відповідності до заявки лізингодержувача придбати у постачальника у власність предмет лізингу та надати його за плату лізингоодержувачу в тимчасове володіння та користування в якості предмету лізингу на строк та на умовах, визначених цим генеральним договором та відповідним договором лізингу.

Предметом лізингу є фронтальний навантажувач LG 936, шасі № VLG936LVC9017757, рік випуску 2012, реєстраційний номер 56798 АА, відповідно до додатку № 1/ФЛ-20-1 від 14.01.2013 (а.с. 33).

На виконання п. 1.1 генеральног договору позивач придбав фронтальний навантажувач LG 936, шасі № VLG936LVC9017757, рік випуску 2012, реєстраційний номер 56798 АА.

28.03.2014 позивач передав у тимчасове володіння та користування відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.02.2013, який підписано повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток (а.с. 36).

Відповідно до пункту 2.1 генерального договору лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.

Згідно з пунктом 5.3 генерального договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві лізингові платежі в наступному порядку:

- авансовий лізинговий платіж сплачується протягом трьох робочих після підписання відповідного договору лізингу;

- поточні лізингові платежі сплачуються згідно з графіком лізингових платежів (а.с. 34).

Загальна сума лізингових платежів зазначається в договорі лізингу. Загальна вартість (ціна) договору лізингу складається з загальної суми лізингових платежів, що сплачуються по такому договору лізингу (п. 2.4. договору)

Відповідно до договору фінансового лізингу № ФЛ-20-1 від 14.01.2013 загальна вартість договору лізингу складає 511 449,46 грн., з яких 106 449, 46 грн. - винагорода, 243 000,00 грн. - відшкодування вартості предмету, 162 000,00 грн. - авансовий лізинговий платіж.

Згідно з п. 2.7. генерального договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі в повному обсязі та в строк до граничної дати сплати, встановленої для відповідного лізингового періоду, які визначено в графіку лізингових платежів, незалежно від отримання рахунків від лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання предмета лізингу чи перерв в використанні, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, модифікації, втрати предмета лізингу або інших перепон в користуванні предметом лізингу не з вини лізингодавця.

Згідно графіку лізингових платежів до договору лізингу № ФЛ-20-1 від 14.01.2013 відповідач мав сплатити позивачеві:

19.02.2013 р. - 1-й лізинговий платіж в розмірі 17 059,47 грн.,

19.03.2013 р. - 2-й лізинговий платіж в розмірі 16 793,79 грн.,

19.04.2013 р. - 3-й лізинговий платіж в розмірі 16 618,93 гри.,

19.05.2013 р. - 4-й лізинговий платіж в розмірі 16 351,88 грн.,

19.06.2013 р. - 5-й лізинговий платіж в розмірі 16 084,83 грн.,

19.07.2013 р. - 6-й лізинговий платіж в розмірі 15 918,20 грн.,

19.08.2013 р. - 7-й лізинговий платіж в розмірі 15 649,56 грн.,

19.09.2013 р. - 8-й лізинговий платіж в розмірі 15 380,93 грн.,

19.10.2013 р. - 9-й лізинговий платіж в розмірі 15 225,90 грн.,

19.11.2013 р. - 10-й лізинговий платіж в розмірі 14 955,39 грн.,

19.12.2013 р. - 11-й лізинговий платіж в розмірі 14 684,88 грн.,

19.01.2014 р. - 12-й лізинговий платіж в розмірі 14 602,70 гри.,

19.02.2014 р. - 13-й лізинговий платіж в розмірі 14 328,91 грн.,

19.03.2014 р. - 14-й лізинговий платіж в розмірі 14 055,12 грн.,

19.04.2014 р. - 15-й лізинговий платіж в розмірі 13 952,12 грн.,

19.05.2014 р. - 16-й лізинговий платіж в розмірі 13 675,19 гри.,

19.06.2014 р. - 17-й лізинговий платіж в розмірі 13 398,27 грн.,

19.07.2014 р. - 18-й лізинговий платіж в розмірі 13 351,88 грн.,

19.08.2014 р. - 19-й лізинговий платіж в розмірі 13 070,48 грн.,

19.09.2014 р. - 20-й лізинговий платіж в розмірі 12 789,07 грн.,

19.10.2014 р. - 21-й лізинговий платіж в розмірі 12 887,58 грн.,

19.11.2014 р. - 22-й лізинговий платіж в розмірі 12 598,33 грн.,

19.12.2014 р. - 23-й лізинговий платіж в розмірі 12 309,08 грн.,

19.01.2015 р. - 24-й лізинговий платіж в розмірі 13 706,97 грн.. (а.с. 34)

Позивач не заперечує той факт, що у період з 19.02.2013 по 19.08.2014. відповідач в строк обумовлений договором та графіком до 19.08.2014 виконував свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в тому числі авансового та поточних платежів. Проте починаючи з 19.09.2014 відповідач здійснював оплату несвоєчасно та не в повному обсязі, перерахувавши лише 12 789,07 грн. - 30.01.2015.

Таким чином заборгованість зі сплати лізингових платежів за генеральним договором лізингу за період з 19.09.2014 по 19.01.2015 становить суму 51 501,96 грн.

Під час розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату суми боргу у розмірі 12 598,33 грн., з урахуванням цього заборгованість становить 35 421,17 грн.

Відповідач суму заборгованості у розмірі 35 421,17 грн. не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", з якою кореспондується ст. 806 Цивільного кодексу України, передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 2.7 генерального договору та графіку лізингових платежів, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35 421,17 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 10.2.1 генерального договору у випадку прострочення встановлених договором лізингових платежів або у випадку часткової сплати поточної лізингового платежу, лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю пеню у розмірі 0,1 % від суми такого простроченого лізингового платежу за кожний календарний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 19.09.2014 року по 19.06.2015 року у сумі 13 330,70 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 13 330,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період 19.09.2014 року по 19.06.2015 у сумі 926,86 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 %річних у розмірі 926,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Науково-технічна Виробничо-комерційна фірма "ВУГЛЕХІМПОСТАЧАННЯ" (53600, Дніпропетровська область, смт. Покровське, вул. Промислова, буд. 3; ідентифікаційний код 33685553) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" (03680, м. Київ, вул. Предславинська, 13, оф.211; ідентифікаційний код 38291386) - 35 421,17 грн. основний борг, 13 330,70 грн. пеню, 926,86 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 25.06.2015р.

Суддя Я.С. Золотарьова