Рішення

від 23.06.2015 по справі 906/583/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2015 р. Справа № 906/583/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Попова Л.І. - довіреність від 29.12.2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ) в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факт" (с. Іванківці Бердичівський район Житомирської області)

про стягнення 42728,23 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 42728,23 грн. за неналежне виконання договору №1410000255 від 29.10.2014, з яких: 15433,25грн. - пеня, 26092,91грн. - інфляційні, 1202,07грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості від 23.06.2015, з якої вбачається, що станом на 23.06.2015 заборгованість відповідача не змінилась та складає 42728,23грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить розписка представників сторін про явку в судове засідання від 14.05.2015 (а.с.41).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (виробник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факт" (споживач/відповідач) укладено договір №1410000255 (а.с.12-13), за умовами якого виробник зобов'язується виробляти теплову енергію, а споживач транспортувати, споживати та оплачувати теплову енергію від компресорної станції (ГПА) Бердичівського ЛВУМГ у встановленому даним договором порядку і кількості (п.1.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що виробник подає споживачу акт про відпущену теплову енергію, на підставі якого виписується рахунок на оплату.

Вартість теплової енергії відповідає додатку №2 до договору (п.4.1 договору), яким передбачено, що вартість 1 Гкал складає 300,00грн.

Оплата послуг за вироблення теплової енергії споживачем проводиться щомісячно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Виробника не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім згідно із виставленим рахунком (п.4.3 договору).

Сторонами підписано акт про те, що у листопаді 2014 року вироблено та передано відповідачу 576,32 Гкал теплоенергії на загальну суму 172896,00 грн., про що свідчить підписаний сторонами договору акт приймання - передачі наданих послуг від 30 листопада 2014 року (а.с.15).

Незважаючи на те, що рахунок до оплати пред'явлено 30 листопада 2014 року, відповідачем частково перераховувались кошти на поточний рахунок позивача, а саме: 13 січня 2015 року - 50 000,00 грн.; 17 лютого 2015 року - 5 000,00 грн.; 26 лютого 2015 року - 5 000,00 грн.; 05 березня 2015 року - 5 000,00 грн.; 23 березня 2015 року - 5 000,00грн.; 06 квітня 2015 року - 20 000,00 грн.; 09 квітня 2015 року - 82 896,00 грн.

Враховуючи положення п.4.3 договору, відповідач зобов'язаний був оплатити за вироблену та передану теплову енергію за листопад 2014 року - до 15 грудня 2014 року, але повністю оплату, за даними позивача, проведено відповідачем лише 09 квітня 2015 року, що є свідченням порушення прав та інтересів позивача.

24 грудня 2014 року та 12 лютого 2015 року позивач на адресу відповідача направив претензії № 2105/3-01 та № 315/1-01, в яких зазначалось про необхідність сплати заборгованості відповідачем.

В зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості за вироблену та передану теплову енергію, позивач просить стягнути з відповідача 15433,25грн. - пені, 26092,91грн. - інфляційних та 1202,07грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №1410000255 від 29.10.2014 є договором про надання послуг.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як зазначалось вище, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 172896,00грн., які останнім сплачені з порушенням строку, визначеного п.4.3 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних становить 26092,91грн., 3% річних - 1202,07грн.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3% річних помилок не виявлено, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.5.2 договору за несвоєчасну оплату споживачем послуг за вироблення теплової енергії у строки, зазначені у пункті 4.3 даного Договору, споживач сплачує на користь виробника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, з врахуванням вимог чинного законодавства, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача пеня за несвоєчасні розрахунки за вироблення теплової енергії у листопаді 2014 року складає 15 433,25 грн.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.9), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 15433,25грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факт" (13371, Житомирська область, Бердичівський район, с. Іванківці, вул. Стадіонна, буд.1, код ЄДРПОУ 32702923)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (03065, м.Київ, проспект Космонавта Комарова, 44, код ЄДРПОУ 23517243) - 42728,23 грн., з яких: 15433,25грн. - пеня, 26092,91грн. - інфляційні, 1202,07грн. - 3% річних, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (03065, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 44, код ЄДРПОУ 23517243)

- з Державного бюджету України - 872,40грн. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26 червня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)