Рішення

від 23.06.2015 по справі 908/3436/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015 Справа № 908/3436/15

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057 м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Сервіс" (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26)

про 4 248 грн. 94 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Сипко І.А., дов. № 144/20-19 від 05.05.2015р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Сервіс", м. Запоріжжя про стягнення 4 248 грн. 94 коп. основного боргу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 28.05.2015р., справу № 908/3436/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.05.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3436/15, присвоєно справі номер провадження 27/123/15 та призначено судове засідання на 23.06.2015р.

23.06.2015р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 23.06.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та нормативних обґрунтуваннях позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 23.06.2015 р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

На виконання вимог суду, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таксі-Сервіс" знаходиться за адресою: 69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Сервіс", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Господарським судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 р. "Про створення комунальних підприємств теплових мереж" створено Концерн "Міські теплові мережі".

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 11031050064000104, основною метою діяльності Концерну "МТМ" (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну "МТМ" предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України "Про теплопостачання".

01.11.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таксі-Сервіс" (споживач) та Концерном "МТМ" в особі директора філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району (енергопостачальна організація) укладено договір про постачання та використання теплової енергії № 2502.

Відповідно до розділу 1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно до п.п. 3.2.2 п. 3.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Як зазначено у п.п. 4.2.1 п. 4.2 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з Договором.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання споживачем теплової енергії проводиться за показаннями приладів обліку, або розрахунковим способом.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що ціни (тарифи) на теплову енергію визначаються органами влади та управління відповідно до вимог чинного законодавства України і можуть змінюватися в період дії цього договору.

Відповідно до п. 6.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.5 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну «Міські теплові мережі» вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно п. 6.6 договору споживач розраховується за показаннями приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад планове та

сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення оплачується Споживачем не

пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче планового та

сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається

за фактично спожиту теплову енергію за показниками приладів обліку.

Згідно п. 6.7 договору споживачі, що не мають приладів обліку, розраховуються за кількість фактично спожитої теплової енергії, згідно з договірними навантаженнями розрахунковим методом. Термін оплати визначений у п. п. 6.5, 6.6 цього договору.

Отже, кінцевою датою оплати за розрахунковий період є 25 число місяця.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 4 248 грн. 94 коп., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії, які разом з рахунками були направлені на адресу відповідача (докази відправки містяться в матеріалах справи).

Однак відповідач акти не підписав та позивачу не повернув, вартість спожитої електроенергії не сплатив.

Теплова енергія постачалась в нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, яке відповідач займав на праві оренди, що підтверджується договором оренди № 923 від 25.09.2002 року та листом-відповіддю МКП «Основаніє» № 834/05 від 05.03.2013 року про пролонгацію договору оренди.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/4313/13 від 21.03.2014р. договір оренди вищезазначеного нежитлового приміщення було розірвано та зобов'язано ТОВ «Таксі - Сервіс» повернути нежитлове приміщення, про що 27.06.2014 р. було складено Акт приймання-передавання.

10.07.2014 року на адресу відповідача направлена претензія № 1335/05-юр щодо погашення заборгованості за теплову енергію.

23.03.2015 року на адресу відповідача цінним листом з описом було направлено претензію про погашення заборгованості, рахунки, акті приймання - передачі теплової енергії, акт звірки взаємних розрахунків.

Проте відповідач відповіді на претензії не надав, суму заборгованості не сплатив.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання та використання теплової енергії № 2502 від 01.11.2003р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 2502 від 01.11.2003р. та сума боргу за період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. підтверджена належними та допустимими доказами, не спростована відповідачем, суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 248 грн. 94 коп. основного боргу, але не сплачену теплову енергію є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 23.06.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Сервіс", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таксі-Сервіс" (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, код ЄДРПОУ 30456793) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (69057 м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4, код ЄДРПОУ 32121458, на рахунок 26007301001951 у Флії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 4 248 (чотири тисячі двісті сорок вісім) грн. 94 коп. основного боргу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 25.06.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.