Рішення

від 16.06.2015 по справі 910/12567/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015Справа №910/12567/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС"

до Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

про стягнення 21 871,82 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Осадчук Р.М. (дов.)

Від відповідача: Норець Н.О. (дов.)

У судовому засіданні 16.06.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 21871,82 грн. заборгованості за договором №1501/14 від 15.01.2014, з яких: 10043,17 грн. - борг, 3817,08 грн. - пеня, 584,99 грн. - 3% річних, 7426,58 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №1501/14 від 15.01.2014 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12765/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.06.2015.

04.06.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС" надійшли документи по справі.

04.06.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" надійшов відзив на позов.

10.06.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС" надійшли документи по справі.

В судове засідання 10.06.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 10.06.2015 оголошено перерву до 16.06.2015.

16.06.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС" надійшли пояснення по справі.

16.06.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" надійшов конррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС" в судовому засіданні 16.06.2015 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в судовому засіданні 16.06.2015 заперечив щодо розрахунку пені, в іншій частині позовні вимоги визнав.

В судовому засіданні 16.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (покупець, відповідач) укладено договір №1501/14 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю (передати у власність покупця) запчастини та комплектуючі до тягового рухомого складу (надалі - товар) згідно зі специфікаціями, які підписуються обома сторонами та є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених договором прийняти товар та оплатити його. Період поставки товару - протягом терміну дії договору.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3. договору, ціна товару включає в себе витрати на транспортування, прибуток, інші обов'язкові платежі, що встановлені чинним законодавством, в т.ч. ПДВ. Загальна ціна договору становить 2000000,00 грн., у т.ч. ПДВ. Ціни на товар, кількість та асортимент товару, що буде закуповуватися по цьому договору, визначені у специфікаціях до договору.

На виконання умов договору між сторонами підписані Специфікації №1-№4 в яких сторонами визначено найменування, кількість та ціну товару.

Розрахунки за товар по цьому договору покупець здійснює поетапно, за кожну партію товару, що буде постачатися постачальником. Покупець здійснює оплату по факту поставки окремої партії товару, що оформлюється видатковою накладною. Загальний строк оплати покупцем товару не може бути більше 20 банківських днів з дня отримання покупцем відповідного рахунку-фактури (п. 4.1., п. 4.2.).

Уповноваженими особами покупця на отримання товару за даним договором є особи, зазначені в переліку адрес постачання та осіб, уповноважених на приймання ТМЦ (додаток №1). Поставка товару здійснюється за адресами місць знаходження відокремлених структурних підрозділів (філій) покупця, вказаних у додатку № 1 (п. 5.5., п. 5.6.).

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар; приймати поставлений товар за кількістю, якістю та комплектністю.

Згідно із п. 7.2.2. договору, на вимогу постачальника покупець в разі несвоєчасної оплати за товар, обумовленої цим договором, зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше суми заборгованості.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2014.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 41043,30 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-000015 від 04.04.2015 на суму 6000,00 грн., №РН-000016 від 07.04.2015 на суму 11000,00 грн., №РН-000018 від 16.04.2015 на суму 11200,13 грн., №РН-000019 від 17.04.2015 на суму 4680,00 грн., №РН-000021 від 29.04.2015 на суму 8163,17,00 грн. та актами приймання-передачі товару від 04.04.2014, від 07.04.2014, від 16.04.2014, від 17.04.2014, від 29.04.2014, копії яких наявні в матеріалах справи. Позивачем виставлено відповідачу рахунки фактури №СФ-0000019 від 04.04.2015, №СФ-0000020 від 07.04.2015, №СФ-0000023 від 16.04.2015, №СФ-0000024 від 16.04.2015, №СФ-0000028 від 24.04.2015.

Відповідачем, в порушення умов договору несвоєчасно та не у повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар. Так, за видатковою накладною №РН-000015 від 04.04.2015 оплату здійснено 29.10.2014 на суму 6000,00 грн.; за видатковою накладною №РН-000018 від 16.04.2015 оплату здійснено 29.10.2014 на суму 4000,13 грн. та 12.11.2014 на суму 7200,00 грн.; за видатковою накладною №РН-000019 від 17.04.2015 оплату здійснено частково у розмірі 2800,00 грн., за видатковою накладною №РН-000021 від 29.04.2015 оплата не здійснена.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 10043,17 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензіями вих. № 77 від 01.10.2014 та вих. № 29 від 30.03.2015 про сплату заборгованості. У відповідь на вимогу вих. 29 від 30.03.2015 відповідач листом від 23.04.2015 вих. №1052 визнав заборгованість.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором №1501/14 від 15.01.2014 в частині оплати за поставлений товар позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10043,17 грн. - боргу, 3817,08 грн. - пені, 584,99 грн. - 3% річних, 7426,58 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем згідно наявних в матеріалах справи первинних документів поставлено відповідачу товар на загальну суму 41043,30 грн., однак відповідач, допустив порушення умов договору в частині здійснення оплати за поставлений товар. Факт поставки, отримання товару та рахунків на вказану суму відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору №1501/14 від 15.01.2014 у сумі 10043,17 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем визнана.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 10043,17 грн. підтверджується матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10043,17 грн.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар, позивачем нараховані пеня у розмірі 3817,08 грн., 3% річних у розмірі 584,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7426,58 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару передбачена п. 7.2.2. договору.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

З розрахунку доданого до позову вбачається, що позивачем за видатковою накладною №РН-000015 від 04.04.2015 на суму 6000,00 грн. здійснено нарахування пені з 02.05.2014 по 16.07.2014 та з 17.07.2014 по 29.10.2014, 3% річних з 02.05.2014 по 29.10.2014, інфляційні втрати за травень-жовтень 2014 року;

за видатковою накладною №РН-000018 від 16.04.2015 на суму 11200,00 грн. здійснено нарахування пені з 14.05.2014 по 16.07.2014 та з 17.07.2014 по 29.10.2014, 3% річних з 02.05.2014 по 29.10.2014, інфляційні втрати за травень-жовтень 2014 року;

за видатковою накладною №РН-000018 від 16.04.2015 на суму 7200,00 грн. здійснено нарахування пені та 3% річних з 14.05.2014 по 16.07.2014 та з 30.10.2014 по 12.11.2014 та інфляційні втрати за жовтень-листопад 2014 року;

за видатковою накладною №РН-000019 від 17.04.2015 на суму 4680,00 грн. здійснено нарахування пені з 15.05.2014 по 16.07.2014 та з 17.07.2014 по 12.11.2014, 3% річних з 15.05.2014 по 12.11.2014, інфляційні втрати за травень-жовтень 2014 року;

за видатковою накладною №РН-000019 від 17.04.2015 на суму 1880,00 грн. здійснено нарахування пені з 13.11.2014 по 05.02.2015, з 06.02.2015 по 03.03.2015, з 04.03.2015 по 13.05.2015, 3% річних з 13.11.2014 по 13.05.2015, інфляційні втрати за листопад 2014- квітень 2015;

за видатковою накладною №РН-000021 від 29.04.2015 на суму 8163,17,00 грн.здійснено нарахування пені з 30.05.2014 по 16.07.2014, з 17.07.2014 по 12.11.2014, з 13.11.2014 по 30.11.2014, 3% річних з 30.05.2014 по 153.05.2015, інфляційні втрати за травень 2014- квітень 2015.

Відповідачем надано копію видаткової накладної №РН-000018 від 16.04.2015, на якій міститься відмітка "19.06.2014", що за твердженнями відповідача є датою отримання товару, а тому строк нарахування штрафних санкцій за даною накладною починається з 10.07.2014. Відповідачем здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною РН-000018 від 16.04.2015, загальний розмір яких складає 1756,01 грн. та за видатковою накладною №РН-000019 від 17.04.2015 - 5597,14 грн.

Суд, дослідивши в матеріалах справи оригінал видаткової накладної №РН-000018 від 16.04.2015, встановив, що дана накладна не містить дати отримання, а тому доводи відповідача, що нарахування штрафних санкцій за видатковою накладною №РН-000018 від 16.04.2015 має здійснюватись з 10.07.2014 не приймаються судом до уваги.

Суд, здійснивши перерахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи умови п. 4.2. договору та те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, встановив що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 3716,47 грн., 3% річних у розмірі 570,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6890,37 грн., а тому позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, будинок 37, код ЄДРПОУ 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕММАШ-ПЛЮС" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, будинок 51-Б, код за ЄДРПОУ 34340434) борг у розмірі 10043 (десять тисяч сорок три) грн. 17 коп., пеню у розмірі 3716 (три тисячі сімсот шістнадцять) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 570 (п'ятсот сімдесят) грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 37 коп., судовий збір у розмірі 1772 (одну тисячу сімсот сімдесят дві) грн. 56 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.06.2015.

Суддя О.В. Гулевець