Рішення

від 22.06.2015 по справі 910/14771/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/14771/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтеграл+»

про стягнення 24 803,67 грн

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 ( дов.1/1-1113 від 12.12.2014)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 22.06.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

09.06.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс» (надалі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтеграл+» (надалі - відповідач) про стягнення стягнення 24 803,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14771/15 та призначено до розгляду на 22.06.2015.

В судове засідання, призначене на 22.06.2015 представник позивача з'явився, надав додаткові пояснення по суті справи та подав документи на виконання вимог ухвали про порушення від 11.06.2015.

В судове засідання, призначене на 22.06.2015, представник Відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між позивачем (далі Орендар) та відповідачем (далі Суборендар) укладено Договір суборенди №01/10/14 від 01.10.2014 (далі Договір, належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендар зобов'язується передати, а Суборендар прийняти у строкове платне користування приміщення автомобільних боксів № 4,5,9 загальною площею 400 м 2 (надалі - об'єкт оренди), що розташовані за адресою: м.Чернігів, вул.Малиновського,36.

Об'єкт оренди відповідно до п. 1.2 Договору знаходиться в користуванні Орендаря на підставі Договору оренди від 22.04.2014 № 22/04/14 та на підставі якого Орендареві надано право передавати приміщення в суборенду.

Загальна площа суборендної площі складає 400 м 2 . (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору, суборендна плата за місяць користування об'єктом оренди складає: 4 166, 67 грн без ПДВ, ПДВ - 833,33 грн, 5 000,00 грн з ПДВ. Відповідно до п.5.3. Договору сплата орендної плати здійснюється Суборендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця до 5 числа наступного місяця за звітнім. При цьому орендна плата за перший місяць користування об'єктом оренди здійснюється на наступний день після підписання акту приймання-передачі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в порушення умов Договору, взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, належним чином не виконував.

Згідно твердження позивача, яке жодним чином не спростоване відповідачем, позивач виконав умови Договору належним чином. В свою чергу, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати суборендних платежів, чим порушив п.п. 5.3, 6.2 Договору. Загальний розмір нарахувань згідно Договору станом на 08.06.2015 складає за лютий 2015 в розмірі 5 155 грн з ПДВ; за березень 2015 в розмірі 5 265 грн з ПДВ; за квітень 2015 в розмірі 5 540 грн; за травень 2015 в розмірі 5 700 грн з ПДВ;.

З огляду на зазначене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 21 660 грн. основного боргу.

Відповідно до п.п.6.1. Договору, суборендар компенсує Орендарю або Орендодавцю витрати на еклкетроенергію використану Суборендарем для власних потреб.

Відповідно до п.п. 6.2. компенсація використаної електроенергії здійснюється до 5 числа наступного місяця за звітним.

Таким чином у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1 474,34 грн.

Позивач звертався до відповідача шляхом направлення останньому претензій № ј-501 від 16.04.2015 (засвідчена копія міститься в матеріалах справи) з вимогою погасити існуючу суму заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору найму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання за Договором суборенди №01/10/14 від 01.10.2014 щодо сплати суборендних платежів у повному обсязі не виконав, суму заборгованості в розмірі 21 660,00 грн. не сплатив.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати суборендних платежів.

Слід зазначити, що факт користування відповідачем суборендованим приміщенням на підставі Договору суборенди та після закінчення дії останнього підтверджується частковими проплатами по суборендних платежах та відсутності акту про повернення майна суборендодавцю чи будь-яких інших відомостей про звільнення вказаного приміщення суборендарем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті суборендної плати в сумі 21 660,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 1 589,85 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 8.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 589,85 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 79,48 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,42, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтеграл+» (04119, м.Київ, вул.дегтярівська,25/1, ідентифікаційний код 38781953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівертекс» (адреса: 14020, м.Чернігів, вул.Малиновського,36; ідентифікаційний код: 39076229) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: сума основного боргу - 21 660 (двадцять одну тисячу шістсот шістдесят)грн.; пеня - 1 589 (тисячу п'ятсот вісімдесят дев'ять)грн. 85 коп; 3 % річних в сумі 79 (сімдесят дев'ять)грн. 48 коп. та судовий збір в сумі - 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.06.2015

Суддя М.О.Лиськов