Рішення

від 15.06.2015 по справі 911/1551/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" червня 2015 р. Справа № 911/1551/15

за позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Лай-Спеції", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів",

с. Петрівка, Красногвардійський р-н, АР Крим

про стягнення 105 742,27 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач -Буріма С.І. предст. дов. б/н від 01.03.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Лай-Спеції" (позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба народів" (відповідач) про стягнення 105 742,27 грн. за договором поставки № ДГ-ЛС 00045/271 від 01.10.2014, яка складається з: 74 883, 36 грн. основного боргу, 9 669,99 грн. інфляційних втрат, 10 594,46 грн. плати за користування чужими грошовими коштами та 10 594,46 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2015 у справі №911/1551/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 18.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2015 розгляд справи було відкладено на 15.06.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподання відповідачем витребуваних документів.

В судове засідання 15.06.2015 року відповідач повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується копією накладної №6747-97466, вимоги суду, викладені в попередніх ухвалах не виконав, витребувані документи, в тому числі, відзив на позов, суду не надав.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»,

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Представник позивача присутній у судовому засіданні 15.16.2015 року просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Разом з тим, присутній у судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання, у якому просив заяву про забезпечення позову залишити без розгляду. Зазначене клопотання було задоволено судом.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

15.06.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні повноважного представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 жовтня 2014 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (покупець) та Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю «Лай-Спеції» (постачальник) укладено договір №ДГ-ЛС 00045/271, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар.

Згідно з п. 5.1. договору, покупець мав сплачувати вартість придбаного товару протягом 20 банківських днів з дати поставки.

На виконання умов даного Договору позивач здійснив поставку товару на суму 74 883,36 грн., на підтвердження чого надав копію видаткової накладної № 129 та товарно-транспортної накладної № Р129 від 07.10.2014.

Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленні печатками підприємств.

Як стверджує позивач, станом на день подання позовної заяви, отриманий відповідачем товар ним не оплачений, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 74 883,36 грн., яку і просить стягнути позивач.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний припис викладений у статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 74 883,36 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 10 594,46 грн. пені та 10 594,46 грн. плати за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на підставі п. 6.1., відповідно до якого у випадку порушення строків оплати отриманого товару покупець виплачує постачальнику пеню і плату за користування грошима у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченого товару за кожний день прострочки.

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок є вірним та відповідає обставинам справ, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що заявлена пеня підлягає задоволенню повному обсязі у розмірі 10 594,46 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача плати за користування чужими грошовими коштами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 692 ЦК за прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами. Причому ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою плата за користування чужими грошовими коштами, передбачена в п. 6.1 договору підпадає під визначення пені, проте, судом уже стягнуто з відповідача 10 594,46 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 6.1 договору.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача плати за користування чужими грошовими коштами є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного суду України від 01.07.2014 № 3-32гс14 та від 24.12.2013 3-37гс13.

Також позивач просить стягнути з відповідача 9 669,99 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань за період з листопада 2014 року по березень 2015 року.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 9 669,99 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 74 883,36 грн. основного боргу, 10 594,46 грн. пені та 9 669,99 грн. інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, за позовну вимогу про стягнення 105 742,27 грн. позивач мав сплатити 2114,85 грн., однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема платіжного доручення № 1287 від 02.04.2015, позивачем було сплачено 2200,00 грн. судового збору.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно до статті 49 ГПК України, що витрати по сплаті судового збору покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Судом присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 95147,81 грн.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 85,15 грн., відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1902,96 грн. судового збору (два відсотки від суми присудженої до стягнення), а інша частина судового збору покладається на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (97012, Автономна республіка Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, код ЄДРПОУ 03759079) на користь Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Лай-Спеції» (02140, м. Київ, вул. О. Мишуги, 2, оф. 401, код ЄДРПОУ 24585755) - 74 883 (сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 36 коп. основного боргу, 10 594 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 46 коп. пені, 9 669 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 99 коп. інфляційних та 1902 (одну тисячу дев'ятсот дві) грн. 96 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Повернути Спільному українсько-німецькому товариству з обмеженою відповідальністю «Лай-Спеції» (02140, м. Київ, вул. О. Мишуги, 2, оф. 401, код ЄДРПОУ 24585755) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 15 коп., що перерахований платіжним дорученням № 1287 від 02.04.2015 року. Оригінал платіжного доручення № 1287 від 02.04.2015 року залишити в матеріалах справи № 911/1551/15.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 26.06.2015р.

Суддя О.В. Щоткін