Постанова

від 25.06.2015 по справі 904/2302/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 року Справа №904/2302/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача,

суддів: Величко Н.Л., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Малику С.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Раєвський В.В., довіреність №2309-К-Н-О від 04.06.15;

від відповідача: Тарабака Є.А., довіреність б/н від 27.04.15.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профіт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 року у справі №904/2302/15

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профіт", м. Дніпропетровськ

про стягнення 69 774 грн. 59 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 року у даній справі (суддя Красота О.І.) позов задоволений повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профіт" на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" 49 708 грн. 63 коп. - заборгованості за кредитом, 14 031 грн. 60 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 342 грн. 14 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 4 692 грн. 22 коп. - пені, 1 827 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Мотивуючий такий висновок, господарський суд зазначив, що в порушення укладеного між сторонами Договору банківського обслуговування №б/н від 02.04.2013 року, відповідач не виконав покладений на нього обов'язок по сплаті коштів за користування наданим йому кредитом, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до апеляційного господарського суду звернувся відповідач із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на наступне:

- в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про укладання сторонами договору відкриття банківського рахунку, пов'язаного з кредитуванням такого рахунку, як і відсутні докази укладання сторонами кредитного договору;

- кошти, отримані відповідачем, в розмірі 54000,00 грн. надані йому без узгодження будь-яких умов їх повернення (строк, відсотки, пеня, комісія і т.п.). Умови та правила надання банківських послуг із тарифами банку не засвідчені підписом відповідача, а тому і обов'язок оплати у відповідача не настав;

- умови договору банківського обслуговування рахунку не є угодженими, а отже позивач добровільно надав кошти в сумі 54 000,00 грн. Відмітка у заяві про відкриття банківського рахунку свідчить про його ознайомлення з правилами, але у невідомій йому редакції. Редакція умов відкриття банківського рахунку, що розміщення на сайті позивача не засвідчена ніким.

- в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок боргу (умови та правила надання банківських послуг не містять конкретний розрахунок пені), а той, що наданий містить арифметичні помилки. Крім того позивачем порушені строки позовної давності при нарахуванні суми штрафу (пені), визначені ч.2 ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України

25.06.2015 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови. Представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профіт" слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (позивач) та товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профіт" (відповідач) підписано заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», а також заяву на відкриття рахунку (а. с. 30), згідно яких відповідач погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг", тарифами банку, які разом з дійсною анкетою складають договір банківського обслуговування що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua.

Своїм підписом відповідач приєднався і взяв на себе зобов'язання виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку- договорі банківського обслуговування цілому.

Відповідно до Умов зазначеного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26007050236046 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно п. 3.2.1.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умов), кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Позивач встановив клієнту товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профіт". кредитний ліміт у розмірі 54000,00 грн., що підтверджується довідкою від 04.03.2015 р. вихідний № 08.7.0.0.0/150304171711 про розмір встановлених кредитних лімітів (а. с. 46).

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8 Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов зазначено, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1 Умов).

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п.3.2.1.4.1.2 Умов).

У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.2.1.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту", мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.1.17 Умов - при перерахуванні Клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку або на будь-які пластикові картки (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки Банку), а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає Банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплати Банку, зі свого поточного рахунку (п. 3.2.1.1.17 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. (а) Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 04.03.2015 року, позивач надав відповідачу кредитний ліміт: 03.04.2013р. - 12 500,00 грн., 09.09.2013р. - 52 000,00 грн., 20.09.2013р. - 54 000,00 грн., 01.03.2014р. - 54 000,00 грн.(а.с.46).

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, виписки з банківського рахунку №26007050236046 та розрахунку заборгованості (а.с.47-49), вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ «Л-Профіт» договором банківського обслуговування б/н від 02.04.2013р., у відповідача станом на 19.02.2015р. утворилась перед позивачем заборгованість за договором у сумі 69774 грн. 59 коп., з яких: 49708 грн. 63 коп. - заборгованості за кредитом, 14031 грн. 60 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 342 грн. 14 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 4692 грн. 22 коп. - пені.

04.02.2015р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 29.01.2015р. вих.№30402DNР0S117 з вимогою погашення заборгованості за умовами Кредитного договору від 02.04.2013р. (а.с.51-54), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наявність у відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування і тривале (більш ніж одного року) його невиконання спричинило виникнення даного спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вищезазначене, колегією суддів встановлено, що договір, який укладено між сторонами, складається із заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, Умов і правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, не оспорювався та недійсним не визнаний.

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час прийняття рішення судом першої інстанції відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості за договором б/н від 02.04.2013р. у розмірі 69774 грн. 59 коп., з яких: 49708 грн. 63 коп. - заборгованості за кредитом, 14 031 грн. 60 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 342 грн. 14 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом, , суду не надавав. Не були такі докази надані і в суді апеляційної інстанції.

Окрім вимог про стягнення з відповідача заборгованості із простроченого кредиту, заборгованості зі сплати відсотків та заборгованості з комісії (винагороди за користування кредитом), позивач просив стягнути з відповідача 4 692 грн. 22 коп. - пені, розрахунок якої наведено у доданому до позовної заяви розрахунку суми заборгованості (а.с.47-48).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, колегією суддів враховано наступне.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.2.1.5.1 Умов - при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного п. 3.2.1.5.1. Умов, порядку нарахування пені, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4692 грн. 22 коп. - пені, яку нараховано за прострочення сплати кредиту, відсотків та комісійної винагороди за користування кредитом, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає доведеною позивачем обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами по справі. За таких обставин, позов обґрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про його задоволення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду стосовно доведеності позивачем факту існування між сторонами договірних відносин та відповідно виникнення у відповідача кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги, а тому рішення місцевого господарського суду є правомірним та не підлягає скасуванню.

Аналогічної правової позиції дотримувався Вищий господарський суд України (постанова від 20.08.2013 року у справі № 15/5007/1293/12).

Доводи апелянта про надання банком грошових коштів у сумі 54 000,00 грн., що отримані відповідачем без узгодження будь-яких умов, що необхідні для договору такого виду, колегією суддів відхиляються.

Отже, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення. Господарський суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до правильного висновку про задоволення заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профіт" товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профіт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 року у справі №904/2302/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 у справі №904/2302/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 26.06.2015 р .

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Н.Л. Величко

Судді Ю.Б. Парусніков