Рішення

від 25.06.2015 по справі 922/2459/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 922/2459/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Державного Публічного АТ "НАК "Украгролізинг" м.Київ в особі Харківської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" смт. Солоницівка, Харківська область до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський" с. Колонтаїв, Харківська область про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Карпова Н.А.,дов.№ 14/20 210-14 від 20.11.2014р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне Публічне АТ "НАК "Украгролізинг" м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський" с. Колонтаїв, Харківська область в якій просить суд стягнути з відповідача 28 486,16 грн. основного боргу, пені в сумі 1311,14грн. за період з 04.03.2015року по 31.03.2015року, 3% річних в сумі 65,56грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором фінансового лізингу №20-10-321 стз-фл/522 від 29.07.2010 року.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/2459/15 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 червня 2015року року, за рахуванням ухвали про виправлення описки від 15.05.2015року.

Ухвалою господарського суд від 02.06.2015року прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. №20872), в частині стягнення пені в сумі 2 575,46грн. за період з 04.03.2015року по 27.04.2015року, 3% річних в сумі 128,78грн. за період з 04.03.2015року по 27.04.2015року, задоволено клопотання про відкладення розгляду справи до 25.06.2015року .

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2015року підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі .

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2015року не з*явився, через канцелярію господарського суду Харківської області, супровідним листом (вх.№ 24795 від 24.06.2015р.) на виконання вимог ухвали суду надав витяг з ЄДРПОУ, відзиву на позовну заяву не надав .

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29 липня 2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізінгу№20-10-321 стз-фл/522, згідно якого позивач передав відповідачеві у користування техніку - трактори МТЗ-82.1.26 в кількості чотири одиниці вартістю 62000,0грн. на п*ять років, а останній зобов'язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Факт отримання техніки відповідачем підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №26 від 03.09.2010р.,№27 від 03.09.2010 року

Одночасно, з укладанням договору фінансового лізингу, 10 жовтня 2011 року та 03 листопада 2014року сторонами було підписано додатковий договір до Договору, яким сторони визначили порядок зарахування сум попередніх лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Додатковим договором до договору фінансового лізингу, укладеним сторонами 10 жовтня 2011 року, та 03 листопада 2014року останні домовились внести зміни щодо реквізитів лізінгодавця.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. Договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі з моменту підписання акта приймання-передачі техніки розмірами згідно графіку сплати лізингових платежів, що включають:

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодування попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу ,

- винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акта, подальші платежі - через кожні три місяці.

Відповідно до п.3.4.3. Договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Таким чином, враховуючи те, що акт приймання-передачі був підписаний сторонами 03.09.2010р., відповідач повинен був сплатити черговий платіж в сумі 14 806 грн. 04 коп. згідно графіку сплати лізингових платежів не пізніше 03.03.2015р. (через кожні три місяці з дати підписання акта приймання-передачі, проте, всупереч умовам договору, відповідачем своєчасно не сплачено черговий лізинговий платіж в сумі 14 806 грн. 04 коп., вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Під час розгляду справи по суті позивачем в судовому засіданні 25.06.2014 року зазначено про сплату суми основної заборгованості відповідачем після звернення позивача з позовом, що підтверджує банківською випискою «Діамант банк» від 28.04.2015року, в зв'язку з чим, позивач просить суд в цій частині позовних вимог припинити провадження у праві на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Судом враховано п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 28 486,16грн. заборгованості, згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізінгоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізінгоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла в період ,за який нараховується пеня.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частина шоста ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд зазначає, що договір фінансового лізінгу№20-10-321 стз-фл/522 від 29.07.2010 р. укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня відповідає вимогам чинного законодавства та враховуючи наведені законодавчі приписи, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 2575,46 грн. за період з 04.03.2015 року по 27.04.2015року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 128,78грн.за період з 04.03.2015року по 27.04.2015року.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 128,78грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1827,0грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49,п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колонтаївський « (61060, Харківська область, м.Харків, проспект Московський буд.142, кімната 14, код 00706697) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601,м.Київ, вул.Мечникова,16-А, код 30401456)в особі Харківської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (смт. Солоницівка, Харківська область, вул. Заводська,49 а, код 25861816) - пені в сумі 2 575,46грн.за період з 04.03.2015року по 27.04.2015року,3% річних в сумі 128,78грн. за період з 04.03.2015 року по 27.04.2015року, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,0грн.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.06.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк