Постанова

від 23.06.2015 по справі 910/1178/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/1178/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Томчук М.В.;

від відповідача 1: Міньков М.Ю.,

від Відповідача 2: не з'явився,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль Д" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/1178/15-г (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відкритий лист"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" - Відповідач 1,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріптекс" - Відповідач 2

про стягнення 241024,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідачів (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача заборгованості за договором №18/07 в розмірі 239937,60 грн., пені в сумі 1469,18 грн., 3% річних в сумі 157,41 грн., а всього 241024,19 грн.; стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача в якості виконання зобов'язання за договором поруки 1000,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2015р. у справі №910/1178/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 238937,60 грн. основної заборгованості, 157,41 грн. 3% річних, 1469,18 грн. пені, а також 4820,48 грн. судового збору. Стягнуто солідарно з Відповідачів 1000,00 грн. заборгованості.

Рішення обґрунтовано тим, що факт наявності у Відповідача 1 заборгованості в сумі 239937,60 грн., яка не була погашена на час подання позову та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем 1 не спростований. Крім того, доведеною обставина порушення Відповідачем 2 умов договору поруки та ст.554, 555 ЦК України щодо не виконання ним обов'язку поручителя погасити за Відповідача 1 частину вказаної заборгованості в розмірі 1000 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2015р. у справі №910/1178/15-г та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не враховано, що Позивачем не зазначено місцезнаходження Відповідача 1 відповідно до законодавства, а судом не витребувано доказів на підтвердження відповідних відомостей. Місцевий суд не врахував, що договір поруки суперечить п.7.2 та п.7.5. договору поставки, оскільки Позивачем не надано доказів наявності спору між ним та Відповідачем 2, тому Відповідач 2 не може виступати стороною у справі і Позивач мав звернутись до суду з позовом до Відповідача 1 з врахуванням територіальної підсудності, що судом також не враховано. Також місцевий суд не звернув увагу на той факт, що Позивачем під час поставки не надано документи, передбачені договором, Відповідачу 1, а тому останній отримав право на відстрочення дати розрахунку по договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р. у справі №910/1178/15-г апеляційну скаргу Відповідача 1 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 09.06.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.06.2015р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р. апеляційну скаргу у справі №910/1178/15-г передано колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Хрипуна О.О., Станіка С.Р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

18.07.2007р. між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір поставки №18/07, за умовами якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставки, а Відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1.4. договору право власності на товар переходить до Відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) або видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару Позивачем та його отримання Відповідачем 1. Датою поставки вважається дата передачі Позивачем товару Відповідачу 1.

Згідно з п.5.8 договору оплата за товар здійснюється Відповідачем кожні 14 календарних днів, за реалізований товар, а у випадку відкриття нових магазинів оплата за реалізований в них товар здійснюється через 45 календарних днів після відкриття магазина.

Відповідно до п.9.6 договору у випадку порушення Відповідачем 1 строків оплати за товар, передбачених п.5.8 договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно з п.10.2-10.3. договору термін дії договору був закінчується до 01.01.2008р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію договору, договір вважається пролонгованим, до кінця наступного календарного року на тих же умовах.

04.01.2012р. між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода, за умовами якої сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2012р.

04.01.2013р. між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода, за умовами якої сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2013р.

На виконання умов договору, у період з 17.07.2013р. по 06.05.2014р. прийняв товар на загальну суму 238981,30 грн., проте Відповідачем 1 в порушення умови договору поставки №18/07 від 18.07.2007р. отриманий товар не оплачений.

01.11.2014р. між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений договір поруки, за умовами якого Відповідач 2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 свого обов'язку за договором №18/07 від 18.07.2007р. Відповідач 2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 свого обов'язку в сумі 1000,00 грн. і відповідає перед Позивачем за порушення зазначеного зобов'язання Відповідачем 1.

Відповідно до п.2. договору поруки у разі одержання вимоги Позивача Відповідач 2 має право повідомити про це Відповідача 1, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення Відповідача 1 до участі у справі.

05.12.2014р. Позивач направив на адресу Відповідачів претензію, в якій просив здійснити оплату заборгованості в сумі 238981,30 грн., яка виникла по поставках у період з 17.07.2013р. по 06.05.2014р., у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як встановлено судом, 18.07.2007р. між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір поставки, за умовами якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Право власності на товар переходить до Відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару Позивачем та його отримання Відповідачем 1. Датою поставки вважається дата передачі Позивачем товару Відповідачу 1. Оплата за товар здійснюється Відповідачем 1 кожні 14 календарних днів, за реалізований товар, а у випадку відкриття нових магазинів оплата за реалізований в них товар здійснюється через 45 календарних днів після відкриття магазина. Додатковими угодами сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2013р.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору у період з 17.07.2013р. по 06.05.2014р. Позивач поставив, а Відповідач 1 прийняв товар на загальну суму 238981,30 грн., проте останній товар не оплатив. Доказів протилежного Відповідачем 1 не надано.

В обґрунтування апеляційної скарги Відповідач 1 зазначає, що видаткові накладні з боку Позивача надані без підпису уповноваженої особи, не містять обов'язкових реквізитів. Разом з тим, місцевим судом вірно зазначено, що відсутність у деяких з накладних підпису уповноваженої особи Позивача, але за умови скріплення їх печаткою Позивача, не доводить, що товар за цими накладними Позивачем Відповідачу 1 не передавався, та натомість накладні містять підпис уповноваженої Відповідачем 1 особи на прийняття товару та скріплені печаткою Відповідача 1 без зауважень і претензій до товару, та самим Відповідачем 1 факт прийняття спірного товару також не заперечується.

Крім того, місцевим судом досліджено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідач 1 не звертався з претензіями щодо передачі не всієї обумовленої договором супроводжувальної документації, Відповідач 1 приймав визначений у накладних товар без зауважень та претензій, у тому числі, без зауважень та претензій щодо відсутності всієї та/або частини обумовленої договором супроводжувальної документації, і також в установлений договором строк для передачі цієї документації претензій щодо її не передачі та/або відсутності не заявив. Доказів протилежного Відповідачем 1 ні місцевому суду, ні апеляційному суду не надано.

01.11.2014р. між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений договір поруки, за умовами якого Відповідач 2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 свого обов'язку за договором №18/07 від 18.07.2007р. в сумі 1000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач направив на адресу Відповідачів претензію на суму 238981,30 грн., шляхом направлення телеграм, в якій просив сплатити борг у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідачів 1 та 2 боргу в сумі 1000,00 грн. та стягнення з Відповідача 1 боргу в сумі 238937,60 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що сума відсотків річних, нарахованих Позивачем внаслідок порушення строків оплати товару підлягає стягненню в сумі 157,41 грн.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.9.6 договору у випадку порушення Відповідачем 1 строків оплати за товар, передбачених п.5.8 договору, Відповідач 1 сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

За встановлених судом обставин суд вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1 пені в сумі 1469,18 грн. обґрунтованими.

Апеляційним судом не можуть бути прийняті доводи Відповідача щодо відсутності претензії з боку Позивача про сплату боргу та відповідно відсутності обов'язку Відповідача оплатити борг виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Зазначена норма не встановлює обов'язку Позивача направляти Відповідачам претензії щодо сплати боргу, а лише визначає таке право. Крім того, спірними договорами визначено строки виконання зобов'язання, після спливу якого Відповідачі є такими, що прострочили виконання покладених на них обов'язку, а Позивач може звернутись безпосередньо до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи викладене та приписи ст.15 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, оскільки зобов'язання за спірними договорами порушені обома Відповідачами, Позивач вірно скористався своїм правом вибору.

Апеляційний суд не приймає до уваги твердження Відповідача 1, що Позивач та Відповідач 2 не повідомили Відповідача 1 про укладення договору поруки, а також порушили п.7.2 та п.7.5 договору поставки внаслідок укладення зазначеного договору поруки, оскільки діючим законодавством України не передбачено імперативного обов'язку сторін повідомляти боржника про укладення договору поруки. Крім того, договір поруки не передбачає передачу зобов'язань за основним договором, оскільки є лише забезпечувальним договором.

Судом не приймаються доводи Відповідача 1, що місцевий суд не врахував, що Позивачем не зазначено місцезнаходження Відповідача 1 відповідно до законодавства, і судом не витребувано доказів на підтвердження відповідних відомостей, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, в тому числі, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів; справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду; господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу; рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу; рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Враховуючи, що рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/1178/15-г прийняте правильно, то підстави для його скасування або зміни відсутні.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль Д" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/1178/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/1178/15-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.06.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.О. Хрипун