Постанова

від 23.06.2015 по справі 908/1082/15-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 908/1082/15-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

відповідача - не з'явився

позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 2356 З/1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 17 березня 2015 року у справі № 908/1082/15-г

за позовом Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

до Комунального підприємства „Водоканал”, м. Запоріжжя

про стягнення 635 251 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2015 року у справі № 908/1082/15-г (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства „Водоканал” на користь Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради заборгованість з орендної плати в сумі 443 183 (чотириста сорок три тисячі сто вісімдесят три) грн. 56 коп., пеню в сумі 22 629 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 48 коп., 3 % річних в сумі 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 43 коп. Стягнуто з Комунального підприємства „Водоканал” на користь обласного бюджету на розрахунковий рахунок № 3321787070003 в УДК в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 38025440, основний борг в сумі 158 279 (сто п'ятдесят вісім тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 83 коп., пеню в сумі 8081 (вісім тисяч вісімдесят одна) грн. 68 коп., 3 % річних в сумі 809 (вісімсот дев'ять) грн. 77 коп. Стягнуто з Комунального підприємства „Водоканал” на користь Комунального підприємства „Облводоканал” Запорізької обласної ради судовий збір в сумі 12705 (дванадцять тисяч сімсот п'ять) грн. 04 коп.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду у повному обсязі, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2015 р. у справі №908/1082/15-г скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

Відповідач, не оскаржуючи суму вартості оренди за спірний період, заявлену позивачем до стягнення, вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин порядку розрахунків між сторонами, викладеного у п. 3.6 Договору у редакції додаткової угоди від 24 листопада 2009 року.

05 травня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду від 17 березня 2015 року у справі № 908/1082/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення (вх. 7184).

Позивач зазначає, що подана відповідачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі обставини справи, вірно застосовані, як норми матеріального, так і норми процесуального права, в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Вважає, що строк оплати був остаточно узгоджений сторонами в п. 3.6 договору оренди цілісних майнових комплексів в редакції додаткової угоди від 24 листопада 2009 року.

Розгляд справи відкладався. За клопотанням представника відповідача строк розгляду апеляційної скарги продовжений.

22 червня 2015 року представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без участі представника КП «Водоканал» (вх. 9730).

23 червня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від КП „Облводоканал” Запорізької обласної ради надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача (вх. 9766).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створені сторонам всі необхідні умови для реалізації їх процесуальних прав, колегія суддів висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомлених сторін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд, встановивши, що виставлені рахунки та акти про використання майна, переданого в оренду відповідачем не сплачені, виходячи з положень п. 3.6 Договору в редакції додаткової угоди від 24 листопада 2009 року, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості по орендній платі у розмірі 601 463,39 грн. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання, стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3 077,20 грн. та пеню, передбачену п. 3.7 Договору в редакції додаткової угоди від 14 вересня 2007 року в сумі 30 711,16 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 01 липня 2000 року між Запорізьким обласним комунальним підприємством водопровідно – каналізаційного господарства „Запоріжводоканал” (Орендодавець), правонаступником якого є КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради та ДКП «Водоканал» (Орендар), правонаступником якого є КП «Водоканал», укладений договір оренди цілісних майнових комплексів, з додатками та додатковими угодами до нього (т. 1 а.с.12-17, а.с. 18-21), за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісні майнові комплекси структурних підрозділів Запорізького обласного комунального підприємства водопровідно – каналізаційного господарства „Запоріжжяводоканал” – Вільнянського міжрайонного виробничого управління водопровідно – каналізаційного господарства та Запорізької дільниці водопровідного господарства, склад та вартість яких визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01 липня 2000 року і становить 9 116 306 грн. 66 коп.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вступ Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому – передачі вказаного майна.

Відповідно акту прийому-передачі, позивач передав, а відповідач прийняв вказане вище майно в оренду (т. 1 а.с. 22-25).

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 10 квітня 1995 року № 786 і складає 273 489,20 грн. за рік з помісячною індексацією згідно з Додатковою угодою (додаток № 1).

Розмір орендної плати, у відповідності до п. 3.2 Договору, може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

06 жовтня 2003 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне володіння та користування водопровідні мережі смт. Балабіно та смт. М.Катеринівка, які входили до складу цілісного майнового комплексу Запорізької ДВГ (т. 1 а.с. 18-19).

Орендна плата, у відповідності до п. 3.1 додаткової угоди № 1, визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої облрадою 30 січня 2001 року № 9 і складає 15145,48 грн. ПДВ на рік з помісячною індексацією.

Оплата здійснюється щорічно до 25 березня року наступного за розрахунковим. Оплата може здійснюватись будь-яким способом не забороненим законодавством у тому числі векселями (п. 3.2 додаткової угоди № 1).

Відповідач має право здійснювати оплату за оренду до терміну, вказаному в п. 3.2 при наявності документу, що підтверджує заборгованість перед позивачем (п. 3.3 додаткової угоди № 1).

Додаткова угода № 1 діє з 01 жовтня 2003 року до 01 липня 2015 року (п.4.1 додаткової угоди № 1).

24 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору, якою сторони змінили редакцію п. 3.6 договору (т. 1 а.с. 21), та виклали цей пункт в наступній редакції: орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, до 15 числа, наступного за звітним у наступному співвідношенні: 70% орендної плати – Орендарю, 30% - до обласного бюджету на розрахунковий рахунок № 332 178 707 00003 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015, одержувач – обласний місцевий бюджет Запорізької області, код ЄДРПОУ 34677124, код платежу 22080400.

Ця додаткова угода вступає в дію з дня її підписання.

Договір оренди цілісних майнових комплексів від 01 липня 2000 року діє з 01 липня 2000 року до 01 липня 2015 року ( п. 10.1 Договору).

Матеріали справи свідчать, що з боку позивача зобов'язання за Договором оренди були виконані належним чином, що підтверджується актами про використання орендованого майна від 30 вересня 2014 року, 31 жовтня 2014 року, 30 листопада 2014 року, 31 грудня 2014 року, 31 січня 2015 року (т.1 а.с.121-130).

Позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату послуг з оренди майна у період з вересня 2014 року по січень 2015 року, які підлягають сплаті, з урахуванням п. 3.6 Договору в редакції додаткової угоди від 24 листопада 2009 року на загальну суму 443 183,56 грн. на користь Орендодавця (70%) та в обласний бюджет (30%) на суму 158 279,85 грн.: № 94 від 30 вересня 2014р., № 111 від 31 жовтня 2014р., № 122 від 30 листопада 2014р., № 130 від 31 грудня 2014р., № 3 від 31 січня 2015р. та № 95 від 30 вересня 2014р., № 109 від 31 жовтня 2014р., № 123 від 30 листопада 2014р., № 131 від 31 грудня 2014р. , № 4 від 31 січня 2015р. (т. 1 а.с. 26-35)

Зазначені рахунки відповідачем отримані, але не сплачені, що не спростовано відповідачем.

Згідно положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом першим статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За положеннями пункту 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлені основні обов'язки орендаря, зокрема, обов'язок своєчасно вносити орендну плату.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (стаття 19 цього Закону).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.2 Договору оренди передбачено, що Орендар повинен своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату.

Строки оплати, як вже зазначалось в цій постанові, зазначені сторонами в п. 3.6 Договору, а саме: орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно, до 15 числа, наступного за звітним у наступному співвідношенні: 70% орендної плати - Орендарю, 30% - до обласного бюджету.

Як встановлено судом першої інстанції, з доводами якого погоджується судова колегія, орендна плата відповідачем в обумовленому Договором та Додатковою угодою від 24 листопада 2009 року розмірі та в установлені строки внесена не була, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 601 463,39 грн.

До того ж, сума боргу підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків, підписаний та скріплений печатками сторін, згідно якого, станом на 27 лютого 2015 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 601 463,39 грн. (т.1 а.с.118-119).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати на загальну суму 601 463,39 грн. за договором оренди цілісних майнових комплексів та з урахуванням додаткових угод до нього.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України випливає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 3 077,20 грн.

В силу статей 611 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до умов п. 3.7 договору, в редакції додаткової угоди від 14 вересня 2007 року, орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з відповідача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок пені, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені на загальну суму 30 711,16 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає підставним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається альтернативний порядок сплати орендної плати.

Так, у відповідності до п. 3.2 Додаткової угоди №1, укладеною сторонами 06 жовтня 2003 року, оплата може здійснюватись щорічно до 25 березня року, слідуючого за розрахунковим, а за змістом п. 3.6 введеним в дію укладеними між сторонами Додатковими угодами: орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, до 15 числа, наступного за звітним у наступному співвідношенні: 70% орендної плати – Орендарю, 30% - до обласного бюджету на розрахунковий рахунок № 332 178 707 00003 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015, одержувач – обласний місцевий бюджет Запорізької області, код ЄДРПОУ 34677124, код платежу 22080400.

Проте, як вірно встановив місцевий господарський суд, за рішенням Господарського суду Запорізької області від 22 вересня 2006 року у справі №20/247д/06 (т. 1 а.с. 111-113) договір оренди цілісних майнових комплексів від 01 липня 2000 року був доповнений пунктами 3.6 та 3.7., а додаткова угода №1 від 06 жовтня 2003 року підписана сторонами ще до прийняття Господарським судом Запорізької області цього рішення. Згодом, у пункт 3.6 Договору самі сторони вносили зміни, укладавши додаткові угоди. Таким чином, строк та порядок оплати був остаточно узгоджений сторонами в п. 3.6 спірного Договору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Господарського суду Запорізької області, викладених у рішенні від 17 березня 2015 року у цій справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17 березня 2015 року у справі № 908/1082/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 26.06.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.