Постанова

від 23.06.2015 по справі 910/1973/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/1973/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рижкова Андрія Васильовича

на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015р.

у справі № 910/1973/15-г (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ПЕРФЕКТ - ЛІМІТЕД"

до Фізичної особи - підприємця Рижкова Андрія Васильовича

про стягнення 183 740,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ПЕРФЕКТ - ЛІМІТЕД" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Рижкова Андрія Васильовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди № А61/Х-1 від 07.11.2012р. в розмірі 183 740,25 грн., з яких: 69 146,21 грн. заборгованість з оплати орендної плати, 3 277,72 грн. заборгованість з оплати експлуатаційних витрат, 575,52 грн. заборгованість з оплати витрат на популяризацію, 110 740,80 грн. штраф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/1973/15-г позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати орендної плати за травень-червень 2014 року в сумі 69 146,21 грн., заборгованість з оплати експлуатаційних витрат в сумі 3 277,72 грн., заборгованість з оплати витрат на популяризацію в сумі 575,52 грн., штраф в розмірі 110 740,80 грн., судовий збір в розмірі 3 674,81 грн.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на положення ЦК України та ГК України, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх задоволення, оскільки заборгованість за договором суборенди підтверджується матеріалами справи.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що 03.06.2014р. сторони уклали угоду про розірвання договору з 30.06.2014р., чим розірвали його, не передбачивши наявність будь - яких невиконаних зобов'язань та виникнення нових прав та обов'язків. Таким чином, на думку скаржника, права та обов'язки за договором припинилися внаслідок укладення угоди про розірвання договору. Крім того, як зазначає відповідач, вимоги про стягнення неустойки не можуть бути задоволені у зв'язку з незаконністю стягнення штрафу (замість пені) за порушення грошового зобов'язання, що відображено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2015р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рижкова Андрія Васильовича на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/1973/15-г прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 23.06.2015р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 23.06.2015р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином ухвалою суду від 22.05.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411613124845.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заяв про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи його належне повідомлення про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ПЕРФЕКТ - ЛІМІТЕД" (далі - орендар, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Рижковим Андрієм Васильовичем (далі - суборендар, відповідач) був укладений договір суборенди №А61/Х-1 (далі - договір, а.с. 15-26), за умовами якого орендар зобов'язався передати суборендареві в тимчасове платне користування (суборенда) приміщення, яке знаходиться в будівлі торгово - розважального центру, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, а суборендар зобов'язався прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах, визначених договором.

Приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на першому поверсі торгового центру - секція № А61 (п. 2.1).

На виконання вказаного договору, позивач передав відповідачу приміщення загальною площею 26,24 кв.м., що підтверджується актом приймання - передачі приміщення від 08.12.2012р.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Статтею 8 договору сторони погодили порядок нарахування та сплати орендної плати.

За змістом п. 8.1 договору суборендар взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за користування приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим договором (орендна плата).

Згідно з п.п. 8.2 - 8.4 договору:

- розмір орендної плати за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі:

Орендна плата = індекс К1 х Індекс К2 х Площа приміщення х Орендна ставка + ПДВ.

Індекси:

- Індекс К1 - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату виставлення рахунку, а в його відсутність - на 15 число місяця, що передує оплачуваному, до встановленого Національним банком України курсу гривні до долара США на дату укладення цього Договору. Індекс К1 застосовується лише у випадках коли він більший одиниці.

- Індекс К2 - індекс зміни Орендної ставки. Індекс К2 на момент укладення цього договору дорівнює одиниці. Впродовж Строку Договору Орендар має право в сторонньому порядку змінювати Індекс К2 на строк Договору, що залишився. При цьому збільшення Індексу К2 можливо не більше 2 разів за весь Строк Договору у розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків за кожне таке збільшення, по відношенню до попереднього розміру Індексу К2. Зміна Орендарем Індексу К2 здійснюється у формі направлення Суборендарю відповідного письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дня з якого буде запроваджено збільшення Індексу К2.

- ПДВ - встановлений законодавством розмір податку на додану вартість.

- Орендна ставка за цим Договором складає: 879,23 грн. за 1 кв.м.

В силу п. 8.5 договору, якщо інше не передбачене цим договором, Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Відповідно до п. 9.1 договору суборендар зобов'язаний щомісячно відшкодовувати орендарю витрати на оплату використаної в приміщенні електроенергії і води в розмірі, визначуваному згідно показань лічильників встановлених в приміщенні, з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених згідно чинного законодавства.

Суборендар зобов'язаний компенсувати орендарю вартість використаних в приміщенні електроенергії і води, а також суми витрат на утримання електромереж, не пізніше 10-го число місяця, наступного за оплачуваним (п.9.3).

Відповідно до п. 9.4 договору суборендар зобов'язаний, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного, за оплачуваним, сплачувати орендарю вартість витрат на експлуатацію торгового центру (далі - ,,Експлуатаційні витрати").

В силу п.п. 9.5 - 9.7 договору:

- розмір експлуатаційних витрат за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі:

Експлуатаційні витрати - Індекс К1Е х Індекс К2Е х Площа приміщення х Ставка Експлуатаційних витрат + ПДВ, де:

Індекси:

- Індекс К1Е - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату виставлення рахунку, а в його відсутність - на останнє число місяця, за який здійснюється оплата, до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату укладення цього договору. Індекс К1Е застосовується лише у випадках коли він більший одиниці.

- Індекс К2Е - індекс зміни Ставки Експлуатаційних витрат. Індекс К2Е на момент укладення цього договору дорівнює одиниці. Впродовж Строку Договору Орендар має право в односторонньому порядку змінювати Індекс К2Е на строк Договору, що залишився. При цьому, збільшення Індексу К2Е можливо не більше 2 разів за весь Строк Договору у розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків за кожне таке збільшення, по відношенню до попереднього розміру ІндексуК2Е. Зміна Орендарем Індексу К2Е здійснюється у формі направлення Суборендарю відповідного письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дня, з якого буде запроваджено збільшення індексу К2Е.

- ПДВ - встановлений законодавством розмір податку на додану вартість.

- Ставка Експлуатаційних витрат за цим Договором складає: 63,94 грн. за 1 кв.м.

У відповідності до п. 9.9 договору суборендар зобов'язаний щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним, сплачувати орендарю вартість витрат на просування та популяризацію Торгового центру (далі - Витрати на популяризацію).

Відповідно до п.п. 9.10 - 9.12 договору:

- Розмір Витрат на популяризацію за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється по наступній формулі:

Витрати на популяризацію = Індекс КІП х Індекс К2П х Площа приміщення х Ставка Витрат на популяризацію + ПДВ, де:

Індекси:

- Індекс КІП - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату виставлення Рахунку, а в його відсутність - на останнє число місяця, за який здійснюється оплата, до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату укладення цього Договору. Індекс КІП застосовується лише у випадках коли він більший одиниці.

- Індекс К2П - індекс зміни Ставки Витрат на популяризацію. Індекс К2П на момент укладення цього Договору дорівнює одиниці. Впродовж Строку Договору Орендар має право в односторонньому порядку змінювати Індекс К2П на строк Договору, що залишився. При цьому збільшення Індексу К2П можливо не більше 2 разів за весь Строк Договору у розмірі, що не перевищує 3 відсотків за кожне таке збільшення, по відношенню до попереднього розміру Індексу К2П. Зміна Орендарем Індексу К2П здійснюється у формі направлення Суборендарю відповідного письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 днів до дня, з якого буде запроваджено збільшення індексу К2П.

- ПДВ - встановлений законодавством розмір податку на додану вартість.

- Ставка Витрат на популяризацію за цим Договором складає: 11,99 грн. за 1 кв.м.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої зобов'язання в частині оплати обов'язкових платежів за договором, внаслідок чого за ним рахується заборгованість з оплати орендної плати за травень - червень 2014р. загальною сумою 69 146,21 грн., прострочена заборгованість з оплати експлуатаційних витрат становить 3 277,72 грн., прострочена заборгованість з оплати витрат на популяризацію становить 575,52 грн. Крім того, як вказує позивач, відповідачем неодноразово порушувались строки оплати орендної плати, комунальних послуг, експлуатаційних витрат, витрат на популяризацію, в зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 22.2 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 110 740,80 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на ту обставину, що зобов'язання за договором є припиненими в зв'язку з укладенням сторонами 03.06.2014р. угоди про розірвання договору, якою договір було розірвано, не передбачивши наявність будь - яких невиконаних зобов'язань та виникнення нових прав та обов'язків. Також, як вказував відповідач, вимоги щодо стягнення неустойки не можуть бути задоволені у зв'язку з незаконністю стягнення штрафу (замість пені) за порушення грошового зобов'язання, що підтверджується пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

За правовою природою, укладений між сторонами договір є договором оренди, регулювання якого на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлюється, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 8.5 договору, якщо інше не передбачено договором, орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, та пунктами 9.3, 9.9 договору закріплено обов'язок суборендаря щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за оплачуваним, сплатити орендарю експлуатаційні витрати та витрати на популяризацію.

Статтею 10 договору сторони погодили порядок оплати платежів за договором.

Згідно з п. 10.1 договору суборендар сплачує орендарю орендну плату, авансовий платіж, відшкодовує витрати на оплату електроенергії, води, витрати на утримання електромереж, а також сплачує інші платежі, передбачені цим договором у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок орендаря. Зобов'язання по здійсненню платежів будуть виконаними належним чином в момент, коли суми грошових коштів, що відповідають повному розміру платежу, будуть зараховані на рахунок орендаря (п. 10.3).

Передача відповідачу орендованого приміщення підтверджується актом приймання - передачі приміщення від 08.12.2012р.

03.06.2014р. між сторонами укладено угоду про розірвання договору суборенди, якою погодили розірвати договір з 30.06.2014р.

Пунктом 2 угоди визначено, що підписанням цієї угоди суборендар підтверджує відсутність фінансових або будь - яких інших майнових претензій до орендаря у зв'язку з розірванням договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач в порушення умов договору не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати орендних платежів, в зв'язку з чим у нього існує заборгованість, яка становить:

24 683,79 грн. - часткова заборгованість з оплати орендної плати за травень 2014 року;

44 462,42 грн. - заборгованість з оплати орендної плати за червень 2014 року.

Всього разом: 69 146,21 грн.

Прострочена заборгованість з оплати Експлуатаційних витрат становить:

3 277,72 грн. - заборгованість з оплати Експлуатаційних витрат за червень 2014 року.

Прострочена заборгованість з оплати Витрат на популяризацію становить:

575,52 грн. - заборгованість з оплати Витрат на популяризацію за червень 2014 року.

Загальний розмір простроченої заборгованості з оплати обов'язкових платежів за договором складає 72 999,45 грн.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів оплати вищевказаних платежів за договором, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати орендної плати за травень-червень 2014р. в сумі 69 146,21 грн., заборгованості з оплати експлуатаційних витрат в сумі 3 277,72 грн., заборгованості з оплати витрат на популяризацію в сумі 575,52 грн., підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

При цьому, доводи апеляційної скарги в частині тверджень скаржника, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що 03.06.2014р. сторони уклали угоду про розірвання договору з 30.06.2014р., чим розірвали його, не передбачивши наявність будь - яких невиконаних зобов'язань та виникнення нових прав та обов'язків та припинення прав та обов'язків за договором внаслідок укладення угоди про розірвання договору, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч.1,4 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст.604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Як зазначалось вище, 03.06.2014р. між сторонами укладено угоду про розірвання договору суборенди, якою вони погодили розірвати договір з 30.06.2014р.

Пунктом 2 угоди визначено, що підписанням цієї угоди суборендар підтверджує відсутність фінансових або будь - яких інших майнових претензій до орендаря у зв'язку з розірванням договору.

Тобто, за змістом даної угоди, договір діє до 30.06.2014р., та відповідач підтвердив відсутність претензій до позивача.

Відповідно до п. 34.2 договору суборенди у разі розірвання, припинення, визнання недійсним договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення договору, які стосуються наслідків його розірвання, припинення, сплати заборгованостей, сум неустойки і збитків.

Згідно з приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, відповідачем не сплачено всіх обов'язкових платежів за договором та загальний розмір простроченої заборгованості складає 72 999,45 грн., які підлягають до стягнення з відповідача незалежно від наявності угоди про розірвання договору, оскільки дана заборгованість виникла в період дії договору.

Вказана правова позиція також відображена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 ,,Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", п. 1.12 якої роз'яснено, що відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Стосовно вимог про стягнення штрафу у розмірі 110 740,80 грн. колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки не оплатив обов'язкових платежів за договором оренди, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 22.2 договору у разі прострочення суборендарем виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, внесенню і поповненню Авансового платежу, по сплаті експлуатаційних витрат, витрат на популяризацію, відшкодуванню вартості використаної електроенергії, води і витрат на утримання електромереж, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять днів, суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити орендарю штраф у розмірі 50 відсотків орендної плати за перший місяць строку договору.

Розмір орендної плати за перший місяць строку договору складає 27 685,20 грн. (згідно рахунку-фактури №СФ-0003169 від 12.11.2012), а відповідно сума штрафу у розмірі 50 відсотків орендної плати за перший місяць договору становить 13 842,60 грн. (27 685,20 грн. * 0,5 = 13 842,60 грн.).

Порушення порядку оплати орендної плати, експлуатаційних витрат, витрат на популяризацію та комунальних послуг було допущено відповідачем 8 разів, а саме:

1. Орендна плата за травень 2014 року - на час вирішення спору повністю не сплачена;

2. Орендна плата за червень 2014 року - на час вирішення спору не сплачена;

3. Вартість Комунальних послуг за квітень 2014 року була повністю сплачена лише 28.05.2014р.;

4. Експлуатаційні витрати за квітень 2014 року були повністю сплачені лише 28.05.2014р.;

5. Експлуатаційні витрати за травень 2014 року були повністю сплачені лише 02.07.2014р.

6. Експлуатаційні витрати за червень 2014 року - сплачені не були.

7. Витрати на популяризацію за квітень 2014 року були повністю сплачені лише 28.05.2014;

8. Витрати на популяризацію за червень 2014 року сплачені не були.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним розрахунок штрафу, виконаний позивачем, з яким погодився й суд першої інстанції, та сума штрафу складає 110 740,80 грн. (8 * 13 842,60 грн.).

Таким чином, позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що вимоги про стягнення неустойки не можуть бути задоволені у зв'язку з незаконністю стягнення штрафу (замість пені) за порушення грошового зобов'язання, що відображено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.

Колегія суддів не може вважати такі доводи відповідача обґрунтованими з огляду на таке.

Як роз'яснено в п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Однак, ч. 2 ст. 231 ГК України передбачає певні особливості встановлення штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, а правовідносини між сторонами не підпадають під дію зазначеної статті.

Водночас, як роз'яснено в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За таких обставин, враховуючи п. 22.2 договору, яким сторонами погоджено підстави нарахування та розмір штрафу, колегія суддів зазначає, що нарахування штрафу у данному випадку є правомірним та не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/1973/15-г відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/1973/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рижкова Андрія Васильовича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 25.06.2015р.