cpg1251
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" червня 2015 р.Справа № 916/74/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Єремчук В.М (довіреність № 22-1527-0.13-191/2-15 від 28.01.2015)
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 23 березня 2015 року, повний текст якого складено та підписано 24 березня 2015 року
по справі № 916/74/15-г
за позовом Державного підприємства "Українські спеціальні системи"
до Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області
за участю третьої яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області
про стягнення 41 137,44 грн.
В С Т А Н О В И В :
06.01.2015 Державне підприємство „Українські спеціальні системи" (далі по тексту - ДП „Українські спеціальні системи") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області про стягнення заборгованості в загальному розмірі 44 277,53 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн., пені в сумі 5 430,00 грн., штрафу в сумі 2 100,00 грн., збитків від інфляції в сумі 5850,00 грн. та трьох відсотків річних в сумі 897,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе за договором про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.183/13/ІН від 24.07.2013 року відносно грошових зобов'язань щодо здійснення оплати вартості проданого позивачем товару.
03.02.2015 року від позивача в порядку ст.22 ГПК України надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області суму у розмірі 41 137,44 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 30 000 грн., пені в сумі 3 413,47 грн., збитків від інфляції в сумі 6 750,00 грн. та трьох відсотків річних в сумі 973,97 грн. Вказана редакція позовних вимог була правомірно прийнята судом першої інстанції до розгляду як остаточна.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2015 р. (суддя Д'яченко Т.Г.) позов ДП "Українські спеціальні системи" задоволено частково стягнуто з Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області на користь Державного підприємства "Українські спеціальні системи" 30000 (тридцять тисяч) грн. основної заборгованості, 6750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. інфляційних, 973 (дев'ятсот сімдесят три) грн. 97 коп. 3% річних та 1680 (тисяча шістсот вісімдесят) грн. 84 коп. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.
Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем доведено належними доказами факт поставки товару за договором № 11.183/13/ІН від 24.07.2013 року на загальну суму 30000 грн. та її несплати на час подання позивачем позову та прийняття рішення по даній справі, що є підставою для стягнення суми основного боргу та 3% річних, інфляційних втрат за прострочення оплати основного боргу. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 3 413,47 грн. судом відмовлено у їх задоволенні з огляду на те, що умовами договору не передбачено відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення строків оплати вартості поставленого товару.
06.04.2015 року господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ № 916/74/15-г на примусове виконання рішення суду (а.с.97).
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Відділ Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області через господарський суд Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015 року та відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що умовами п.4.2 договору про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.183/13/ІН від 24.07.2013р. передбачено відстрочку платежу за поставлений товар у випадку відсутності бюджетного фінансування відповідача, а тому строк оплати поставленого товару ще не настав та відсутні підстави для стягнення як основного боргу так і штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат.
Крім того апелянт зазначає, що притягнення його до відповідальності є можливим тільки при наявності вини у порушенні зобов'язання.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання 25.06.2015 року не з'явились без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в ході апеляційного провадження, 24.07.2013 року між Відділом Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області (Замовник) та ДП „Українські спеціальні системи" (Постачальник) було укладено договір про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти 11.183/13/ІН, у відповідності до п.п. 1.1 - 1.4 якого Постачальник зобов'язався виготовити у 2013 році та поставити Замовникові один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (далі за текстом договору - ПАК-ДЗК), а Замовник прийняти і оплатити ПАК-ДЗК. Технічні вимоги до ПАК-ДЗК викладені у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація ПАК-ДЗК викладена у додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору. Придбання ПАК-ДЗК здійснюється в межах кошторисних призначень Замовника за КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" КЕКВ 3110 „Придбання обладнання і предметів довгострокового користування". Код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 „Машини обчислювальні частини та приладдя до них" (а.с.13-14).
Пунктом 3.1 Договору сторонами договору було погоджено ціну договору у розмірі 30000 грн., у т.ч. 5000 грн. ПДВ, відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та протоколу погодження договірної ціни товару.
Відповідно до п. 4.1 Договору, в редакції укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 25.12.2013 року, Замовник зобов'язався здійснити оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, у розмірі, визначеному п. 3.1 договору. Оплата здійснюється Замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013р. фінансового року.
Згідно п. 5.1 Договору, в редакції укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 25.12.2013р., Постачальник зобов'язався передати ПАК-ДЗК Замовнику відповідно до договору не пізніше 31.12.2013 року
Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Додатками № 1 та № 2 до договору № 11.183/13/ІН від 24.07.2013 року сторонами було погоджено Технічні вимоги до програмно-апаратного комплексу попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціальним програмним забезпеченням, а також специфікація даного програмно-апаратного комплексу (а.с.15-18).
На виконання умов Договору про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.183/13/ІН від 24 липня 2013 року 25.12.2013 року, позивачем було поставлено Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціальним програмним забезпеченням на загальну суму 30000 грн. (разом з ПДВ), що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000087, яка від імені відповідача підписана представником, повноваження якого на прийняття товарно-матеріальних цінностей посвідчені довіреністю серії № 5 від 23.12.2013 року (а.с.23,24).
10.04.2014 року позивач звернувся до Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області з претензією, згідно з якою просив негайно сплатити заборгованість за поставлене устаткування за Договором, що складає 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ДП „Українські спеціальні системи" (а.с.25).
В подальшому, 01.10.2014 року позивач звернувся повторно до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості, відповідно до якої також просив негайно погасити заборгованість та зазначив, що в протилежному випадку вимушен буде звернутися до суду (а.с.26).
Між тим, такі вимоги ДП „Українські спеціальні системи" залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Судова колегія погоджується з позовними вимогами та вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області без задоволення з огляду на наступне.
Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „ Про господарські товариства", інших законодавчих актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як було встановлено вище, ДП „Українські спеціальні системи" та Відділ Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області знаходяться в договірних відносинах з послуг про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти, про що 24.07.2013 року був укладений відповідний Договір № 11.183/13/ІН. З наявної в матеріалах справи видаткової накладної та довіреністю на отримання товару, підтверджується виконання умов зазначеного договору ДП „Українські спеціальні системи".
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, відповідач не здійснив оплату вартості придбаного товару в сумі 30 000,00 грн. після закінчення 2013 фінансового року, чим порушив прийняті на себе за договором № 11.205183/13/ІН від 24.07.2013 року грошові зобов'язання. В результаті викладеного, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області утворилась заборгованість перед ДП „Українські спеціальні системи" за вищезазначеним договором в сумі 30000,00 грн.
Доводи скаржника про те, що строк оплати товару за договором № 11.183/13/ІН від 24.07.2013 року не настав у зв'язку із тим, що пунктом 4.2 договору встановлено відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки строк дії даного договору закінчився 31.12.13 р., а відповідно із цим і відстрочка платежу також закінчилася, що не виключає обов'язку відповідача сплатити борг за поставлений товар.
Крім того, судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо неправомірності стягнення з нього боргу, в обґрунтування яких покладено факт відсутності бюджетного фінансування на оплату спірної суми заборгованості, оскільки відповідно до положень ст.ст. 614, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України відсутність у боржника грошових коштів для здійснення розрахунків за придбані товари, навіть у випадку фінансування такого боржника за рахунок коштів державного бюджету, не може бути підставою для звільнення цього боржника від відповідальності за допущене порушення власних зобов'язань. Тим більш, спірний договір було укладено в межах кошторисних призначень Замовника за КПКВК 2803030 „ Проведення земельної реформи" КЕКВ 3110 „ Придбання обладнання і предметів довгострокового користування". Код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 „ Машини обчислювальні частини та приладдя до них", що вбачається зі змісту Договору № 11.183/13/ІН від 14.07.2013р. та не заперечується сторонами по справі.
Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р.3-28гс12, ухваленій з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України судова колегія дійшла висновку, що господарський суд 1 інстанції правомірно задовольнив позов ДП „Українські спеціальні системи" в частині стягнення з Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області заборгованості за придбаний товар в сумі 30 000,00 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 973,97 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, викладений у заяві про зменшення позовних вимог, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП „Українські спеціальні системи" в частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних в сумі 973,97 грн. правомірно задоволені.
Крім того, з посиланням на ст. 625 ЦК України позивачем також були нараховані відповідачу до сплати інфляційні втрати в сумі 6750,00 грн. Перевіривши розрахунок вказаних інфляційних витрат, викладений в заяві про зменшення позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з Відділу Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області інфляційні втрати в сумі 6750,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у стягненні з відповідача пені в сумі 5 430,00 грн. з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. встановлено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
У п. 7.1. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором, тобто умови договору не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені з встановленням її розміру конкретного за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання.
Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій, а тому до правовідносин сторін названі норми матеріального права застосовані бути не можуть, так як відповідач має перед позивачем виключно грошове зобов'язання.
Крім цього, обрахування пені у відсотках, визначених обліковою ставкою НБУ, на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України також є незаконним, оскільки дана норма не визначає розмір штрафних санкцій, а лише встановлює порядок їх обчислення, а ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, оскільки умови договору не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені з встановленням її конкретного розміру за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання та враховуючи, що цей розмір не визначений і законом, зокрема, ч. ч. 2, 6 ст. 231 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом 1 інстанції правомірно залишені без задоволення.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства "Українські спеціальні системи".
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2015 року по справі № 916/74/15-г відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області - без задоволення.
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського
процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області залишити без задоволення
2. Рішення господарського суду Одеської області від « 23» березня 2015 року по справі № 916/74/15-г залишити без змін.
3. Стягнути з Відділу Держземагенства у Фрунзівському районі Одеської області (66700 Одеська область, Фрунзівський район, смт. Фрунзівка, вул. Горького,18, код ЄДРПОУ 37564886); в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК в м. Одесі/м. Одеса/22030001, код ЄДРПОУ: 38016923, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Видачу наказів за постановою із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови
складено „26 червня 2015 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2015 |
Оприлюднено | 02.07.2015 |
Номер документу | 45710266 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Колоколов С.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні