Рішення

від 23.02.2009 по справі 29/570-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2009 р.                                                           

Справа № 29/570-08

вх.

№ 8851/5-29

Суддя

господарського суду  

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача -

не з"явився;  відповідача - не

з"явився

розглянувши

справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса 

до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків  

про

стягнення 83451,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача заборгованості

у розмірі 83451,44грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання

відповідачем своїх зобов"язань щодо сплати за отриманий товар згідно

накладних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у

вигляді сплаченого держмита у розмірі 834,51грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою

заступника голови господарського суду Харківської області від 02.02.2009р.

строк вирішення спору був продовжений до 02.03.2009р.

Позивач у

судове засідання не з"явився, але 23.02.2009р. надав через канцелярію суду

за супровідним листом (вих. №1/02-гс від 17.02.2009р.) документи, на виконання

ухвали господарського суду Харківської області від 26.01.2009р.

Надані

документи були досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідач  в судове засідання не з'явився, про час та

місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та

витребувані судом документи не надав.

Беручи до

уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України

обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті

75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними

матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач,

протягом 2007 року (21.03.2007р.-19.11.2007р.), придбав у позивача товар, а

саме кометичні вироби в асортименті, на загальну суму 83451,44грн., але його

вартість не сплатив.

В обгрунтування

позовних вимог позивачем були надані витратні накладні №С-00000189 від

21.03.2007р. на суму 3403,58грн., №С-00000257 від 20.04.2007р. на суму

7205,40грн., №С-00000305 від 16.05.2007р. на суму 7294,05грн.,  №С-00000328 від 22.05.2007р. на суму 11076,66грн.,  №С-00000348 від 29.05.2007р. на суму

9486,81грн.,  №С-00000365 від

04.06.2007р. на суму 7966,44грн., 

№С-00000385 від 11.06.2007р. на суму 1518,75грн.,  №С-00000412 від 20.06.2007р. на суму

10838,43грн.,  №С-00000470 від

17.07.2007р. на суму 5428,35грн., 

№С-00000492 від 26.07.2007р. на суму 4874,0грн.,  №С-00000638 від 18.10.2007р. на суму

4085,20грн.,  №С-00000666 від

30.10.2007р. на суму 7024,77грн., 

№С-00000698 від 19.11.2007р. на суму 3249,0грн.

Проте, така

поставка товару відбулася не в межах виконання договору оскільки, зазначені

накладні не містять посилання на будь-який договір.

Тобто, між

сторонами фактично було укладено окремі договори купівлі-продажу відповідно до

кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно

відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у

відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України слугує відповідна письмова накладна із

зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням

особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою

(договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару

і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який

отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому

сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює

правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст.

692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо

договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати

товару. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником

обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином,

оскільки сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару

встановлено не було, то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України,

відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк

від дня пред'явлення вимоги позивачем.

28 серпня 2008

року позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. №1/08-з, що містив

вимогу про сплату вартості отриманого товару за накладними №С-00000189 від

21.03.2007р. на суму 3403,58грн., №С-00000257 від 20.04.2007р. на суму

7205,40грн., №С-00000305 від 16.05.2007р. на суму 7294,05грн.,  №С-00000328 від 22.05.2007р. на суму

11076,66грн.,  №С-00000348 від

29.05.2007р. на суму 9486,81грн., 

№С-00000365 від 04.06.2007р. на суму 7966,44грн.,  №С-00000385 від 11.06.2007р. на суму

1518,75грн.,  №С-00000412 від

20.06.2007р. на суму 10838,43грн., 

№С-00000470 від 17.07.2007р. на суму 5428,35грн.,  №С-00000492 від 26.07.2007р. на суму

4874,0грн.,  №С-00000638 від 18.10.2007р.

на суму 4085,20грн.,  №С-00000666 від

30.10.2007р. на суму 7024,77грн., 

№С-00000698 від 19.11.2007р. на суму 3249,0грн.

Але відповідач

не здійснив оплату за отриманий товар, внаслідок чого позивач був змушений

звернутись до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до

ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1

статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов*язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у

цей  строк (термін).

Відповідно до

вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Згідно ст.43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Як вбачається з

матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких

обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого

законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що

підлягають задоволенню в сумі 

заборгованості у розмірі 83451,44 грн.

Відповідно до

статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у

розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про

державне мито”, що становить 834,51 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського

процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від

29.03.2002р. № 411  судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід

покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи

вищевикладене та керуючись ст.ст. 208, 526, 530, 692 Цивільного кодексу

України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”,

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6,

12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити

повністю.

Стягнути з

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61110, м. Харків,АДРЕСА_1, ідентифікаційний

номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65074, м.

Одеса,АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму заборгованості у розмірі

83451,44грн., державного мита у розмірі 834,51 грн. та витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Видати наказ

після набрання рішенням законної сили.

Суддя