Постанова

від 17.06.2015 по справі 816/1483/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1483/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 березня 2013 року№0000522202/421, №0000532202/420.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтованість висновків акта перевірки від 14 лютого 2013 року №1409/22.2-12/24386626, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Відносно встановленого перевіркою порушення пп. 4.1.1., пп. 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження валового доходу на суму 30362 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 7591 грн за 4 квартал 2010 року, позивач зазначав, що суму коштів в розмірі 30362 грн позивач мав право віднести до валових витрат як відсотки за користування банківськими коштами у 2007 році.

Стосовно зафіксованого в акті перевірки порушення п. 152.2. статті 152, п. 138.4. статті 138 Податкового кодексу України позивач вказував, що зазначений висновок документально не підтверджений, суперечить первинним документам позивача, даним Головної книги, інвентаризаційним описам залишків товарів станом на 31.10.2011 та 30.11.2011.

Також позивач не погоджується із висновком перевірки про порушення п. 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 159 099 грн за листопад 2011 року, зазначаючи, суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг), підтверджені податковими накладними, які у повній мірі відповідають вимогам п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013, адміністративний позов ТОВ "Фірма "Віліна" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.03.2013 №0000522202/421, №0000532202/420.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 справу прийнято до провадження суду.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень посилалися на те, що в результаті перевірки, оформленої актом від 14 лютого 2013 року №1409/22.2-12/24386626, встановлено, що ТОВ «Фірма «Віліна» у 4 кварталі 2010 року здійснено коригування валових доходів у бік зменшення на суму 30362,00 грн. у зв'язку із виключенням відсотків банку за підсумками 2007 року (зі слів бухгалтера підприємства), тому враховуючи те, що період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2008 року охоплювався перевіркою, за наслідками якої складено акт від 05 серпня 2008 року №1982/23-210/24386626, встановлено неможливість підтвердити правомірність виключення зі складу валових доходів за 2010 рік сум відсотків у банку, отриманих у 2007 році, у розмірі 30 362 грн.

Також зазначали, що в ході перевірки на підставі даних рахунку 281 "Товари", відомостей головної книги та інвентаризації залишків станом на 30 жовтня 2011 року та станом на 30 листопада 2011 року встановлено, що позивачем завищено собівартість товарів на суму 795493,74 грн., внаслідок чого констатовано завищення валових витрат на суму 795493,74 грн. за 4 квартал 2011 року. Дане порушення вплинуло на визначення суми податку на додану вартість, у зв'язку з чим, в акті перевірки зафіксовано, що підприємство використало товар не у межах господарської діяльності на суму 795493,74 грн. (без ПДВ), в результаті чого занижено суму ПДВ за листопад 2011 року в розмірі 159098,75 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна" зареєстроване як юридична особа 09 квітня 1996 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 24386626, про що видано свідоцтво серії А00 №127836 /т.1 а.с. 10/.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29 серпня 2002 року №23698124 серії НБ №175914 /т.1 а.с.12/, перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 05 жовтня 2004 року №1454/28-133 /а.с. 14/.

У термін з 18.01.2013 по 07.02.2013 посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма "Віліна" (код ЄДРПОУ 24386626) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 14 лютого 2013 року №1409/22.2-12/24386626 (надалі - акт перевірки) /т.1 а.с. 108-142/, у якому зафіксовано порушення, зокрема:

- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7591,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року -7591,00 грн.;

- пункту 152.2 статті 152, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток від патентованої діяльності на загальну суму 230671,00 грн. у тому числі: 2 квартал 2011 року - 1203,00 грн., 3 квартал 2011 року - 2280,00 грн., 4 квартал 2011 року -200036,00 грн., 1 квартал 2012 року - 16307,00 грн., 2 квартал 2012 року - 4936,00 грн., 3 квартал 2012 року - 5909,00 грн.;

- пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159099,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 159099,00 грн.

На підставі акта перевірки Кременчуцькою державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000522202/421 від 04 березня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 246947,75 грн., у тому числі 238262,00 грн. за основним платежем, 8685,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /т.1 а.с. 15/;

- №0000532202/420 від 04 березня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 198873,75 грн., у тому числі 159099,00 грн. за основним платежем, 39774,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 17/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 246947,75 грн., у тому числі 238262,00 грн. за основним платежем, 8685,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /т. 1 а.с. 15/, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту акта перевірки від 14.02.2013 №1409/22.2-12/24386626, розрахунку застосування штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421 /т. 1 а.с. 16/ вбачається, що підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій послугували висновки податкового органу про порушення позивачем:

1) підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7591,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року -7591,00 грн.;

2) пункту 152.2 статті 152, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток від патентованої діяльності на загальну суму 230671,00 грн. у тому числі: 2 квартал 2011 року - 1203,00 грн., 3 квартал 2011 року - 2280,00 грн., 4 квартал 2011 року -200036,00 грн., 1 квартал 2012 року - 16307,00 грн., 2 квартал 2012 року - 4936,00 грн., 3 квартал 2012 року - 5909,00 грн.

Відносно порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в акті перевірки від 14.02.2013 №1409/22.2-12/24386626 зазначено, що перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій "Коригування валових доходів" показників за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 в сумі (- 30362) грн встановлено, що на формування цього показника мали вплив отримані в 2007 році відсотки банку /том 1 а.с. 113/.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 4 квартал 2010 року в сумі (-30362) грн на підставі таких документів: оборотних відомостей по рах. 361, 702 та первинних документів до них встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларацій "Коригування валових доходів" у зв'язку із виключенням зі складу доходів відсотків банку за підсумками 2007 року в сумі (-30362) грн. (зі слів головного бухгалтера).

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (чинного на час спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону).

Пунктом 4.2. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено перелік сум, які не включаються до складу валового доходу.

Відповідно до пункту 4.3. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Судом встановлено, що 09.02.2011 ТОВ "Фірма "Віліна" подано до Кременчуцької ОДПІ декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, у рядку 02 "Коригування валових доходів" якої платником скориговано валовий дохід шляхом зменшення на 30362 грн у зв'язку із самостійно виявленими помилками за результатами минулих періодів /т. 4 а.с. 168/.

Згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні та письмових пояснень ТОВ "Фірма "Віліна" /том 4 а.с. 166-167/ суми відсотків банку в розмірі 30362 грн, сплачених у 2007 році, помилково включено до рядка 02 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, замість рядка 05 вказаної декларації, що не вплинуло на об'єкт оподаткування та розрахунок суми податку.

У матеріалах справи наявні договір овердрафту № ОВ/0500/26/06 від 08.12.2006, укладений позивачем (позичальник) із Акціонерним комерційним банком «ІНДУСТРІАЛБАНК» (банк) /т.1 а.с. 25 - 26/, відповідно до умов якого за користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти та комісії (пункт 1.3. Договору), довідка зазначеного банку від 13.03.2013 № 588, в якій зазначено, що за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 на підставі договору № ОВ/0500/26/06 від 08.12.2006 ТОВ «Фірма «Віліна» нараховано та сплачено відсотки в сумі 9 794,30 грн /т.1 а.с. 24/

Також матеріали справи містять договори про надання овердрафтового кредиту № PLRM31607 від 17.04.2007, PLRM33306 від 05.04.2006, укладені позивачем із ЗАТ КБ «ПриватБанк» /т.1 а.с. 27 - 30, 41 - 43/, банківська виписка, що свідчить про погашення позивачем процентів по договорам з 01.01.2007 по 31.12.2007 в загальній сумі 20 567,21 грн /т.1 а.с. 31 - 40/.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 3.1. статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

В силу приписів пунктів 16.1., 16.2. статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III (чинного на час спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Судом встановлено, що у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік ТОВ "Фірма "Віліна" змінено саме показник у рядку 02 "Коригування валових доходів", а саме, зменшено валовий дохід на 30362 грн у зв'язку із самостійно виявленими помилками за результатами минулих періодів, що вплинуло на показник у рядку 17 «Сума податку до сплати» /т. 4 а.с. 168/.

В ході розгляду справи позивачем не обґрунтовано та не надано будь-яких документів на підтвердження правових підстав для зменшення валового доходу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність твердження податкового органу про порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, заниження валового доходу на суму 30362 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на загальну суму 7591,00 грн.

Посилання представників позивача на те, що ТОВ "Фірма "Віліна" мало право на включення суми в розмірі 30362 грн до валових витрат як відсотків банку, сплачених у 2007 році, але помилково змінило показник рядка 02 «Коригування валових доходів» декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, замість рядка 05 «Коригування валових витрат» вказаної декларації, суд відхиляє, оскільки виправлення помилок у податковій звітності здійснюється шляхом подання платником податків уточнюючого розрахунку або податкової декларації, однак позивач не скористався таким порядком для виправлення помилок у складі валових витрат.

При цьому суд враховує, що під час перевірки не встановлено заниження валових витрат позивача за 2010 рік на суму 30362 грн, а суд не може перебирати повноваження податкового органу, встановлюючи наявність чи відсутність порушень податкового законодавства у діяльності платника податку, натомість надає оцінку лише зафіксованим перевіркою порушенням.

Відносно висновків акту перевірки про порушення позивачем пункту 152.2 статті 152, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток від патентованої діяльності на загальну суму 230671,00 грн, суд виходить з наступного.

В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою відображених у рядку 05.1 СВ Декларацій "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01 квітня 2011 року по 30 серпня 2012 року у загальній сумі 20246018 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання кондитерських виробів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року в сумі 20246018,00 грн. на підставі таких документів: декларацій з податку на прибуток підприємства, головних книг, журналів-ордерів по рахунку 902, 631, договорів, видаткових накладних, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларацій "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 795493,74 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 795493,74 грн. /т.1 а.с. 118/.

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, головної книги, а саме по рах. 281 "Товари на складі" та інвентаризації станом на 30 листопада 2011 року встановлено, що залишки товарів на складі складають 583935, 88 грн.

Перевіркою при складанні товарного балансу за листопад 2011 року було встановлено, що залишки товарів на складі становлять 1 379 429,62 грн., тобто на 795493,74 грн. більше чим по даним головної книги /т. 1 а.с. 118/.

Відповідно до даних головної книги рах. 902 собівартість реалізованої продукції становить 1435763,94 грн., в ході перевірки первинних документів встановлено, що собівартість реалізованої продукції становить 640270,20 грн. тобто на 795493,74 грн. більше /т.1 а.с. 119/.

Таким чином, за висновком податкового органу, підприємство зайво включило до собівартості товарів суму у розмірі 795493,74 грн., що підтверджено проведеним аналізом в рах. 281 "Товари" та даних головної книги та проведеною суцільною звіркою руху товару та залишків станом на 30 жовтня 2011 року та станом на 30 листопада 2011 року /т.1 а.с. 119/.

З огляду на викладене, податковим органом зроблено висновок про завищення ТОВ "Фірма "Віліна" витрат на загальну суму 795493,74 грн. за 4 квартал 2011 року.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.02.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

У свою чергу згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат є правомірними за умови реального понесення цих витрат у процесі господарської діяльності платника, документального підтвердження цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

В ході розгляду справи судом встановлено, що основною підставою для висновку про завищення позивачем собівартості товарів на суму 795493,74 грн. послугував товарний баланс, складений податковим органом як додаток до акту перевірки № 9 /т. 12 а.с. 229 - 235/.

Згідно пояснень представників відповідача товарний баланс було складено з урахуванням даних головної книги позивача, інвентаризаційних описів залишків товарів на складі станом на 30 жовтня 2011 року та станом на 30 листопада 2011 року, первинних документів позивача.

Однак в ході розгляду справи представник відповідача ОСОБА_4, якою складався товарний баланс, не змогла пояснити детальний механізм встановлення податковим органом розбіжностей у формуванні позивачем собівартості товарів, а також підтвердити показники цього балансу наявними у справі документами.

При цьому суд бере до уваги, що згідно з висновком експертного економічного дослідження від 26.05.2015 № 6, складеним судовим експертом ОСОБА_5 на підставі запиту адвоката ОСОБА_2, копія якого наявна у справі /т. 14 а.с. 20-24/, та оригінал якого оглянуто судом, встановлено, що документально не підтверджуються висновки акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 14.02.2013 № 31409/22.2-12/24386626 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Фірма "Віліна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 стосовно не відображення доходу (завищення собівартості реалізованої продукції) ТОВ "Фірма "Віліна" в листопаді 2011 року (4 квартал 2011 року) на суму 795 793 грн 74 коп.

У висновку експертного економічного дослідження зазначено, що товарний баланс (додаток № 9 до акту перевірки) містить залишки на початок згідно інвентаризаційних даних станом на 30.10.2011 цукерки - одиниця виміру ящик, реалізація не зазначено в яких одиницях, всього досліджено рух по 504 найменуванням товару . Інвентаризаційний опис станом на 01.11.2011 містить 783 найменування , станом на 30.11.2011 - 821 найменування товарів, при перевірці не було досліджено рух по всім товарним позиціям, які реалізує підприємство.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на даних товарного балансу, складеного при перевірці, який не відповідає даним інвентаризації та первинних документів ТОВ "Фірма "Віліна" стосовно кількості найменувань товарів, їх надходження та реалізації. В товарному балансі не врахований рух товарів, реалізованих кінцевим споживачам за готівку . Товарний баланс в тій формі, яка надана в додатку № 9 до акту перевірки, на підставі якого зроблено висновки в акті перевірки, не передбачений жодним нормативним актом України з питань організації та ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує, що матеріали справи містять первинні документи - видаткові накладні /т. 6 а.с. 202 - 250, т. 7 а.с. 1 - 250, т. 8 а.с. 1 - 146/, податкові накладні /т. 13 а.с. 163 - 250, т. 14 а.с. 1 - 10/, а також банківські виписки /т. 13 а.с. 17 - 36/, касові чеки /т. 10 а.с. 191 - 250, т. 11 а.с. 1 - 250, т. 12 а.с. 1 - 67/, які підтверджують підстави для формування позивачем витрат виробництва (обігу) (собівартості товарів) за листопад 2011 року та свідчать про отримання доходу.

Відповідачем в ході перевірки зауважень до оформлення первинних документів не зазначено і судом в ході розгляду справи не встановлено.

При цьому відповідачем не доведено, що під час складення товарного балансу податковим органом були враховані усі первинні документи позивача, відображені у бухгалтерському обліку, досліджено у повному обсязі рух товару по складу.

Натомість позивачем надано відомості у формі таблиць щодо невідповідності товарного балансу фактичному руху товарів по складу позивача, дані яких не спростовано відповідачем в ході розгляду справи: таблиці № 1 "Порівняння переліку та кількості товару за даними первинних документів ТОВ "Фірма" Віліна" та товарним балансом Кременчуцької ОДПІ за листопад 2011 року", № 2 "Підтвердження розбіжності із товарним балансом Кременчуцької ОДПІ по отриманому товару у листопаді 2011 року", № 3 "Порівняння кількості товару за даними первинних документів ТОВ "Фірма" Віліна" та товарним балансом Кременчуцької ОДПІ за листопад 2011 року, № 4 "Підтвердження розбіжності із товарним балансом Кременчуцької ОДПІ по реалізованому товару у листопаді 2011 року" /т. 14 а.с. 27-165/.

Від призначення судово-економічної експертизи сторони відмовилися.

Посилання представників відповідача в ході розгляду справи на те, що позивачем не надано на перевірку складські документи, ведення яких регламентується Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, суд оцінює критично, оскільки вказані Методичні рекомендації не зареєстровані у Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт, та мають рекомендаційний характер. При цьому в силу положень частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, і позивачем первинні документи були надані на перевірку.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що ТОВ "Фірма "Віліна" зайво включено до складу собівартості товару суму у розмірі 795 493 грн 74 коп., тому висновок про завищення витрат на суму 795 493 грн 74 коп. є необґрунтованим.

Також із акту перевірки суд вбачає, що податковим органом в ході перевірки відображеного показника у рядку А3 додатку ТП декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 в сумі 471 161 грн. на підставі таких документів: додатку ТП, декларацій з податку на прибуток підприємства, головної книги по рах. 702, 30, 902, встановлено завищення задекларованих ТОВ В«Фірма «³лінаВ» показників на загальну суму 236 995 грн., у т.ч. за: 2 кв. 2011 р, - 7 682 грн., 3 кв. 2011 р. - 13 998 грн., 4 кв. 2011 р. - 76 680 грн., 1 кв. 2012 р. - 80 854 грн., 2 кв. 2012 р. - 24 526 грн., 3 кв. 2012 р. - 33 255 грн. Порушення встановлено з огляду на те, що ТОВ В«Фірма «³лінаВ» не веде окремий облік витрат, пов'язаних з веденням патентованої діяльності, у зв'язку з чим підприємством невірно внесено дані інших витрат додатку ТП декларації з податку на прибуток.

Пунктом 152.2 статті 152 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

В силу приписів підпункту 14.1.250. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу - державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності, зокрема, торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач здійснював патентовану діяльність (роздрібну торгівлю), однак окремий облік витрат, пов'язаних із веденням патентованої діяльності, у перевіряємий період не забезпечив.

Разом з тим, акт перевірки не містить детальний розрахунок сум завищення задекларованих ТОВ В«Фірма «³лінаВ» показників витрат у зв'язку з не забезпеченням окремого обліку витрат, пов'язаних з веденням патентованої діяльності, із посиланням на показники декларацій та первинні документи підприємства. На вимогу суду відповідачем також не надано такого розрахунку та письмових пояснень в обґрунтування правомірності визначення завищення суми витрат на 236 995 грн., зазначивши, що перевіряючий ОСОБА_6, який проводив перевірку та здійснював вказані розрахунки, звільнений /т.14 а.с. 167 (на звороті)/.

Відповідно до пункту 5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (надалі - Порядок № 984), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із пунктом 6 розділу І Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що акт перевірки в частині виявленого порушення щодо завищення витрат на суму 236 995 грн., не відповідає вимогам Порядку № 984, що унеможливлює підтвердити об'єктивність та достовірність факту порушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 246947,75 грн., у тому числі 238262,00 грн. за основним платежем, 8685,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є законним та обґрунтованим лише в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 7591 грн та штрафних санкцій в сумі 1897,75 грн (7591 х 25%).

В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421 не ґрунтується на вимогах законодавства та достовірно встановлених обставинах, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000522202/421 від 04 березня 2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237 459 грн., в тому числі, за основним платежем 230 671 грн. (238 262 - 7591), за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 788 грн (8685,75 - 1897,75).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000532202/420 від 04 березня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 198873,75 грн., у тому числі 159099,00 грн. за основним платежем, 39774,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд виходить з наступного.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159099,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 159099,00 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено, що при складанні товарного балансу за листопад 2011 року було встановлено, що залишки на складі становлять 1379429,62 грн., тобто на 795493,74 грн. більше ніж по даним головної книги рах. 281 "Товари на складі". Тобто, підприємство використало товар не в межах господарської діяльності на загальну суму 954592,49 грн., у тому числі ПДВ 159 098,75 грн. /т.1 а.с. 131/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У свою чергу пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом встановлено, що податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 159098,75 грн. за листопад 2011 року без дослідження податкових накладних, а також первинних та інших документів, зафіксованих в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують правові підстави для формування податкового кредиту, а тому такий висновок є необґрунтованим. При цьому суд враховує, що позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, які включено до податкового кредиту за листопад 2011 року, зауважень до яких перевіркою не встановлено /т. 13 а.с. 163 - 250, т. 14 а.с. 1 - 10/.

Крім того, в ході розгляду справи не знайшли підтвердження доводи відповідача про заниження залишків товарів на складі на 795 493,74 грн, а тому посилання на те, що товар використано не в межах господарської діяльності, на загальну суму 954 592,49 грн., у тому числі ПДВ - 159099,00 грн., є безпідставними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №0000532202/420 від 04 березня 2013 року.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що податкове повідомленню-рішенню №0000532202/420 від 04 березня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 198873,75 грн., у тому числі 159099,00 грн. за основним платежем, 39774,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню у повному обсязі, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір згідно платіжного доручення від 21.03.2013 № 281 в розмірі 2294 грн, при цьому задоволена частина позовних вимог складає 436 332,75 грн із загальної суми позовних вимог 445 821,5 грн, сума судового збору відповідно до задоволеної частини вимог становить 2245,17 грн. та підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Віліна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000532202/420 від 04 березня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000522202/421 від 04 березня 2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237 459 грн. (двісті тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень), в тому числі, за основним платежем 230 671 грн. (двісті тридцять тисяч шістсот сімдесят одна гривня), за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 788 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Віліна" (ідентифікаційний код 24386626) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 245 грн 17 коп. (дві тисячі двісті сорок п'ять гривень сімнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22 червня 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол