Ухвала

від 13.05.2015 по справі 450/1365/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1365/14 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/2986/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. Г.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря - Щербая В.П.

з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника - адвоката

ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та її представника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж і визнання нечинними рішення № 321, № 423,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж і визнання нечинними рішення селищної ради, в якому просив:

- усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та 0,09 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати фундамент і огорожу, самовільно встановлену на земельній ділянці ОСОБА_2 та встановити межу згідно Генерального плану (схеми) земельної ділянки від 12.05.1959р.;

- стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.;

- визнати нечинними рішення № 321, 423 сесій Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області;

- зобов'язати ОСОБА_4 зрізати три дерева при корені згідно рішення виконкому Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області за №7 від 31 липня 2013р.

Свої позовні вимог обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по вул. Грушевського, 50 в смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області. Відповідачка по справі є сусідкою, та самовільно перемістила межові знаки, які розділяють земельні ділянки, що перебувають у власності сторін, та перенесла на 1 м. збудований нею паркан на його земельну ділянку, чим захопила частину земельної ділянки позивача. Оскаржуваними рішеннями Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області затверджено межі земельних ділянок сторін, чим підтверджено той факт, що частина земельної ділянки, яка захоплена відповідачкою, перебуває у її власності.

Посилаючись на вказане, просив задовольнити його позов.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Зокрема, вказує на те, що спір про встановлення меж триває між сторонами з 2008 року, що поставлена відповідачкою огорожа знаходиться на віддалі 0,3 м від його нового будинку, а від сараю на віддалі 0,78 м, що не відповідає державним будівельним нормам і правилам. Рішенням сесії Щирецької селищної ради № 423 від 30.04.2013р. надано дозвіл ОСОБА_4 на затвердження акту встановлення і узгодження меж без підпису ОСОБА_2, а згодом їй видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,15 га у смт. Щирець по вул. Грушевського, 52, хоча межа встановлена неправильно, що обмежує його права на обслуговування житлового будинку.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони проживають по-сусідству в смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області по вул. Грушевського та є суміжними користувачами.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушеним, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд правильно прийшов до висновку, що порушення його прав на користування земельною ділянкою по вул. Грушевського, 50 в смт. Щирець Пустомитівського району Львівської області відповідачами ОСОБА_4 та Щирецької селищною радою не встановлена.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 став власником житлового будинку № 50 по вул. Грушевського в смт. Щирець Пустомитівьсокго району Львівської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.04.2014р., зареєстроване в реєстрі № 1394, після смерті його матері ОСОБА_6 (а.с. 7). Зареєстровано свідоцтво про право власності 21.06.2004р. (а.с. 8).

На час відкриття спадщини земельна ділянка, на якій був розташований спадковий будинок не була приватизована і знаходилась в користуванні спадкодавця. Доказів про розмір вказаної земельної ділянки, якою користувався спадкодавець, позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, чинної в редакції станом на квітень 2004 року, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.06.2003р. «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статей 124, 125, 126 Земельного кодексу України обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивачем ОСОБА_2 протягом усього часу розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано правовстановлюючих документів, які б підтверджували його право користування земельною ділянкою із визначенням її площі за адресою: смт. Щирець, вул. Грушевського № 50 у зв'язку з відсутністю таких.

Судом встановлено, що рішення Щирецької селищної ради про надання спадкоємцю ОСОБА_2 в користування земельної ділянки в розмірах, на яких розміщено житловий будинок та господарські споруди, а також земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, відповідно до ч.2 ст. 377 ЦК України в редакції станом на квітень 2004 року, не приймалось, а також не приймалось інше рішення про надання йому в користування земельної ділянки іншою площею.

Відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки по вул. Грушевського, 52 площею 0,15 га кадастровий № 4623655500:01:001:0166 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка), а.с. 33.

Право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2013р. (а.с. 35).

В кадастровому плані земельної ділянки ОСОБА_4 зазначено опис меж по периметру земельної ділянки та зазначено, що по лінії від В до Г довжиною 34,54 м проходить межа з ОСОБА_2, межа йде по прямій лінії (а.с. 34).

Свідоцтво про право власності відповідачки на земельну ділянку у визначених на кадастровому плані межах позивачем не оспорюється.

На кадастровому плані земельної ділянки відповідачки ОСОБА_4 зазначено, що впритул до її межі по лінії від В до Г зі сторони суміжного землекористувача знаходиться успадкований ОСОБА_2 житловий будинок під літ. КЖ довжиною по межі 12,24 м (а.с. 34).

Саме на цій частині межі земельної ділянки, де стоїть житловий будинок ОСОБА_2, між ним та відповідачкою в даний час виник спір з приводу перенесення відповідачкою, на думку позивача ОСОБА_2, межових знаків та встановлення нею огорожі на бетонних стовпах на його частині земельної ділянки, внаслідок чого відстань від межі до стіни його будинку зменшилась до 0,30 м, що створює йому перешкоди в обслуговуванні будинком.

Колегією суддів встановлено, що на плані розташування будівель на земельній ділянці 1959р., відновлення меж по якому вимагає позивач, розташований старий житловий будинок та три господарські будівлі, які розміщені на віддалі від межі сусіднього землекористування ОСОБА_4, і новий будинок під літ. КЖ на ньому не зазначений (а.с. 12).

Колегією суддів шляхом огляду наданого архівного документу встановлено, що новий будинок під літ. КЖ був збудований батьком позивача ОСОБА_2 у 1970 році на підставі рішення селищної ради від 24.09.1969р. про надання дозволу на будівництво нового будинку на старому місці , проте новий будинок був побудований не на місці старого, а на новому місці по межі з сусідом та зміщений в сторону вулиці Грушевського.

Цей факт визнається сторонами, тому відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Позивачем не надано доказів, що відстань від стіни його будинку з часу його будівництва до межі сусідньої земельної ділянки становила один метр і більше та зменшилась внаслідок неправомірних дій відповідачки у зв'язку із встановленням відповідачкою у 2013 році нової сітчастої огорожі та бетонних стовпах.

Наявним в матеріалах справи актом від 16.05.2008р., складеного земельною комісією сільради в складі землевпорядників та депутатів для перевірки заяви ОСОБА_2 щодо порушення меж, з виходом на місце констатовано, що від дороги до початку стайні п. Микитки межа йде по забетованих стовпцях і претензій до неї ні з одної , ні з другої сторони немає, а спірною є межа, яка розмежовує городи сторін, підтверджуючих документів на які сторони не мають (а.с. 10).

Таким чином бетонні стовпці стояли по межі ще у 2008 році.

Комісією визначено два варіанти можливого встановлення меж: перший передбачає клин, другий - межа іде по прямій лінії.

З врахуванням Акту комісії від 16.05.2008р. та її рекомендацій про встановлення огорожі по прямій лінії рішенням № 321 16-ї сесії Щирецької селищної ради від 16.05.2008р. затверджено акт комісії від 16.05.2008р. по 2-му варіанту та зазначено, що огорожа має бути встановлена по прямій лінії, чим визначено, що межа має проходити по прямій лінії (а.с. 11).

Вказане рішення сесії набрало законної сили, виконано відповідачкою ОСОБА_4 та не оспорювалось позивачем протягом семи років.

Доказів про те, що вказане рішення прийняте з порушенням вимог закону суду не надано, тому суд правильно відмовив у визнанні його нечинним.

Наявними в матеріалах справи актами земельної комісії Щирецької селищної ради, складеними за наслідками перевірки заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 11.10.2012р. (а.с. 13), 09.04.2013р. (а.с. 14) підтверджено непорушність встановленої межі саме по прямій лінії.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_4 ширина її земельної ділянки з боку вул. Грушевського в тій частині, яка межує із житловим будинком ОСОБА_2 Становить 28,56 м. (а.с. 34).

За наслідками обстеження з виходом на місце 19.11.2014р. комісії Щирецької селищної ради на виконання протокольної ухвали Пустомитівського районного суду встановлено, що ширина земельної ділянки ОСОБА_4 з боку вул. Грушевського залишилась незмінною і становить 28,56 м., як і залишились незмінними інші її параметри, та що земельна ділянка ОСОБА_4 по фактичних розмірах відповідає розмірам вказаним в кадастровому плані земельної ділянки, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 і порушень з боку ОСОБА_4 не встановлено.

За наслідками обстеження комісією складено план-схему та Акт (а.с. 47-48).

Таким чином факт встановлення відповідачкою огорожі з порушенням визначеної межі та збільшення за рахунок цього її земельної ділянки за рахунок сусідньої земельної ділянки і порушення прав ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження в процесі розгляду судом справи, тому правові підстави для визнання нечинними рішення ХХІІІ сесії Щирецької селищної ради № 423 про затвердження акту земельної комісії від 09 квітня 2013 року, затвердження акту встановлення та узгодження меж з врахування безпідставною відмови ОСОБА_2, відсутні.

Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_4 добровільно виконується рішення виконавчого комітету Щирецької селищної ради № 78 від 31 липня 2013 року, яким її зобов'язано зрізати три дерева, що ростуть на її земельній ділянці та можуть загрожувати падінням. Зокрема 2 з них вже зрізані, третє дерево вона погоджується зрізати добровільно, проте не має в даних час технічних та матеріальних можливостей, у зв'язку з чим суд правильно прийшов до висновку, що примусове виконання цього рішення не вимагається.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, застосував закон, який поширюється на зазначені правовідносини, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які є підставами для скасування рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий Т.Г. Мусіна

Судді: І.В. Бермес

ОСОБА_7