Рішення

від 24.06.2015 по справі 654/5188/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №654/5188/13-ц Головуючий в І інстанції Охтень А.А.

Провадження №22-ц/791/1758/2015 Доповідач - Радченко С.В.

Категорія: 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року червня місяця 24 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Капітан І.А., Колісниченка А.Г.

при секретарі: Сікорі О.В.

за участю прокурора: Волкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1,на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 травня 2015 року у справі за позовом прокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Херсонська обласна державна адміністрація, про визнання недійсним (незаконним) та скасування розпорядження, зобов`язання повернути земельні ділянки у державну власність , -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року прокурор Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом посилаючись на ту обставину, що розпорядженням голови Голопристанської райдержадміністрації № 209 від 26.04. 2006 року громадянам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, а також ОСОБА_8 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтованою площею до 1,0 га для ведення особистих селянських господарств на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Після розроблення проекту землеустрою розпорядженням голови Голопристанської райдержадміністрації від 05.06.2006 № 263 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність указаним особам. Цим же розпорядженням їм передано безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 4,0 га для ведення особистих селянських господарств на території Рибальчеської сільської ради, у зв'язку з чим отримано державні акти на право власності на земельні ділянки. У подальшому земельні ділянки було відчужено. 23.09.2006 року ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_11; 23.09.2009 року ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_12, яка у свою чергу 08.04.2010 року продала вказану земельну ділянку ОСОБА_13 Вказаними громадянами отримано державні акти на право власності на земельні ділянки. У подальшому спірні земельні ділянки відчужені ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Посилаючись на те, що при затвердженні проекту відведення земельних ділянок не враховано межі прибережної захисної смуги Дніпровського лиману Чорного моря, з уточненням, остаточно просив визнати незаконним (недійсним) та скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області № 263 від 05.06.2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистих селянських господарств»; зобов'язати ОСОБА_3 повернути у державну власність земельну ділянку площею 1,00 га, яка знаходиться на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області; зобов'язати ОСОБА_14 повернути у державну власність земельну ділянку площею 1,00 га, яка знаходиться на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, зобов'язати ОСОБА_4 повернути у державну власність земельну ділянку площею 1,00 га, яка знаходиться на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області; зобов'язати ОСОБА_5 повернути у державну власність земельну ділянку площею 1,00 га, яка знаходиться на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Під час розгляду справи в суді замінено відповідача ОСОБА_3 на належного ОСОБА_15

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 травня 2015 року позов задоволено частково. Визнано незаконним (недійсним) та скасовано розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області № 263 від 05.06.2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистих селянських господарств». Зобов'язано ОСОБА_14 повернути у державну власність земельну ділянку площею 1,00 га, яка знаходиться на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подали апеляційні скарги в яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Голопристанської райдержадміністрації № 209 від 26.04.2006 року надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо надання у власність громадянам ОСОБА_9О, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельних ділянок орієнтованою площею до 1,0 га для ведення особистих селянських господарств на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (Т.1 а.с.13 зв.).

Розпорядженням голови Голопристанської райдержадміністрації № 263 від 05.06.2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вищезазначеним особам (Т.1 ас.26 зв). Цим же розпорядженням вказаним громадянам передано безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 4,0 га для ведення особистих селянських господарств на території Рибальчеської сільської ради.

На підставі розпорядження голови Голопристанської райдержадміністрації № 263 від 05.06.2006 року ОСОБА_9О, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у відділі земельних ресурсів у Голопристанському районі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 6522384500:09:002:0001, 6522384500:09:002:0002, 6522384500:09:002:0003, 6522384500:09:002:0004.

23.09.2006 року ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу земельну ділянку з кадастровим номером 6522384500:09:002:0001 відчужив на користь ОСОБА_16; 23.09.2009 року ОСОБА_8 продала земельну ділянку з кадастровим номером 6522384500:09:002:0002 ОСОБА_12 (Т.1 а.с.36), яка у свою чергу 08.04.2010 року продала вказану земельну ділянку ОСОБА_13 (Т.1 а.с.99).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.03.2011 року ОСОБА_16 продала земельну ділянку з кадастровим номером 6522384500:09:002:0001 ОСОБА_15 (Т.1 а.с.59).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.03.2015 року власником земельної ділянки кадастровий номер 6522384500:09:002:0002 на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2014 року є ОСОБА_1 (Т.3 а.с.28).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.03.2015 року власником земельної ділянки кадастровий номер 6522384500:09:002:0003 на підставі договору дарування від 28.06.2014 року є ОСОБА_4 (Т.3 а.с.29).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.03.2015 року власником земельної ділянки кадастровий номер 6522384500:09:002:0004 на підставі свідоцтва про право власності від 09.01.2014 року є ОСОБА_5 (Т.3 а.с.30).

В ході перевірки додержання вимог земельного законодавства під час розпорядження земельними ділянками на території Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області встановлено, що спірні земельні ділянки, які громадянам передано для ведення особистого селянського господарства, розташовано на відстані менше ніж два кілометри від урізу води Дніпровського лиману Чорного моря, що підтверджується актом обстеження (встановлення) земельних ділянок (Т.1 а.с.5).

Так, відстань земельної ділянки із кадастровим номером 6522384500:09:002:0001 до урізу води Дніпровського лиману Чорного моря складає 75 метрів; від земельної ділянки кадастровий номер 6522384500:09:002:0002 - 87 м; від земельної ділянки кадастровий номер 6522384500:09:002:0003 - 84 м; від земельної ділянки кадастровий номер 6522384500:09:002:0004 - 82 м.

За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (ч. 5 ст. 88 ВК України).

Так суд першої інстанції правильно встановив, що виділення ОСОБА_9О, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельних ділянок, які розташовані на відстані менше, ніж два кілометри від урізу води Дніпровського лиману Чорного моря, відбулося з порушенням вимог ст.88 ЗК України (в редакції, що діяла на той час).

Разом з тим, встановивши, що виділення громадянам ОСОБА_9О, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 земельних ділянок, які розташовані на відстані менше, ніж два кілометри від урізу води Дніпровського лиману Чорного моря, тобто з порушенням вимог ст.88 ЗК України, в редакції, що діяла на той час, та задовольняючи позов щодо незаконності (недійсності) розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області № 263 від 5 червня 2006 року, суд першої інстанції не залучив до участі у справі у якості відповідачів ОСОБА_9О, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ухвалив відносно них рішення, вирішивши питання про їх права та обов'язки. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішити питання про залучення до участі у справі належних осіб, рішення суду першої інстанції в частині визнання розпорядження голови РДА підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, вирішуючи позов в частині повернення земельних ділянок від останніх власників, та задовольняючи частково позовні вимоги про повернення земельної ділянки від ОСОБА_14, суд першої інстанції вирішував позов на підставі ст.1212 ЦК Україні, як було заявлено прокурором у позовній заяві. При цьому суд виходив із того, що оскільки визнається незаконним розпорядження районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистих селянських господарств, відпала підстава, за якою особи набули у власність спірні земельні ділянки.

Разом з тим, застосовуючи ч.1 ст.1212 ЦК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за цим розпорядженням земельні ділянки передавалися у власність первісним набувачам, які стали власниками, отримавши державні акти, із наступною реєстрацією, які прокурором не оскаржені.

Земельні ділянки у позові витребовуються позивачем не від первісного набувача.

Після набуття права власності на земельні ділянки первісними набувачами, земельні ділянки відчужувалися за договорами купівлі-продажу, змінювалося цільове призначення земельних ділянок і знов проведено відчуження, договори відчуження не оспорювалися, на що суд першої інстанції не звернув уваги, застосовуючи положення ст.1212 ЦК України.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно власнику (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові №6-122 цс14).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, здійснюється шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України .

Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі розпорядження виконавчого органу щодо цього майна, але у подальшому визнаного незаконним, є таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

При цьому виданий на підставі протиправного розпорядження органу виконавчої влади державний акт про право власності на земельну ділянку первісного набувача підлягає оспорюванню із зазначенням правових підстав недійсності, оскільки є складовою правочину (як дії особи) щодо набуття земельної ділянки вперше.

Який правочин є у цій справі первісним, з огляду на те, що державні акти первісних набувачів земельних ділянок не оспорювалися, прокурор у своїй позовній заяві, разом з уточненнями, не зазначив.

З огляду на наведене та відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судовим рішенням спосіб захисту права держави з підстав зазначених позивачем не можна визнати правомірним, а тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про зобов'язання останніх власників повернути у державну власність земельні ділянки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України (в редакції, що діяла до 20.12.2011 року), позовна давність не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року пункт 4 ч.1 ст.268 ЦК України виключено. Проте, частиною п'ятою Прикінцевих та перехідних положень Закону, в п.3 визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності зазначеним законом, особа може звернутися з позовом про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Враховуючи, що прокурор звернулися за захистом права держави від незаконних рішень органу державної влади в листопаді 2013 року, доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності є невірними.

Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 травня 2015 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити прокурору Голопристанського району Херсонської області в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: