Ухвала

від 10.06.2015 по справі 750/745/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 750/745/15-ц Провадження № 22-ц/795/1201/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Сапон А. В. Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі:ОСОБА_4 за участю:представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агромаш Концепт» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Агромаш Концепт» про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Агромаш Концепт» (далі ПП «Агромаш Концепт») просить змінити рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2015 року, відмовивши позивачу в частині стягнення 500 грн. моральної шкоди, та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Оскаржуваним рішенням суду позов ОСОБА_5 задоволено частково; стягнуто з ПП «Агромаш Концепт» на користь позивача 391 грн. 32 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 500 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

Апелянт посилається, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди ухвалено за неповно з'ясованих обставин, які мають значення для справи, а також що судом неправильно застосовано норми матеріального права. ПП «Агромаш Концепт» вказує, що позивачем не надано суттєвих, фактичних доказів про заподіяну відповідачем моральну шкоду, а судом не наведено, які втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ заподіяно позивачу незаконними діями або бездіяльністю відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, то апеляційним судом рішення суду перевіряється тільки в зазначеній частині.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення на її користь моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасною виплатою розрахунку при звільненні позивачу завдана моральна шкода у вигляді фізичних та моральних страждань. При цьому судом враховано характер і ступінь завданої моральної шкоди, тривалість страждань та істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, що в свою чергу призвело до додаткових зусиль для організації свого життя.

Такі висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

По справі встановлено, що ОСОБА_5 наказом ПП «Агромаш Концепт» №12 від 01 грудня 2014 року була прийнята на роботу на посаду менеджера зі збуту з 01 грудня 2014 року (а.с.3).

Відповідно до наказу ПП «Агромаш Концепт» №13 від 26 грудня 2014 року позивача звільнено за згодою сторін згідно ст.36 п.1 КЗпП (а.с.5).

З актів відповідача №1 та №2 вбачається, що позивачу в день звільнення, а також пізніше було запропоновано забрати трудову книжку, яку вона забрала тільки у січні 2015 року. ПП «Агромаш Концепт» при звільненні не розрахувалось з ОСОБА_5, а здійснило виплату належних їй при звільненні сум 06 січня 2015 року, проти чого сторони не заперечували.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган відшкодовує моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснень, викладених в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодиВ» , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237 1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд першої інстанції, встановивши порушення прав позивача, як працівника, у сфері трудових відносин внаслідок несвоєчасної виплати належних йому грошових сум, вірно прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з роботодавця моральної шкоди. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 згідно розписки від 30 грудня 2014 року брала в борг кошти в розмірі 700 грн., що свідчить про те, що позивачу в зв'язку з порушенням її права на своєчасне отримання коштів, належних їй при звільненні, доводилось прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 належну їй заробітну плату не отримала перед Новорічними та Різдвяними святами, що безумовно і безсумнівно спричинило негативні наслідки для її морального і психологічного стану. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди в сумі 500 грн. і вважає його таким, що відповідає засадам розумності і справедливості.

Відтак, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим і справедливим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи, що в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено, з нього підлягають стягненню понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на правову допомогу.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року „Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справахВ» , витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат ОСОБА_6 Згідно квитанції №02/15 від 08 червня 2015 року позивач сплатила за послуги адвоката 1040 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адімністративних справахВ» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги розрахунок оплати витрат за правову допомогу в апеляційному суді визначено в сумі 1040 грн., з яких складання заперечень на апеляційну скаргу - 300 грн., ознайомлення з матеріалами цивільної справи в апеляційному суді - 250 грн., здійснення представництва прав та інтересів клієнта в апеляційному суді - 490 грн. Проте, враховуючи, що судове засідання апеляційного суду тривало 30 хв., а визначений розмір витрат за здійснення представництва в судовому засіданні апеляційного суду розраховано за 1 годину роботи адвоката, зазначений розмір підлягає зменшенню з 490 грн. до 245 грн. В зв'язку з викладеним, загальна сума витрат позивача на правову допомогу в апеляційному суді складає 795 грн. (300 грн. + 250 грн. + 245 грн.), яку і належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агромаш Концепт» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Агромаш Концепт» на користь ОСОБА_5 судові витрати, понесені на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 795 (сімсот дев»яносто п»ять) гривень 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: