Ухвала

від 23.06.2015 по справі 826/889/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/68091/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітика Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р.

у справі № 826/889/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітика Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітика Україна» (далі - позивач, ТОВ «Бізнес Аналітика Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №1526552208 від 10.01.2014 р. та №1626552208 від 10.01.2014 р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2014 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Бізнес Аналітика Україна», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р., а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.04.2014 р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Адвертайм Столиця», ТОВ «Спец Пром Лайн», ПП «Фірма «Агат», ТОВ «Маркет - Трейд», ТОВ «Аргентум Медіа ТМ» та ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2013 р., за результатами якої складено акт № 802/26-55-22-08/30781411.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень: статті 134, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, статті 138, пункту 138.2 статті138, підпункту139.1.9, пункту139.1. статті 139 ПКУкраїни, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік всього у сумі 292669,00 грн.; пункту занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, всього в сумі 560971,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. №1626552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 701 214,00 грн. (560 971,00 грн. - основний платіж, 140 243,00 грн. - штрафні санкції); податкове повідомлення - рішення від 10.01.2014 №1526552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 360 836,00 грн. (292 669,00 грн. - за основним платежем та 73 167,00 грн. - за штрафними санкціями).

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними зареєстрованими видами діяльності ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» є видання книг, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах, надання інших інформаційних послуг, консультування з питань комерційної діяльності, рекламні агентства, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

27.05.2013 р. між ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» та ТОВ «Спец Пром Лайн» укладено договір від №35 про надання послуг з проведення маркетингових досліджень. Пунктом 2.1.2 цього договору передбачено надання виконавцем (ТОВ «Спец Пром Лайн») заповнених анкет.

Проте, передбачені умовами вказаного договору заповнені анкети, які свідчать про фактичне виконання зобов'язань контрагентом позивача, відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до змісту акта перевірки від 26.09.2013 №1315/26-55-22-01 основними зареєстрованими видами діяльності ТОВ «Спец Пром Лайн» є оптова торгівля продовольчими товарами та виробництво пестицидів, тобто діяльність не пов'язана з наданням маркетингових послуг.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 03.09.2012 р. між ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» та ТОВ «Аргентум Медіа ТМ» укладено договір про надання інформаційних послуг щодо проведення маркетингових досліджень, які полягають в опитуванні населення.

Виписані ТОВ «Аргентум Медіа ТМ» податкові накладні датовано 04.09.2012 та акти виконаних робіт від 11.09.2012 на загальну суму 310 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 51 700,00 грн. Оплату отриманих послуг позивач підтверджує копіями платіжних доручень від 04.09.2012, які не містять жодних банківських реквізитів (печатки, підпису, відмітки про здійснення платежу, тощо).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, договори між ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» та ТОВ «Маркет Трейд», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» не укладались.

Крім того, слід зазначити, що договір між ТОВ «Бізнес Аналітика Україна» та ПП «Адвертайм Столиця» не укладався, види послуг та їх вартість узгоджувались у виставлених контрагентом рахунках.

У свою чергу, оформлені сторонами акти виконаних робіт не містять конкретизації щодо об'єму, видів наданих послуг/виконаних робіт контрагентом позивача.

Відповідно до акта перевірки, договір між позивачем та ПП «Фірма «Агат» не укладався, види послуг та їх вартість узгоджувались у виставлених контрагентом позивача рахунках на загальну суму 614 496,00 грн. з ПДВ.

У той же час, зі змісту актів виконаних робіт не вбачається, які конкретно послуги надано виконавцем, у яких містах, скільки респондентів було опитано тощо. Також на підтвердження реальності виконання зобов'язань ПП «Фірма «Агат» в матеріалах справи відсутні первинні документи щодо об'єму, виду виконаних робіт (анкети, таблиці, звіти тощо).

Отже, не вбачається правових підстав вважати, що між позивачем та контрагентами реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Аналітика Україна» відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун