Ухвала

від 18.06.2015 по справі 2а-3723/12/0170/10

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/3452/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим про скасування рішення,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим №284 від 12.06.2012 року про нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, відповідачем на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону, яка діяла на момент вчинення правопорушення, рішенням №284 від 12.06.12 нараховано позивачу пеню у сумі 3489,76 грн. за період з 18.04.2005 по 27.04.2012 за несвоєчасну сплату суми страхових внесків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що до 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Оскільки стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11, тому відповідно, з 01.01.11 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, суди дійшли висновку, що органи пенсійного фонду з 01.01.11 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України , не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" .

Колегія суддів вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірним рішенням №284 від 12.06.2012 управлінням Пенсійного Фонду України в Центральному р-ні м.Сімферополя АР Крим було нараховано позивачу пеню за період з 18.04.2005 по 27.04.2012 за несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі п. 2 ч. 9 ст.106 Закону України №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Так, згідно з пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виконавчі органи Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум з одночасним нарахуванням на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій пені в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведені вище норми матеріального права були виключені.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Вказані норми законодавства судами при розгляді справи враховані не були, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин справи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: