Ухвала

від 23.06.2015 по справі 2а/1270/7939/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/17415/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р.

у справі № 2а/1270/7939/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт» (далі - позивач, ТОВ «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень-серпень 2010 року на рахунок платника у банку ТОВ «ТПК «Аутрайт», за результатами якої складено акт від 19 вересня 2012 року №1423/15-417/30339320.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 895 109,00 грн., в тому числі в травні 2010 року - у сумі ПДВ 334 901,00 грн., в червні 2010 року - 194 415,00 грн., в липні 2010 року - 338 360, 00 грн., в серпні 2010 року 27 433,00 грн.; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань на 698 733,00 грн., в тому числі за травень 2010 року у сумі 336 056,00 грн., за липень 2010 року у сумі 362 677,00 грн.; п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1155 грн.; п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, на загальну суму ПДВ 197 531,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 року №0000142320 про заниження бюджетного відшкодування на суму 1155,00 грн., №0000152320 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму - 194 415,00 грн. та №0000162320 від 01.10.2012 про завищення бюджетного відшкодування на суму 197 531,00 грн. та штрафні санкції у розмірі - 18 481,43 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «КК «Лугпромоптторг» (постачальник) 05.05.2010 та 07.06.2010 укладено ідентичні договори поставки №505/10-1 та №706/10 - ВГ, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти 30 та 80 тон трансформаторного масла. Відповідно до п.3.1 договорів умови поставки - самостійне вивезення автотранспортом за рахунок покупця (ТОВ ТПК «Аутрайт»).

Проте, з рахунку фактури №271 від 21.06.2010, накладної № 26 від 21.06.2010 та податкової накладної №24 від 21.06.2010 вбачається про відпуск позивачу не трансформаторної олії, як вказано в договорах, а кареток трансформаторних, які не є предметом укладених договорів.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрторг ТВНК» (постачальник) укладено договір поставки від 06.04.2010 р. №604/10 - У, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору.

Разом з тим до ціни договору включені послуги експедитора без зазначення таких послуг у самому договорі.

Також в п.6.1 договору зазначено, що приймання товару по якості здійснюється на підставі сертифікатів якості на товар, виданих лабораторією підприємства вантажовідправника після перевірки якості товару на відповідність лабораторії вантажоотримувача.

Водночас квитанція про приймання вантажу видається вантажовідправнику, який за даними квитанцій є інша юридична особа ніж позивач ТОВ ТПК «Аутрайт», при цьому на квитанціях про приймання вантажу зазначено не існуючу адресу ТОВ «Укрторф ТВНК».

28.05.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрторг ТВНК» (постачальник) укладено договір поставки №2805/10-УМ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов зазначеного договору складено рахунки, накладні, акти прийому продукції по кількості, квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, листи ТОВ «Укрторг ТВНК» на підтвердження відвантаження вугілля марки АКО 25-100 та марки АС 6-13 зі станції Брауновка.

Проте первинні за цим договором документи не містять інформації щодо реального здійснення господарської операції.

Також 20.08.2010 між позивачем - покупець та ТОВ «Укрторг ТВНК» - постачальник укладено договір поставки №2008/10-У, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти вугільну продукцію - далі продукція, товар, марочний товар, об'єм поставки, ціна, реквізити відвантаження та якість якої додатково погоджується сторонами і оформлюється окремими додатками, які є невід'ємною частиною цього договору.

23.04.2010 між позивачем - постачальник та ТОВ «Укрторг ТВНК» - покупець укладено договір поставки №2304/10-УРФ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець оплатити та прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Разом з тим, первинні документи, які оформлені за результатами господарських операцій, містять у собі різні дані щодо відправника товару із зазначенням іншої юридичної адреси, не надані сертифікати якості товару тощо.

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та контрагентами реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт» відхилити.

2.Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун