Рішення

від 22.06.2015 по справі 906/665/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2015 р. Справа № 906/665/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кардашевська Т.В.- довіреність від 14.05.2015;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогенерація" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (м.Коростень, Житомирська область)

про розірвання договору виготовлення та поставки продукції №14-30/05-5П від 30.05.2014 та стягнення 473018,00грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про:

- розірвання договору виготовлення та поставки продукції №14-30/05-5П від 30.05.2014;

- стягнення 473018,00грн., з яких: 205660,00грн. сплаченого авансу та 267358,00грн. неустойки.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що на дату судового засідання відповідачем повернуто 9000,00грн. попередньої оплати, тому не повернутою залишилася її частина у розмірі 196660,00грн. В решті позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 69-74).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. 19.06.2015 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з проведенням сторонами заходів по врегулюванню спору.

Представник позивача стосовно задоволення клопотання категорично заперечив та зазначив, що будь-яких заходів по врегулюванню спору сторонами не проводиться.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, з огляду на таке.

Згідно ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України. При цьому, підставами для відкладення є о б с т а в и н и, за яких спір н е м о ж е бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Натомість, враховуючи наявні у справі матеріали, а також те, що явка представника відповідача обов'язковою судом не визнавалась, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті, у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними в ній документами.

Наведені відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи обставини щодо врегулювання спору, не розцінюються судом, як підстави для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не був позбавлений можливості для вчинення таких дій з моменту порушення провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 30.05.2014 між ТОВ "Екогенерація" (покупець/позивач) та ТОВ Виробничо-збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (продавець/відповідач) укладено договір виготовлення та поставки продукції №14-30/05-5П (далі - Договір; а.с. 11-15), відповідно до п. 1.1. якого продавець бере на себе зобов'язання на замовлення покупця виготовити та передати покупцеві продукцію виробничо-технічного характеру, визначену п. 1.2. Договору, а покупець прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Продукція виробничо-технічного характеру, яка є предметом цього Договору, асортимент, якість та кількість якої вказується в специфікаціях (додаток №1), та відповідає кресленням які погоджуються покупцем, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

У підписаній сторонами специфікації №1 від 30.05.2014 визначено, що під продукцією в договорі розуміється: шлакова дробарка ШД-12 з репродуктором, вартістю 293800,00грн. (а.с. 16).

Умовами п. 1.3. Договору сторони обумовили, що початком виготовлення продукції є день, наступний за датою, в яку здійснюється перерахування покупцем на поточний рахунок продавця авансової оплати, яка визначається п. 3.4.1. цього договору.

Вартість послуги виготовлення та поставки продукції за цим договором (ціна договору) складає - 244833,33грн., ПДВ 20 % - 48966,67грн. Загальна вартість - 293800,00грн. (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.4.1. Договору, покупець перераховує продавцю аванс для початку виготовлення продукції у розмірі 70 % від ціни цього договору, визначеної в його п. 3.1., згідно рахунку-фактури продавця, що складає 171383,33грн., ПДВ - 34276,67грн. Загалом - 205660,00грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.4.2. Договору остаточний розрахунок за продукцію в розмірі 30 % від суми, що зазначена у відповідній специфікації, здійснюється покупцем згідно рахунку-фактури продавця протягом 20 банківських днів з моменту складання і підписання відповідного акту приймання продукції після приймання продукції на складі продавця.

Позивач в позовній заяві вказує, що 13.06.2014, на виконання умов Договору, перерахував відповідачу аванс у розмірі 205660,00грн., що становить 70 % від вартості продукції.

За умовами п. 2.3. Договору, продавець поставляє продукцію, вказану в пункті 1.2. цього договору, в повному обсязі, після одержання попередньої оплати по пункту 3.4.1. протягом 90 календарних днів з правом дострокової поставки.

Позивач вказує, що відповідно до умов п. 2.3. Договору, граничний строк поставки - 11.09.2014. Проте, відповідачем, в порушення умов п. 2.3. Договору, станом на дату звернення до суду зобов'язання по виготовленню та поставці продукції не виконано.

18.03.2015 позивачем на адресу відповідача направлено заяву про розірвання договору та повернення авансу (попередньої оплати) від 03.03.2015 (а.с. 18-21).

Відповідно до положень п. 6.2. Договору, позивачем нараховано 267358,00грн. неустойки за непередачу (несвоєчасну передачу) продукції відповідачем.

Також, на підставі ч. 1 ст. 665 ЦК України, позивач просить розірвати договір виготовлення та поставки продукції №14-30/05-5П від 30.05.2014.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків з позивачем не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі виготовлення та поставки продукції (а.с. 11-15, т.1). При цьому спір виник саме в частині виконання сторонами своїх зобов'язань в частині поставки продукції та розрахунків за неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявною у справі банківською випискою (а.с. 17) підтверджується факт виконання позивачем умов Договору щодо внесення попередньої оплати в розмірі 205660,00грн.

Натомість, доказів поставки товару, який є предметом Договору, матеріали справи не містять.

При цьому поданими позивачем банківськими виписками (а.с. 70-73) підтверджується, що відповідачем повернуто позивачу 9000,00грн. авансу, зокрема 29.04.2015 - 3000,00грн., 06.05.2015 - 3000,00грн., 03.06.2015 - 3000,00грн.

Згідно поштового штемпеля на конверті (а.с. 48), позивач звернувся до господарського суду 30.04.2015.

Оскільки повернення 3000,00грн. попередньої оплати, яке відбулося 29.04.2015, мало місце до звернення позивача до суду та не враховане позивачем при розрахунку суми попередньої оплати, про стягнення якої подано позов у даній справі, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо 6000,00грн. авансу, повернення якого відбулося 06.05.2015 та 03.06.2015, провадження у справі щодо їх стягнення слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, вимога про повернення 196660,00грн. попередньої оплати обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами п. 6.2. Договору сторони погодили, що за непередачу (несвоєчасну передачу) продукції, продавець сплачує покупцеві штраф у розмірі 0,5 % від загальної вартості продукції, за кожний день затримки передачі продукції.

Положеннями ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

При цьому варто зазначити, що штраф та пеня (як різновиди неустойки) розмежовуються на основі способу їх обчислення, оскільки пеня є змінною величиною, так як її нарахування відбувається за кожен день прострочення; а штраф є стабільною величиною, тому що визначається одноразово.

Тобто, визначений п. 6.2. Договору штраф у розмірі 0,5 % від загальної вартості продукції, за кожний день затримки передачі продукції за кваліфікуючими ознаками є пенею.

Згідно п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення не грошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом враховується, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с. 6) в розмірі 267358,00грн., за період з 12.09.2014 по 12.03.2015, суд дійшов висновку, що її здійснено позивачем обґрунтовано та вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про розірвання Договору, то суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За п. 1 ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно п. 52 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відповідно до частини сьомої статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього в односторонньому порядку. Випадки, коли сторона має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, передбачені, наприклад, у частині другій статті 408, частині першій статті 665, частині другій статті 782 ЦК України, частині третій статті 374 ГК України тощо. Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2015 позивачем на адресу відповідача направлено заяву про розірвання договору та повернення авансу (попередньої оплати), згідно якої позивач вказує, що на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, ч. 1 ст. 665, ч. 2 ст. 693 ЦК України позивач заявляє про розірвання договору виготовлення та поставки продукції №14-30/05-5П від 30.05.2014 (а.с. 18-21).

Тобто, на момент звернення позивача з позовом до суду, на підставі ч. 3 ст. 651, ч. 1 ст. 665 ЦК України, договір виготовлення та поставки продукції №14-30/05-5П від 30.05.2014 вже є розірваним, у зв'язку з відмовою покупця від вказаного Договору.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню на суму 464018,00грн., із яких 196660,00грн. попередньої оплати та 267358,00грн. пені. У задоволенні вимоги про стягнення 3000,00грн. попередньої оплати та розірвання договору суд відмовляє. Щодо стягнення 6000,00грн. попередньої оплати провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Грушевського, буд. 15, оф. 38, ід. код 33655246)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогенерація" (04074, м.Київ, вул. Резервна, буд. 8, оф. 6, ід. код 37739099)

- 196660,00 грн. попередньої оплати;

- 267358,00 грн. пені;

- 9400,36 грн. судового збору.

3. Припинити провадження в частині стягнення 6000,00грн. попередньої оплати на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. У задоволенні вимог про стягнення 3000,00грн. попередньої оплати і про розірвання договору виготовлення та поставки продукції №14-30/05-5П від 30.05.2014 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.06.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу - згідно заяви (рек. з пов.);

3 - відповідачу (рек. з пов.).