Рішення

від 23.06.2015 по справі 910/9446/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015Справа № 910/9446/15

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінт Експрес»

про                    стягнення 7 498, 46 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:                    не з'явився;

від відповідача:          не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінт Експрес» (далі – відповідач) про стягнення 7 498, 46 грн., в тому числі 5 769, 35 грн. основного боргу, 488, 72 грн. пені, 1 153, 87 грн. штрафу, 86, 52 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору та розглядати справу без участі представника позивача з огляду на неможливість направити його для участі у судових засіданнях.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки, він поставив відповідачу продукцію, яка в порушення взятих на себе зобов'язань останнім не була оплачена у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/9446/15, розгляд справи призначено на 10.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 23.06.2015 р.

22.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та клопотання розглядати справу без участі його представника.

Представники сторін в судове засідання 23.06.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 23.06.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 540243 (далі – Договір), відповідно до п. 1.2. якого постачальник зобов'язався передати покупцю товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні в українській гривні, згідно замовлення покупця, узгодженого сторонами шляхом факсового зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах даного Договору.

За змістом п. 1.2. Договору підтвердженням факту узгодження сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації.

Пунктом 2.5. Договору сторони визначили, що оплата здійснюється покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника чи шляхом внесення готівки в касу постачальника з моменту отримання товару.

Згідно з п. 2.9. Договору моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (кур'єрським фірмам) п. 2. ст. 664 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.1.1. Договору було визначено, що у випадку порушення термінів оплати товару покупець в першу чергу, зобов'язаний заплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день протермінування протягом всього часу протермінування, а потім заплатити суму основного боргу. Постачальник спочатку зараховує нараховану суму пені. Нарахування пені за протермінування оплати товару зупиняється через двадцять місяців з дня, коли грошові кошти повинні були б бути виконані. Крім пені, у випадку протермінування платежу на термін більше 30 календарних днів покупець зобов'язаний заплатити штраф в розмірі 20 % від протермінованої суми.

Згідно з п. 7.6. Договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами і діє до 31.12.2013 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений відповідний товар на загальну суму 7 040, 04 грн., що підтверджується видатковою накладною № FTM00015229/13 від 15.10.2013 р., актом прийому-передачі товару № FTM00015229/13 від 15.10.2013 р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 41 від 15.10.2015 р.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, останнім оплату за отриманий товар здійснено було лише частково, а саме: 15.10.2013 р. – 870, 69 грн. та 27.11.2013 р. – 400, 00 грн., у зв'язку з чим у нього утворився борг перед позивачем в сумі 5 769, 35 грн.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань, позивач вирішив звернутись до нього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Сторони визначили умови оплати, а саме: оплата здійснюється покупцем на основі даного Договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника чи шляхом внесення готівки в касу постачальника з моменту отримання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на час розгляду справи, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується вимог про стягнення 488, 72 грн. пені, 1 153, 87 грн. штрафу, 86, 52 грн. 3 % річних, слід відзначити наступне.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1.1. Договору було визначено, що у випадку порушення термінів оплати товару покупець в першу чергу, зобов'язаний заплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день протермінування протягом всього часу протермінування, а потім заплатити суму основного боргу. Постачальник спочатку зараховує нараховану суму пені. Нарахування пені за протермінування оплати товару зупиняється через двадцять місяців з дня, коли грошові кошти повинні були б бути виконані. Крім пені, у випадку протермінування платежу на термін більше 30 календарних днів покупець зобов'язаний заплатити штраф в розмірі 20 % від протермінованої суми.

Таким чином, сторони відійшли від строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено розрахунок пені та 3 % річних та встановлено, що він є помилковим.

Так, відповідно до вірного розрахунку пені за обраний позивачем період нарахування (13.02.2014 р. – 13.08.2014 р.) вона має складати: (5 769,35 * (6,50 * 2)% / 365 * 60) + (5 769,35 * (9,50 * 2)% / 365 * 93) +(5 769,35 * (12,50 * 2)% / 365 * 29) = 517,19 грн.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд в цій частині задовольняє їх в сумі, визначеній позивачем.

Відповідно до вірного розрахунку 3 % річних за обраний позивачем період нарахування (13.02.2014 р. – 13.08.2014 р.) вони мають складати: 5 769,35 * 3% / 365 * 182 = 86,30 грн., у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги суд задовольняє частково.

Штраф позивачем розраховано вірно: 5 769,35 * 0.2 = 1 153,87 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спрінт Експрес» (04212, місто Київ, вулиця Тимошенка, будинок 21, нежиле приміщення 3; код ЄДРПОУ 37910712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (81500, Львівська область, Городоцький район, село Черляни, вулиця Польова, будинок 97; код ЄДРПОУ 38169102) 5 769 (п'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 35 коп. основного боргу, 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 72 коп. пені, 1 153 (одну тисячу сто п'ятдесят три) грн. 87 коп. штрафу, 86 (вісімдесят шість) грн. 30 коп. 3 % річних та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

          3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2015 р.

Суддя                                                                                                     В.С. Ломака