Рішення

від 16.07.2010 по справі 13/9-1147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2010 р.Справа № 13/9-1147 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, вул. Кривоноса, 6, м.Тернопіль, 46000

до Тернопільської міської ради в особі Управління квартирного обліку та нерухомого майна, вул. Листопадова, 6, м. Тернопіль, 46000

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №0599/08 від 07.04.08 р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 2958/01 від 14.12.09 р.

Суть справи:

Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Тернопіль, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради в особі Управління квартирного обліку та нерухомого майна, м. Тернопіль про визнання права власності на нерухоме майно площею 589,4 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. С.Будного, м. Тернопіль.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на докази, додані до позовної заяви.

Відповідач -Тернопільська міська рада письмових заперечень проти позову не представила, її представник в судовому засіданні зазначила, що у зв'язку із ненаданням необхідних документів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, в оформленні права власності на нерухоме майно позивачу було відмовлено.

Управління квартирного обліку та нерухомого майна Тернопільської міської ради у поданому суду 16.07.2010 р. відзиві проти позовних вимог щодо нього заперечило, посилаючись на приписи п.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться органами місцевого самоврядування, а Управління квартирного обліку та нерухомого майна є лише структурним підрозділом Тернопільської міської ради без права юридичної особи, в зв'язку з чим не може бути відповідачем у справі. Крім того, зазначає, що на лист позивача з приводу оформлення права власності на нерухоме майно, площею 589,4 кв.м. за адресою: вул. С.Будного, м. Тернопіль, позивачу була надана відповідь (№1004 від 09.06.2010р.) про необхідність подати ряд документів, без наявності яких питання про оформлення права власності не підлягає задоволенню.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання в порядку ст. 81-1 ГПК України не проводилася за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне:

- Рішенням дев'ятої сесії Тернопільської міської ради №4/9/32 від 09.10.2003 р. Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування підприємства громадського харчування на земельній ділянці площею до 0,041 га за адресою вул. ОСОБА_4 з наданням в оренду терміном на п'ять років.

- згідно рішення десятої сесії Тернопільської міської ради №4/10/54 від 13.02.2004 р. СПД ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1) погоджено місце розташування підприємства громадського харчування на земельній ділянці площею до 410,0 кв.м. за адресою вул. ОСОБА_4 з наданням дозволу на складання проектно-кошторисної документації на розташування підприємства громадського харчування та складання проекту відведення земельної ділянки після затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку (п.1 рішення).

- 19.07.2005 р. рішенням 16-ої сесії Тернопільської міської ради №4/16/26 вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки під розташування підприємства громадського харчування за адресою вул. С.Будного СПД ОСОБА_1; надати їй в оренду терміном на п'ять років земельну ділянку площею 410,0 кв.м. (рішенням №4/16/206 від 05.10.2005 р. внесено зміни, а саме 400,0 кв.м. замість 410,0 кв.м.) під будівництво підприємства громадського харчування за адресою вул. ОСОБА_4, а також зобов'язано СПД ОСОБА_1 в місячний термін оформити право користування земельною ділянкою відповідною документацією.

- 15.01.2005 р. між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар), укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 19 липня 2005 р. №4/16/26 із змінами внесеними в рішення від 05.10.2005 р.№4/16/206, надає, а орендар приймає в строкове платне користування, терміном на п'ять років з 19.07.2005 р. по 19.07.2010 р., земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Тернополі, по вул. С.Будного, загальною площею 400,0 кв.м, у тому числі 400,0 кв.м -землі, які використовуються в комерційних цілях.

Згідно п. 3 договору оренди зазначено, що на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні; інженерні мережі відсутні.

Факт передачі в оренду земельної ділянки площею 400,0 кв.м. по вул. С.Будного з 19.07.2005 р. для будівництва підприємства громадського харчування підтверджується відповідним Актом прийому-передачі, складеним 20.02.2006 р. та підписаним комісією у складі представників відділу земельних ресурсів, КП "Земельно-кадастрове бюро" та орендаря.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі і споруди лише за письмовою згодою орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.

Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у ст.375 Цивільного кодексу України, за приписами якої правом зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також, дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам наділений власник земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про планування і забудову територій" забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій".

Позивачем у 2004 р. виготовлено робочий проект будівництва підприємства громадського харчування по вул. С.Будного, який, згідно комплексного державного експертного висновку Тернопільської обласної служби "Укрдержінвестекспертиза" №44-389-04 від 16.02.2005 р. (що включає позитивні висновки експертиз з питань охорони праці та дотримання вимог пожежної безпеки), рекомендовано до затвердження.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, та стверджується позивачем в позовній заяві, останнім самовільно здійснено будівництво нерухомого майна, площею 589,4 кв.м., за адресою вул. С.Будного, м.Тернопіль. Як зазначено у виготовленій на вказане нерухоме майно інвентарній справі (копію якої долучено до матеріалів справи), останнє не відповідає проектній документації.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.4,5 ст.376 ЦК України).

Судом встановлено, що земельну ділянку, на якій розташоване спірне нерухоме майно передано Тернопільською міською радою у строкове платне користування терміном на п'ять років Приватному підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.01.2005 р., яка в період самочинного будівництва та на даний час являється єдиним законним орендарем такої земельної ділянки.

На звернення позивача до Управління квартирного обліку та нерухомого майна Тернопільської міської ради із заявою про оформлення права власності на спірну будівлю, йому було відмовлено (лист №1004 від 09.06.2010 р.) з посиланням на Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, а саме через відсутність документів, що відповідно до вимог чинного законодавства засвідчують відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а також у зв'язку із ненаданням доказів прийняття об'єкта в експлуатацію.

Згідно ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а при необхідності введення в експлуатацію -з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.1.5 розділу І Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Мін'юсті України 18.02.2002р. за № V 2223225-02, об'єкти нерухомості підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що судове рішення, у відповідності до Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, є правовстановлюючим документом, а відтак наявність такого рішення є підставою для реєстрації БТІ права власності, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на доведеність самочинного будівництва, наявності виділеної позивачу земельної ділянки під будівництво підприємства громадського харчування, відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки та відсутність порушень прав інших осіб в результаті самочинної забудови.

У судовому засіданні 16.07.2010р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Приватним підприємцем ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, площею 589,4 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. С.Будного, м. Тернопіль.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення "20" липня 2010 р. , через місцевий господарський суд.

Суддя С.Г. Стопник