Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/7667/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/7667/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СВ Телеком» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» про стягнення 31 431,12 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Негода В.В. дов. №1732 від 09.06.2015р. від відповідача -Галя Є.С. дов. №б/н від 05.01.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Телеком» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» про стягнення з останнього заборгованості за Договором доручення №753 від 28.02.2014 у розмірі 31 431,12 грн., з яких 22 600,00 грн. основного боргу, 4 567,68 грн. - пені, 523,82 грн. - 3% річних, 3 739,62 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного сторонами Договору доручення №753 від 28.02.2014 відповідач зобов'язувався здійснити комплекс необхідних юридичних дій, пов'язаних з процедурою оформлення належним чином зареєстрованих декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а позивач зобов'язувався випалити відповідну винагороду, проте, як указує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 22 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 порушено провадження у справі №910/7667/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 27.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 розгляд справи №910/7667/15-г відкладено на 27.05.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено судове засідання на 10.06.2015 у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 10.06.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 10.06.2015 з'явився, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив позовні вимоги задовольнити частково - в частині стягнення пені у межах шестимісячного строку, у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/7667/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Телеком» (далі - Довіритель, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» (далі - Повірений, Відповідач) укладено Договір доручення №753 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Довіритель доручає, а Повірнеий приймає на себе обов'язок від імені і за рахунок Довірителя здійснити необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою оформлення належним чином зареєстрованих декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме будівництво волоконно-оптичної лінії зв'язку в м. Бровари та Броварському районі довжиною 2,617 км. (далі - об'єкт).

Згідно з п. 1.2. Договору Довіритель зобов'язується сплатити Повіреному винагороду на умовах та порядку, передбаченому цим Договором.

Сторони погодили, що винагорода за виконання Повіреним зобов'язань за цим Договором складає 18 000,00 грн. (п. 2.1. Договору).

Довіритель сплачує аванс у розмірі 10 000,00 грн. до початку виконання робіт на протязі 3-х банківських днів після підписання даного Договору. До моменту отримання авансу Повірений має право не приступати до виконання зобов'язань по Договору (п. 2.2. Договору).

Приписами п.п. 2.3.-2.4. Договору передбачено, що після оформлення належним чином зареєстрованих декларацій на об'єкт, зазначених в .п. 1.1. цього Договору, Довіритель сплачує Повіреному 8 000,00 грн. Після виконання робіт та проведення розрахунків сторони підписують Акт здачі-приймання виконаних робіт відповідно до Розділу 5.

Відповідно до п. 3.4.2. Довіритель має право відмовитись від Договору та вимагати від Повіреного повернення сплачених грошових коштів з вирахуванням фактично виконаної роботи.

Положеннями п. 4.2 Договору передбачено, що Повірений зобов'язується виконати доручення Довірителя в термін до 45 календарних днів з моменту отримання оплати послуг згідно з Розділом 2 та отримання необхідних для виконання доручення документів.

Згідно з п. 5.1. Договору доручення вважається виконаним в момент одержання Довірителем правововстановлюючого документа на об'єкт нерухомості. Факт виконання доручення підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за Актом прийому-передачі робіт, протягом 2-х робочих днів з моменту повідомлення Повірнеим Довірителя про готовність до передання робіт.

Сторони погодили, що Повірений відповідає перед Довірителем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми по Договору та нараховується за кожен день прострочки (п. 6.5. Договору).

Приписами п. 8.3. Договору передбачено, що Договір може бути розірваним у наступних випадках: за ініціативою однієї із сторін, за умов передбачених в Договорі, та за рішенням суду.

14.05.2015 сторони уклали Додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до якої внесли зміни до п.п. 2.1., 2.3. та 3.1.4. Договору

Згідно з п. 2.1. Договору у редакції Додаткової угоди винагорода за виконання Повіреним зобов'язань за цим Договором складає 21 600,00 грн.

У відповідності до п. 2.3. Договору у редакції Додаткової угоди Довіритель сплачує Повіреному 11 600,00 грн. в строк до « 16» травня 2014 року».

Пункт 3.1.4. у редакції Додаткової угоди викладено наступним чином: «Повірений зобов'язується передати Довірителю належним чином зареєстровану декларацію про початок будівельних робіт, а саме будівництво волоконно-оптичної лінії зв'язку в м. Бровари та Броварському районі довжиною 2,617 км в строк до « 26» травня 2014 року із підписанням Акта приймання-передачі вищевказаної декларації».

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Відповідач у строки, обумовлені Договором, доручення не виконав, не передав правововстановлюючого документа на об'єкт нерухомості, у результаті чого, як указує Позивач, у Відповідача утворилася заборгованість у розмірі 22 600,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором доручення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 68 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 1. ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов п.п. 2.2.-2.3. Договору Довіритель перерахував на рахунок Повіреного 21 600,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень:

- №341 від 05.03.2014 на суму 10 000,00 грн.;

- №409 від 15.05.2014 на суму 11 600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 3.1.4. Договору в редакції Додаткової угоди Повірений зобов'язується передати Довірителю належним чином зареєстровану декларацію про початок будівельних робіт, а саме будівництво волоконно-оптичної лінії зв'язку в м. Бровари та Броварському районі довжиною 2,617 км в строк до « 26» травня 2014 року із підписанням Акта приймання-передачі вищевказаної декларації.

Таким чином, після спливу (указаного п. 3.1.4. Договору) строку виконання зобов'язань Повірений вважається таким, що прострочив.

Як вказував у своїх письмових поясненнях Позивач у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору та з метою досудового врегулювання спору 15.09.2014 звернувся до Відповідача з вимогою №б/н від 15.09.2014 про розірвання Договору та повернення кошів, однак відповіді на вищевказану вимогу так і не було отримано.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо виконання доручення, у зв'язку з чим у нього наявна непогашена заборгованість у розмірі 21 600,00 грн., а не 22 600,00 грн., як на то вказує у своїх розрахунках Позивач.

При цьому, судом не враховуючи твердження Відповідача, викладені у відзиві, стосовно того, стягнення грошових коштів не може бути здійснене за нерозірваним договором, враховуючи вищевикладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Крім того, згідно з ч. 2. ст. 1008 ЦК України довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

При цьому, враховуючи положення ч. 3. ст. 650 ЦК України, відповідно до яких у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, суд приходить до висновку, що Позивач скористався наданим йому ч. 1. ст. 1008 ЦК України правом щодо відмови від Договору, надіславши відповідну вимогу №б/н від 15.09.2014, у зв'язку з чим Договір є розірваним.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості за Договором є законною та обґрунтованою в частині стягнення 21 600,00 грн., а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 4 567,68 грн. - пені, 523,82 грн. - 3% річних, 3 739,62 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалося раніше, п. 6.5. Договору передбачено, що Повірений відповідає перед Довірителем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми по Договору та нараховується за кожен день прострочки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з виконання доручення не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 4 567,68 грн., з урахуванням положень п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що законною та обґрунтованою до стягнення є сума за період з 27.05.2015 по 26.11.2014 у розмірі 2 565,96 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 2 001,72 грн. необхідно відмовити.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 523,82 грн. - 3% річних, 3 739,62 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням останнім виконання доручення на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат річних, суд приходить до висновку, що указана сума становить 4 908,38 грн., а не 3 739,62 грн., як указує у своїх розрахунках Позивач.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму інфляційних втрат у розмірі 3 739,62 грн.

Звідси, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 739,62 грн. за порушення договірних зобов'язань підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу стягнення 523,82 грн. - 3% річних, то за розрахунком суду законною та обґрунтованою до стягнення є сума у розмірі 500,65 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми 3% річних у розмірі 23,17 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Телеком» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» є законними та обгрунтованими в частині стягнення 2 565,96 грн. - пені, 3 739,62 грн. - інфляційних втрат, 500,65 грн. - 3% річних, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором доручення №753 від 28.02.2014 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 28 406,23 грн., з яких 21 600,00 грн. - основного боргу, 2 565,96 грн. - пені, 3 739,62 грн. - інфляційних втрат, 500,65 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія «Жаріков Компані» (03058, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 38, офіс 179; код ЄДРПОУ 38513984) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Телеком» (04080, м. Київ, вул. Корабельна, буд. 6; код ЄДРПОУ 30854861) заборгованість у розмірі 28 406,23 грн., з яких 21 600,00 грн. - основного боргу, 2 565,96 грн. - пені, 3 739,62 грн. - інфляційних втрат, 500,65 грн. - 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 651,17 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 26.06.2015.

Cуддя А.В.Яковенко