Рішення

від 24.06.2015 по справі 910/11933/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015Справа №910/11933/15

за позовом: Фізичної особи-підприємця Панасенка Вадима Володимировича, м.Київ, іпн 3350615819

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ, ЄДРПОУ 20080515

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР», м.Київ, ЄДРПОУ 37333299

про стягнення 11 557 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Бартосевич Б.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Панасенко Вадим Володимирович, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 557 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" страхового відшкодування Бабко Антону Павловичу на підставі договору №0501.003236 від 31.05.2013р. добровільного страхування наземного транспортну, в результаті чого до страховика перейшло право вимоги до відповідача. При цьому, Фізична особа-підприємець Панасенко Вадим Володимирович зазначає, що право на стягнення сплаченого Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» страхового відшкодування позивач отримав на підставі договору б/н від 20.06.2014р. про відступлення права вимоги.

Відповідач у судове засідання 24.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Ухвалою від 14.05.2015р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР».

Третя особа пояснень по суті спору не надала, у судове засідання 24.06.2015р. не з'явилась, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористалась.

Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» та Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03057, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.33-Б, 2 під'їзд, а третьої особи: 01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Жилянська, буд.41.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 22.04.2015р. з метою повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Наразі, конверти з направленою наведеним учасникам судового процесу кореспонденцією було повернуто до суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Одночасно, судом прийнято до уваги, що ухвала від 14.05.2015р. про порушення провадження була вручена відповідачу, що підтверджується поштовим повідомленням №0103034082875.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» , які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача та третьої особи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

З приводу неявки відповідача та третьої особи в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. При цьому, згідно зі ст.27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, за висновками суду, з 18.05.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103034082875) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

До того ж, ухвалою від 03.06.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач та третя особа в процесі розгляду спору так і не скористались правами, що передбачені чинним господарським процесуальним законодавством, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 31.05.2013р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» (страховик) та Бобко Антоном Павловичем (страхувальник) було укладено договір №0501.003236 добровільного страхування наземного транспорту , предметом якого відповідно до п.4 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Geely CK 1.5,

реєстраційний номер: ВІ 8429 ВМ,

рік випуску: 2012р.

За змістом п.7 договору №0501.003236 від 31.05.2013р. страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталась в процесі руху транспортного засобу та за його участю (наїзд, перекидання, зіткнення, падіння транспортного засобу), а також пошкодження нерухомого транспортного засобу іншим рухомим транспортним засобом.

При цьому, вказаним договором встановлено франшизу в розмірі 1% від страхової суми у разі настання зазначеного вище страхового випадку (п.9 договору №0501.003236 від 31.05.2013р.).

У даному договорі страхування також передбачено, що вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Астра Банк».

Зазначеним правочином визначено період дії договору з 26.06.2013р. по 25.06.2014р.

Виходячи зі змісту наявної у матеріалах справи довідки №9337762 про дорожньо-транспортну пригоду, 22.01.2014р. о 12 год. 50 хвил. у м.Кременчук по пр.Полтавському відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Fiat Linea, державний номер ВІ 8614 ВО, що належав Данека Євгенію Володимировичу, який і керував вказаним автомобілем, та 2. Geely CK, державний номер ВІ 8429 ВМ, що належав Бобко Антону Павловичу, який і здійснював керування вказаним автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 24.01.2014р. Бобко Антон Павлович звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» з заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту. У вказаній заяві страхувальник просив виплатити страхове відшкодування на рахунок Приватного підприємця Лихман П.В.

24.01.2014р. представниками третьої особи було проведено огляд транспортного засобу Geely CK, державний номер ВІ 8429 ВМ під час якого встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.01.2014р., вказаному автомобілю завдано наступні пошкодження: бампер задній, панель задня, фара задня, крило заднє праве, кронштейн крила заднього, кришка багажника, петлі кришки багажника, панель багажника, тощо. За наслідками проведення огляду третьою особою складено акт №17 від 24.01.2014р. огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість).

Як вбачається зі змісту рахунку №01/12 від 28.01.2014р., складеного Приватним підприємцем Лихман П.В. (станція-технічного обслуговування), вартість відновлювального ремонту автомобіля Geely CK, державний номер ВІ 8429 ВМ становила 13 367 грн.

Листом №05-197 від 03.03.2014р. вигодонабувач повідомив страховика про відсутність у Публічного акціонерного товариства «Астра Банк» заперечень з приводу перерахування страхового відшкодування безпосередньо на рахунок Приватного підприємця Лихман П.В., як зазначено в заяві страхувальника.

03.03.2014р. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №17, згідно змісту якого страховик прийняв рішення про виплату Бобко Антону Павловичу за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.01.2014р., страхового відшкодування в сумі 11 557 грн.

25.03.2014р. страховиком було виплачено страхове відшкодування в розмірі 11 557 грн., що підтверджується платіжним дорученням №996 від 24.03.2014р.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №0501.003236 від 31.05.2013р. добровільного страхування наземного транспортну.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично права та обов'язки страхувальника, Бобко Антона Павловича, в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до страховика, тобто до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "АКСОР».

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Зі ст.513 цього Кодексу вбачається, що правочин стосовно заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 20.06.2014р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до фізичних та юридичних осіб (боржників), що виникли внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та зобов'язався сплатити первісному кредитору за відступлене право вимоги грошові кошти у розмірі 10% від загальної суми заборгованості.

В п.1.2 вказаного договору зазначено, що реєстр заборгованості фізичних та юридичних осіб, право вимоги до яких переводиться (уступається) новому кредитору. складається первісним кредитором за формою згідно додатку №1 до даного правочину та передається новому кредитору у порядку, встановленому розділом 2.

Відповідно до додатку №1 (реєстру №1) від 23.06.2014р. до договору б/н від 20.06.2014р. позивач набув право вимоги, зокрема, до Данеко Євгенія Володимировича на суму 11 557грн. за договором №0501.003236 від 31.05.2013р. добровільного страхування наземного транспортного засобу, укладеним між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АКСОР» та Бобко Антоном Павловичем.

З п.5.1 договору відступлення права вимоги вбачається, що останній є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом двох календарних років. У разі наявності невиконаних зобов'язань на дату припинення дії договору, строк дії цього правочину продовжується до повного виконання зобов'язань за договором.

Одночасно, у матеріалах справи відсутні докази визнання договору б/н від 20.06.2014р. про відступлення права вимоги недійсним.

За змістом ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитова переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.515 Цивільного кодексу України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

З огляду викладеного вище, на взаємовідносини, які склались між сторонами у розглядуваній справі, положення ст.515 Цивільного кодексу України не розповсюджується.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові від 30.10.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/12443/14.

Отже, у позивача виникло право вимоги до особи, яка є винною в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.01.2014р.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 07.02.2014р. Автозаводського районного суду м.Кременчук Полтавської по справі №524/677/14-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 22.01.2014р. о 12 год. 50 хвил. у м.Кременчук по пр.Полтавському за участю транспортних засобів 1.Fiat Linea, державний номер ВІ 8614 ВО та 2. Geely CK, державний номер ВІ 8429 ВМ. визнано Данеку Євгенія Володимировича.

Доказів оскарження та скасування наведеного судового акту в апеляційному чи касаційному порядку матеріали справи не містять.

У ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Користувачами бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є страховики, Дирекція Моторного транспортного страхового бюро України, органи державної влади, підприємства, установи, організації, громадяни.

Основними функціями єдиної централізованої бази даних є, в тому числі, надання відкритої інформації для вільного і загальнодоступного користування.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/11933/15. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

З наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/14401 від 20.05.2015р., наданої Моторним транспортним страховим бюро України, вбачається, що цивільно-правову відповідальність Данеки Євгенія Володимировича, як власника транспортного засобу Fiat Linea, державний номер ВІ 8614 ВО на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» за полісом №АС6194294. При цьому, вказаним полісом встановлено нульовий розмір франшизи та ліміт відповідальності по майну в розмірі 50 000 грн.

Крім того, за приписами ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

У довідці №9337762 про дорожньо-транспортну пригоду також зазначено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність Данеки Євгенія Володимировича було застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» за полісом №АС6194294.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами в їх сукупності підтверджується страхування цивільно-правової відповідальності Данеки Євгенія Володимировича саме відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимоги стягнення страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 22.01.2014р., саме до відповідача.

Ухвалами від 14.05.2015р. та віл 03.06.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази виплати страхового відшкодування в сумі 11 557 грн. на рахунок Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АКСОР" чи Фізичної особи-підприємця Панасенка Вадима Володимировича за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 22.01.2014р.

Однак, відповідачем витребуваних судом доказів надано не було, факт невиконання грошових вимог позивача не спростовано.

При цьому, за висновками суду, з 18.05.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у вказаного учасника судового процесу було достатньо часу для виконання вимог суду.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємеця Панасенко Вадима Володимировича до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 557 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємеця Панасенко Вадима Володимировича, м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 11 557 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.33-Б, 2 під'їзд, ЄДРПОУ 20080515) на користь Фізичної особи-підприємця Панасенко Вадима Володимировича (04214, м.Київ, просп.Оболонський, буд.36-Д, кв.125, іпн 3350615819) страхове відшкодування в сумі 11 557 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко