ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2015 року м. Київ К/800/28793/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Пушкарівського сільського споживчого товариства до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про визнання недійсними та скасування рішень,
за касаційною скаргою Пушкарівського сільського споживчого товариства на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року,
встановив:
В січні 2013 року Пушкарівське сільське споживче товариство (далі - Пушкарівське ССТ) звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ) про визнання недійсними і скасування рішень від 29.12.2012 р. № 437 на суму 280,83 грн, № 438 на суму 348,38 грн, № 439 на суму 75,02 грн і № 440 на суму 2039,10 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року позов задоволено з тих мотивів, що видані позивачу у 2007-2011 роках довідки управління ПФУ підтверджують відсутність у нього заборгованості зі сплати страхових внесків, а фінансові санкції застосовані з порушенням встановленого статтею 250 Господарського кодексу України річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі Пушкарівське ССТ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняте ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що штрафні санкції застосовані до товариства за відсутності заборгованості перед Пенсійним фондом, що підтверджується відповідними довідками останнього. Крім того, санкції застосовані на підставі правової норми, яка втратила чинність на момент прийняття оскаржуваних рішень.
В запереченні на касаційну скаргу управління ПФУ просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на її законність і обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що Пушкарівське ССТ зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
8 січня 2013 року на адресу споживчого товариства Верхньодніпровського району, яке визначено правонаступником Пушкарівського ССТ після реорганізації останнього шляхом злиття, надійшов лист управління ПФУ від 29.12.2012 р. № 11165/02-14 з доданими до нього для виконання рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) Пушкарівським ССТ страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду: від 29.12.2012 р. № 437 на суму 280,83 грн (за період з 30.01.2004 р. до 26.10.2004 р.), від 29.12.2012 р. № 438 на суму 348,38 грн (за період з 20.02.2004 р. до 03.01.2005 р.), від 29.12.2012 р. № 439 на суму 76,02 грн (за період з 09.10.2004 р. до 03.01.2005 р.), від 29.12.2012 р.у № 440 на суму 2039,38 грн (за період з 10.10.2004 р. до 28.11.2006 р.).
За змістом статей 14 і 15 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники-роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 17 цього Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною шостою статті 20 вказаного Закону встановлено обов'язок страхувальника сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка діяла до 01.01.2011 р., було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
З набранням чинності Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (з 01.01.2011 р.) вказана правова норма скасована.
Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Абзацом шостим цього ж пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і частини шістнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про можливість застосування до страхувальників штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків і після 1 січня 2011 року, якщо вони нараховані на суму заборгованості, що виникла в період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність нарахування відповідачем після 1 січня 2011 року штрафних санкцій на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла у позивача за 2004-2006 роки, тобто в період дії вказаної правової норми.
Посилання позивача на довідки управління ПФУ, видані у 2007-2011 роках, про відсутність заборгованості у товариства зі сплати страхових внесків обґрунтовано визнані апеляційним судом безпідставними, враховуючи, що сума заборгованості визначена відповідачем після видачі вказаних довідок і підтверджується розрахунками фінансових санкцій і пені по особовому рахунку страхувальника.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Пушкарівського сільського споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2015 |
Оприлюднено | 30.06.2015 |
Номер документу | 45854943 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кальник Віталій Валерійович
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Черпак Ю.К.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кальник Віталій Валерійович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кальник Віталій Валерійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні