Ухвала

від 06.05.2015 по справі 225/2604/15-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/225/1063/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Суддя Дзержинського міського суду Донецької област ОСОБА_1, розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька автомобільна група» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Донецька автомобільна група» на користь ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №41/2008 від «09» червня 2008 року в розмірі 2 323 918,94 доларів США, покласти на відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 09» червня 2008 року між ВАТ«Акціонерно-комерційний банк «Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» та ТОВ «Донецька автомобільна група» було укладено договір про відкриття кредитної лінії №41/2008, відповідно до якого Відповідачу 2 було надано кредитні кошти в розмірі 2 202 227,52 доларів США терміном з 11 червня 2008 року до 29 грудня 2014 року зі сплатою процентної ставки за користування грошовими коштами: за період з 09 червня 2008 року по 31 травня 2010 року в розмірі 17 відсотків річних, що розраховується як фіксована частка в розмірі 13,8362 відсотків річних + річний LIBOR USD, значення якого на червень 2008 року складає 3,1638 % річних; починаючи з 01 червня 2010 року в розмірі 15 відсотків річних, що розраховується як фіксована частка в розмірі 11,8362 відсотків річних + річний LIBOR USD, значення якого на червень 2008 року складає 3,1638 % річних (що є базовою ставкою LIBOR для Кредитного договору).

09 червня 2008 року для забезпечення належного виконання Відповідачем 2 умов кредитного договору, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 09.06.2008 р. Відповідач 2, в порушення умов Кредитного договору та норм параграфу 1 Глави 71 Розділу III Книги 5 ЦК України, не виконав взяті на себе кредитні зобов'язання відносно щомісячної сплати комісії, процентів за користування отриманим кредитом та повернення кредиту у встановлений в договорі строк, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Так, станом на 22.04.2015 р. заборгованість відповідача 2 по сплаті суми кредиту становить 571 337,31 доларів США.

Згідно із ст. 1048 ЦК України та відповідно до умов п.4.3. кредитного договору, відповідач 2 зобов'язаний щомісяця сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, однак станом на 22.04.2015 року, заборгованість відповідача 2 по сплаті відсотків за користування кредитними коштами становить 752 581,63 доларів США.

Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача 2 перед Позивачем за Кредитним договором з урахуванням основної судної заборгованості та несплачених процентів, становить 323 918,94 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 51 717391,45 грн.

Одночасно із поданням позову позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні ОСОБА_2, які знаходяться на його рахунках у банківських установах; накладання арешту на грошові кошти, належні ТОВ «Донецька автомобільна група», які знаходяться на його рахунках у банківських установах; накладанням арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності і знаходяться у нього, або в інших осіб; накладанням арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «Донецька автомобільна група» на праві власності і знаходяться у нього, або в інших осіб, а також шляхом заборони вчинення ОСОБА_2 певних дій, а саме: заборони виїзду за межі України.

Розглядаючи зазначену заяву суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України суддя за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені кодексом заходи забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (частина третя зазначеної статті). Позов забезпечується, в силу статті 152 ЦПК України , зокрема, накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

Як вказує позивач, в даний час відповідачами не здійснюється жодних належних конкретних необхідних та достатніх заходів, направлених на вирішення питання про повернення грошових коштів з посиланням на відсутність розрахунків із контрагентами та тяжкий матеріальний стан. Крім того, позивач не має можливості спонукати відповідачів не здійснювати вказаних дій до вирішення по суті даного спору.

Отже реалізація майна за відповідними цивільними угодами третім особам відповідачами до вирішення даного спору по суті спричинить не тільки суттєве порушення прав позивача, а й фактично унеможливить в подальшому судовий захист прав позивача.

Наведене, на думку позивача, дає підстави стверджувати про необхідність забезпечення позову, оскільки у відповідачів є реальна можливість своїми діями ускладнити в майбутньому виконання рішення суду шляхом реалізації належного йому майна, що свідчить про ймовірність порушення майнових інтересів позивача у разі задоволення судом позову. При цьому слід враховувати, що лише зазначений спосіб забезпечення позову спроможній реально захистити права позивача та фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки він ґрунтується на розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, враховує забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також підтверджує наявність зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги. Таке застосування заходів забезпечення позову не суперечить вимогам закону та їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим в подальшому повне та фактичне виконання рішення суду по даній справі.

З урахуванням вказаного, суд вбачає наявні фактичні та правові підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме й рухоме майно, що належить відповідачам, оскільки саме такий засіб забезпечення позову ефективно забезпечить: по-перше, накладення арешту на майно виключить можливість передачі майна (відчуження за цивільними угодами) третім особам; по-друге, створить умови збереження майна в належному стані та унеможливить знецінення майна за кількістю та його якістю, тобто перешкоджатиме нанесенню будь-яких збитків позивачу.

Отже забезпечення позову буде реальною юридичною гарантією будь-яких зловживань з боку відповідачів та забезпечить своєчасний та повний захист прав сторін до розгляду справи по суті вимог.

Таким чином, з огляду на приписи чинного процесуального законодавства суд вважає, що такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на все нерухоме й рухоме майно, яке належить відповідачам та на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідачів, є обґрунтованим, забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки саме ці заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. З іншої сторони також враховується, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є

суттєвими обмеженнями для відповідачів, оскільки не заважає веденню ним власної господарської діяльності.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку про те, що для забезпечення майнових інтересів позивача по справі та з урахуванням ймовірності утруднення у майбутньому виконання рішення суду, необхідно вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме й рухоме майно відповідачів та на грошові кошти, належні відповідачам, які знаходяться на їх рахунках у банківських установах, оскільки застосування таких заходів до вирішення спору по суті співвідноситься з предметом позову, враховує вимоги чинного законодавства відносно розумності та адекватності заходів до забезпечення позову конкретним обставинам справи.

Що стосується вимоги щодо заборони вчинення ОСОБА_2 певних дій, а саме заборони виїзду за межі України, суд зазначає наступне.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження свої вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» , громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Доводи, викладені в заяві не узгоджуються з положеннями вищезазначених норм законів, оскільки відсутні правові підстави покладення на відповідача ОСОБА_2 невиконаних зобов'язань виражених у грошовій одиниці судовим рішенням, вищевказаний позов перебуває в провадженні Дзержинського міського суду Донецької області на стадії судового розгляду.

Крім того суд, не вбачає обґрунтованим і обраний позивачем вид забезпечення позову, з огляду на те, що відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» відмова у праві виїзду за кордон діє до закінчення провадження у справі і не зможе забезпечити виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Поряд з цим, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України при виконанні судового рішення може бути вирішено у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК , у разі доведення факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Тому суд, не вбачає підстав за наданими суду доказами для задоволення клопотання про тимчасово заборону ОСОБА_2 виїжджати за межі України.

Керуючись ст.ст. 151 , 152 , 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства «АКБ «Капітал» про забезпечення позову - задовольнити частково.

З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме й рухоме майно, що належить відповідачам - ОСОБА_2 (м. Донецьк, вул. В. Магістральна, 23/20) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька автомобільна група» ( м. Донецьк, вул. В. Магістральна, 21а/50 ЄДРПОУ 35270426), а також на грошові кошти, належні ОСОБА_2 (м. Донецьк, вул. В. Магістральна, 23/20) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька автомобільна група» ( м. Донецьк, вул. В. Магістральна, 21а/50 ЄДРПОУ 35270426), які знаходяться на їх рахунках у банківських установах, в межах суми позову.

В решті вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає чинності з дня винесення та є виконавчим документом відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» .

Суддя: