Рішення

від 24.06.2015 по справі 739/720/15-ц

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/720/15-ц

Провадження № 2/739/167/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

представника відповідачки - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Трояночка-Полісяночка» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов'язків,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Трояночка-Полісяночка» (далі - позивач), в особі директора ОСОБА_1, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідачка) про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов'язків у розмірі 3 989 грн. 75 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачка 20 жовтня 2014 року була прийнята позивачем на роботу продавцем в магазин «Продукти», розташований в м. Новгороді-Сіверському по вул. І. Богуна, 59. Вона працювала у складі бригади разом з ОСОБА_5 і з ними було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Проведеним 16 березня 2015 року переобліком підзвітних відповідачці товарно-матеріальних цінностей було виявлено нестачу у розмірі 7 979 грн. 50 коп., яка виникла в результаті недобросовісного відношення до своїх обов'язків відповідачки та ОСОБА_5 Остання за результатами перевірки свою частину заподіяної шкоди відшкодувала. При цьому відповідачка добровільно відшкодувати заподіяну шкоду відмовилася, хоча її вина підтверджується актом від 16 березня 2015 року, з яким відповідачка була ознайомлена.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, пояснивши, що відповідачка перебувала з позивачем у трудових відносинах і вона підписала договір про повну матеріальне відповідальність бригади працівників. За результатами проведеної 16 березня 2015 року інвентаризації товарно-матеріальних цінностей було виявлено нестачу у розмірі 7 979 грн. 50 коп. Результати інвентаризації були оформлені актом, який вона залишала позивачці, щоб та його підписала разом з іншими документами, а згодом забрала його з усіма підписами. Водночас протокол за результатами інвентаризації не складався. Також визнала, що у магазині, в якому працювала відповідача, здійснювалася реалізація товарів приватного підприємця ОСОБА_6, з яким відповідачка не перебувала у трудових відносинах, однак згідно договору про повну матеріальну відповідальність бригади відповідачка несла відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей як позивача, так і ПП ОСОБА_1, які були враховані при здійсненні інвентаризації, в результаті якої виявлено нестачу товарно-матеріальних, половину вартості яких відповідачка повинна відшкодувати позивачу.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити, пояснивши, що вона дійсно працювала продавцем у магазині позивача з листопада 2014 року по березень 2015 року. При цьому у трудових відносинах з ПП ОСОБА_6 вона не перебувала, хоча у вказаному магазині також здійснювалася реалізація товарів, які належали не лише позивачу, а й ПП ОСОБА_6 У магазині в березні 2015 року здійснювався переоблік товарів після якого їй повідомили про виявлену нестачу у розмірі понад 7 000 грн., яку вона не визнає, в акті про результати переобліку підпис біля її прізвище виконаний не нею. Також заявила, що жодних порушень трудової дисципліни вона не допустила, належних доказів нестачі товарно-матеріальних цінностей позивачем, на її думку, суду не надано.

Представник відповідачки у судовому засіданні висловився проти задоволення позову та пояснив, що в магазині позивача здійснюється реалізація товарів двох суб'єктів, зокрема позивача та ПП ОСОБА_1, при цьому відповідачка перебувала у трудових відносинах лише з позивачем і хоча в договорі про повну матеріальну відповідальність вказано й ПП ОСОБА_1, відповідачка не може нести відповідальність за нестачу товарів вказаного суб'єкта підприємницької діяльності. Сам договір про повну матеріальну відповідальність на даний час є недійсним, оскільки він не переукладався з бригадиром бригади робітників і з його змісту не можна зрозуміти, хто саме є бригадиром. Результати інвентаризації, проведеної позивачем, не оформлені належним чином і з них не можна зрозуміти на яку суму виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, що належали позивачу і на яку суму виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, що належали ПП ОСОБА_1

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, наказом №12 від 20 жовтня 2014 року відповідачка була прийнята на роботу в ПП «Трояночка-Полісяночка», на посаду молодшого продавця в магазин «Продукти» з іспитовим строком на 2 місяці (а.с. 8). Під час прийняття на роботу відповідачку було ознайомлено з умовами праці та здійснено інструктаж з питань охорони праці (а.с. 8-10).

Також відповідачку було включено до переліку матеріально-відповідальних осіб, що входять до складу бригади, який є складовою договору про повну матеріальну відповідальність бригади працівників роздрібної торгівлі від 17 січня 2007 року, укладеного між ПП «Трояночка-Полісяночка» та ПП ОСОБА_1 з одного боку і бригадою працівників магазину «Продукти» з іншого (а.с. 11-12).

16 березня 2015 року інвентаризаційною комісією, створеною позивачем, було здійснено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей в магазині «Продукти», за результатами якої виявлено нестачу на суму 7 979 грн. 50 коп. Результати інвентаризації були відображені в інвентаризаційному описі та в акті про результати переобліку від 16 березня 2015 року (а.с. 31-44).

Частинами першою та другою статті 130 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (в редакції на час проведення інвентаризації) передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 135-2 КЗпП України при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Згідно частини другої статті 135-2 КЗпП України колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).

Статтею 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29 грудня 1992 року (далі - постанова Пленуму) суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Пунктом 14 постанови Пленуму передбачено, що вирішуючи вимоги, які ґрунтуються на договорі про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, суди мають виходити з того, що остання є повною матеріальною відповідальністю, яка регулюється статтею 135-2 КЗпП України й іншими актами трудового законодавства, що її стосується. Умови колективної (бригадної) матеріальної відповідальності визначаються письмовим договором, укладеним між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) на підставі Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Як з'ясовано відповідачка після прийняття на роботу позивачем, була включена до переліку матеріально-відповідальних осіб, що входять до складу бригади, який є складовою договору про повну матеріальну відповідальність бригади працівників роздрібної торгівлі від 17 січня 2007 року, укладеного між ПП «Трояночка-Полісяночка» та ПП ОСОБА_1 з одного боку і бригадою працівників магазину «Продукти» з іншого, при цьому відповідачка перебувала у трудових відносинах лише з ПП «Трояночка-Полісяночка», водночас між нею і ПП ОСОБА_1 жодних трудових відносин не було. Оскільки договір про повну матеріальну відповідальність бригади працівників може бути укладений лише з особами, які є працівниками відповідного роботодавця, відповідачка може нести відповідальність на підставі вказаного вище договору лише щодо шкоди, заподіяної позивачу, а не ПП ОСОБА_1

Позивачем на підтвердження розміру шкоди, заподіяної бригадою працівників, до складу якої входила відповідачка, надано інвентаризаційний опис та акт про результати переобліку по магазину «Продукти», в яких відображено результати інвентаризації всіх товарів, реалізація яких здійснюється як ПП «Трояночка-Полісяночка», так і ПП ОСОБА_1, без їх розмежування по кожному з вказаних суб'єктів господарювання.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів регулюється Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879 (далі - Положення), яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1 розділу 4 Положення висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов'язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Як з'ясовано у судовому засіданні протокол за результатами проведеної інвентаризації комісією не складався, хоча саме протокол є документом, в якому мають бути зафіксовані результати проведеної інвентаризації.

Водночас, наданий представником позивача інвентаризаційний опис є лише документом, в якому, відповідно до пункту 15 розділу 2 Положення, зафіксовано наявність товарів на час інвентаризації в приміщенні магазину «Продукти», без виокремлення товарів позивача. Даний інвентаризаційний опис та досліджений у судовому засіданні акт про результати переобліку належать до документів, що складаються в процесі інвентаризації і не є документами, якими оформлюються результати інвентаризації. Крім того, в порушення вимог пункту 20 розділу 2 Положення в процесі проведення інвентаризації не складалася звіряльна відомість активів, у якій має бути відображено розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що інвентаризаційний опис та акт про результати переобліку не можуть бути належними доказами нестачі товарів позивача, переданих бригаді продавців, до якої входила відповідачка.

Відповідно частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки представником позивача не надано належних доказів нестачі товарів, що належали позивачу, реалізацію яких відповідачка здійснювала в магазині «Продукти», хоча саме на позивача і його представників покладаються обов'язки доведення вказаних обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та про необхідність відмови в задоволенні позову повністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі внесення збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно квитанції №23 від 05 травня 2015 року представником позивача сплачено судовий збір у розмірі 398 грн. 98 коп., хоча ціна позову становила 3 989 грн. 75 коп. і відповідно за подання позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 243 грн. 60 коп. Отже, позивачу необхідно повернути сумуу надміру сплаченого судового збору у розмірі 155 грн. 38 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 130, 135-2, 138 Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Трояночка-Полісяночка» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов'язків - відмовити повністю .

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області повернути Приватному підприємству «Трояночка-Полісяночка», ідентифікаційний код юридичної особи 34258036, суму судового збору, надміру сплаченого за подання позовної заяви на розрахунковий рахунок №31214206700334, відповідно до квитанції №23 від 05 травня 2015 року у розмірі 155 (сто п'ятдесят п'ять) гривень 38 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повний текст рішення складено 26 червня 2015 року.