Постанова

від 24.06.2015 по справі 802/1289/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 червня 2015 р. Справа № 802/1289/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства В«Онікс-ВВ» про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

В травні 2015 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства В«Онікс-ВВ» (далі - ПП В«Онікс-ВВ» ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 12534,94 грн.

Зазначали, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2014 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи (а.с.33-34). Окремо зазначали, що підприємством вжито всіх заходів для того, щоб не допустити вчинення господарського правопорушення.

В судовому засідання в якості свідка допитаний громадянин ОСОБА_4, який пояснив суду, що в присутності провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення в телефонному режимі була проведена бесіда з посадовою особою ПП В«Онікс-ВВ» , у якій йому відмовленому у запропонованій посаді за відсутності професійної технічної освіти.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

16.02.2015 року ПП В«Онікс-ВВ» подано до Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 10 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Крім того, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", самостійно розрахована відповідачем становить 1 особа (а.с.4).

У разі не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, відповідачем визначена сума адміністративно-господарських санкції у розмірі 50 % середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у розмірі - 12265,00 грн.

Крім того, на переконання позивача, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ПП В«Онікс-ВВ» зобов'язане сплатити пеню у розмірі 269,94 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2015 року по 07.05.2015 року (день звернення до суду з цим позовом) (а.с.23).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Причому, згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 (далі - Наказ № 316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Судом встановлено, що ПП В«Онікс-ВВ» перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. При цьому у відповідача в 2014 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 10 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Разом з тим, з відповіді Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці вих. №01-31/663 від 21.04.2015 року на запит відповідача слідує, що ПП В«Онікс-ВВ» подано 12 звітів за формою 3-ПН В«Звіт про наявність вакансійВ» для працевлаштування інвалідів в паперовому варіанті, з січня по грудень 2014 року (а.с.8).

В матеріали справи позивачем надано корінець направлення Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці на працевлаштування в ПП "Онікс-В" лише одного інваліда у 2014 року - ОСОБА_5, якому було відмовлено у працевлаштуванні за станом здоров'я, а саме невідповідності стану здоров'я особи, якій встановлено групу інвалідності заявленій вакансії ювелір-монтувальник. В свою чергу, ювелір-монтувальник працює з колючим та ріжучим інструментом, а відповідно особи, які страждають на епілепсію і їм встановлено інвалідність згідно рекомендацій МСЕК не можуть обіймати дану посаду (а.с.9).

В листі Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці від 21.04.2015 року № 01-31/663 повідомлено Фонд соціального захисту інвалідів про відмову ПП "Онікс-В" у працевлаштуванні інвалідам ОСОБА_4 від 23.04.2014 року, ОСОБА_6 від 21.03.2015 року та ОСОБА_7 від 27.11.2014 року, однак не надано жодних даних, які підтверджують направлення на працевлаштування (копій корінців направлення на працевлаштування), відмову відповідача, копій довідок і рекомендацій МСЕК (а.с.7)

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Ленінського РЦЗ м. Вінниці від 23.06.2015 року №01-31/1014, яким повідомлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не перебували на обліку в даному РЦЗ, оскільки перебувають на обліку в Лівобережному МЦЗ м. Вінниці.

З листа Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці №04-24/1558 від 26.05.2015 року слідує, що особи направленні на працевлаштування до ПП В«Онікс-ВВ» , а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є особами з інвалідністю (а.с.98).

Судом беруться до уваги пояснення громадянина ОСОБА_4, який був допитаний в якості свідка в судовому засіданні та пояснив суду, що дійсно йому було видано направлення на працевлаштування до ПП В«Онікс-ВВ» за професією ювелір-монтувальник, однак за відсутності у останнього професійної освіти йому було відмовлено. В той час, як відповідач в звіті форми 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" вказував в розділі "вимоги до кандидата", освітній рівень - професійно-технічний. З огляду на що, центру зайнятості достеменно було відомо про невідповідність рівня освіти ОСОБА_4 заявленим критеріям пошуку ПП "Онікс-В".

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості.

В той же час, доказів того, що підприємство несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому порядку позивачем суду не надано.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем повністю виконано вимоги чинного законодавства, при цьому ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Зокрема, протягом 2014 року, починаючи з січня місяця, відповідач відкрив вакансію для працевлаштування інвалідів, про що повідомив Ленінський РЦЗ м. Вінниці шляхом подання звітів форми № 3-ПН, та підтверджував цю вакансію до кінця року, на яку інвалід працевлаштований не був з причин, які не залежали від відповідача.

Позивач, дійшовши висновку про необхідність стягнення з відповідача санкцій, помилково не врахувавши, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, в контексті даної спірної ситуації не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні інвалідів, що є обов`язковою складовою господарського правопорушення, адже ПП В«Онікс-ВВ» вжито всіх залежних від нього заходів по недопущенню господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" до відповідача відсутні. Як наслідок, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій, застосованих згідно Порядку "Сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович