Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/21622/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 910/21622/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А., суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. у справі № 910/21622/14 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "ЕССО Страхування" до 1) Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд Можливостей"; 2) Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд Облігацій"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавін Сек'юрітіз"; 4) Пайового Інтервального Диверсифікованого Інвестиційного Фонду "Прем'єр фонд Дохід та Зростання" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням активами "Альфавін Капітал"; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Альфавін Капітал"; 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Холдерс"; 7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Видими-Невидимо" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Екко"; 2) ОСОБА_5; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Бауменеджмент Київ"; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Екко Інтернаціонале Ферзіхерунгсмаклер"; 5) Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест"; 2) Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" провизнання недійсним договору міни цінних паперів, застосування реституційних наслідків його недійсності та витребування акцій з чужого незаконного володіння за участю: від позивача - не з'явилися від відповідача-1 - не з'явилися від відповідача-2 - не з'явилися від відповідача-3 - від відповідача-4 - не з'явилися від відповідача-5 - Зубрев О.В. (керівник) від відповідача-6 - не з'явилися від відповідача-7 - не з'явилися від третьої особи-1 на стороні відповідача - не з'явилися від третьої особи-2 на стороні відповідача - не з'явилися від третьої особи-3 на стороні відповідача - не з'явилися від третьої особи-4 на стороні відповідача - не з'явилися від третьої особи-5 на стороні відповідача - не з'явилися від третьої особи-1 на стороні позивача - не з'явилися від третьої особи-2 на стороні позивача - не з'явилися від заявника касаційної скарги - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Приватне акціонерне товариство "ЕССО Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд Можливостей"; Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Прем'єр фонд Облігацій"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфавін Сек'юрітіз"; Пайового Інтервального Диверсифікованого Інвестиційного Фонду "Прем'єр фонд Дохід та Зростання" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням активами "Альфавін Капітал"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Альфавін Капітал"; Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Холдерс"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Видими-Невидимо" про визнання недійсним договору міни цінних паперів, застосування реституційних наслідків його недійсності та витребування акцій з чужого незаконного володіння.

30 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ЕССО Страхування" про визнання недійсним рішення загальних зборів Приватного акціонерного товариства "ЕССО Страхування", оформлених протоколом № 3 від 15.09.2014 р., яким ОСОБА_4 звільнено з посади керівника юридичної особи позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у прийнятті позовної заяви ОСОБА_4 відмовлено з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали та скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. про відмову у прийнятті позовної заяви та повернути справу до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви та розгляду її по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді: Рудченко С.Г., Ткаченко Б.О.) ОСОБА_4 відмовлено у поновленні строку та прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р., апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто ОСОБА_4

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою апеляційного господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 р. касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до касаційного провадження, розгляд скарги призначено на 30.06.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-5, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Однією з основних засад судочинства, відповідно до ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначений конституційний принцип закріплено також в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Право апеляційного оскарження рішення господарського суду учасниками судового процесу надано їм ст. ст. 22, 91 ГПК України.

Так, відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно відзначено господарським судом апеляційної інстанції, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала господарського суду міста Києва про відмову у прийнятті позовної заяви була прийнята та підписана 03.11.2014 р., а направлена заявнику 06.11.2014 р., що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотній стороні оскаржуваної ухвали

При цьому, як вбачається з вхідного штампу господарського суду міста Києва, з апеляційною скаргою ОСОБА_4 звернувся 18.02.2015 р., посилаючись в обґрунтуванні причин пропуску строку подання апеляційної скарги тільки на ту обставину, що з ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. скаржник ознайомився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень лише 16.02.2015 р.

Розглядаючи заяву про відновлення строку подання апеляційної скарги та визначаючи наявність підстав для відмови чи відновлення цього процесуального строку суд керується ст. 53 ГПК України, якою передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Так, апеляційним господарським судом було встановлено, що ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. із пропуском строку, встановленого ст. 93 ГПК України для її подання, при цьому, не обґрунтувавши належним та допустимим чином поважності причини його пропуску.

Судова колегія зазначає, що необізнаність ОСОБА_4 з ухвалою суду про відмову у прийнятті його ж позовної заяви до отримання потрібної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень не є об'єктивною непереборною обставиною, яка б заважала звернутися з апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки, тобто, таке посилання відповідача не може свідчити про поважність причин пропуску строку на оскарження відповідної ухвали.

Своїм правом на оскарження судового рішення у встановлений ст. 93 ГПК строк ОСОБА_4 у даній справі не скористався, подавши скаргу зі значним пропуском цього строку, фактично не зазначивши жодних причин, чому після подання позовної заяви від 30.10.2014 р., він не звертався протягом трьох місяців до місцевого господарського суду і не цікавився наслідками розгляду поданої позовної заяви. Наведене ним обґрунтування суд правомірно визнав таким, що не дає підстав для відновлення строку подання апеляційної скарги.

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у відновленні строку для подання скарги та повернув її без розгляду, і підстав для скасування чи зміни судового рішення за наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що справа розглянута апеляційним судом з дотриманням вимог процесуального права. Доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та колегією суддів до уваги не беруться. Підстави для скасування оскаржуваного акту відсутні.

Згідно зі ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням, зокрема, вимог процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 13 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. у справі № 910/21622/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков