Рішення

від 16.06.2015 по справі 905/115/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.2015 Справа № 905/115/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Артемівського міжрайонного прокурора

до відповідачів: 1. Артемівської міської ради, м. Артемівськ 2. Приватного підприємства В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» , с. Покровське

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства, м. Київ

про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту і зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку

за участю представників :

прокурор: Горгуль Н.В. за посвідченням № 016182 від 12.04.2013р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства: ОСОБА_1 за довіреністю № 37 від 04.06.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Артемівський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Артемівської міської ради, м. Артемівськ та Приватного підприємства В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» , с. Покровське про визнання незаконним п. 4.3 рішення Артемівської міської ради «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 29.05.2013 р. № 6/39-716, визнання незаконним п. 1.1 рішення Артемівської міської ради «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 28.08.2013 № 6/42-786, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 13.09.2013 р., укладеного між Артемівською міською радою та Приватним підприємством В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» та зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку, кадастровий номер 1410300000:00:012:1195 площею 0,0015 га, що знаходиться за адресою: м. Артемівськ Донецької області, вул. Радянська, буд. 171.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.05.2015 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 інспекцію сільського господарства.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що п. 4.3 рішення Артемівської міської ради «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська» № 6/39-716 від 29.05.2013 р. та п. 1.1 рішення № 6/42-789 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська» прийнято з порушенням вимог статті 401 Цивільного кодексу України та статті 98 Земельного кодексу України , у зв'язку з чим просив визнати їх недійсним в судовому порядку.

В судових засіданнях прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідачі у судові засідання не з'явилися, своєї позиції до відома суду не довели та не надали витребуваних документів, хоча про судові засідання повідомлялися належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

05.06.15 р. та 07.06.15 р. на офіційний сайт господарського суду Донецької області від відповідача - Артемівської міської ради надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відпустці представника. Проте оригінал зазначеної заяви до суду не надійшов.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився,через канцелярію суду 05.06.2015р. надав письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги прокурора.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2013 р. Артемівською міською радою було прийняте рішення № 6/39-716 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська».

Відповідно до п. 4.3 зазначеного рішення Приватному підприємствуВ«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська для встановлення земельного сервітуту по вул. Радянській, 171 у м. Артемівську для розміщення та обслуговування зовнішньої реклами на спеціальній конструкції - щиті, із земель житлової та громадської забудови.

28.08.2013 р. Артемівською міською радою прийнято рішення № 6/42-786 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська».

Пунктом 1.1. вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Артемівська та встановлено земельнй сервітут на земельну ділянку пл. 0,0015 га (кадастровий номер 1410300000:00:012:1195) по вул. Радянській, буд. 171 у м. Артемівську Донецької області для Приватного підприємства В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» (ЄДРПОУ 36834840) для розміщення та обслуговування зовнішньої реклами на спеціальній конструкції-щиті, терміном до 29.04.2018 р.

13.09.2013 р. між Артемівською міською радою (власник) та Приватним підприємством В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» (сервітуарій) було укладено договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська.

Відповідно до п. 1.1 договору земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: кадастровий номер № 1410300000:00:012:1195, наданої для розміщення та обслуговування зовнішньої реклами на спеціальній конструкції-щиті, яка розташована за адресою: м. Артемівськ, вул. Радянська, 171.

Земельний сервітут встановлюється в інтересах сервітуарія на земельну ділянку власника площею 0,0015 га із земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Земельний сервітут встановлюється на підставі п. 1.1 п.1 рішення № 6/42-786 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська».

Термін дії цього договору встановлюється з моменту його державної реєстрації до 29 квітня 2018 року (п. 2.1 договору).

Даний договір був зареєстрований в Реєстраційній службі Артемівського міськрайонного управління юстиції Донецької області 28.09.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.09.2013 р. (а.с.28).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут від 13.09.2013 р. власник - Артемівська міська рада передає, а сервіатуарій - приватне підприємство В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» приймає земельну ділянку, межі якої встановлені на місцевості, яка знаходиться по вул. Радянська, 171 у м. Артемівську загальною площею 0, 0015 га, кадастровий № 1410300000:00:012:1195.

Прокурор наполягав на тому, що Артемівською міською радою за оспорюваними пунктами рішень фактично не було встановлено сервітут щодо спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 2.31 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (статті 401 - 406), главою 16 Земельного кодексу України (статті 98 - 102).

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (частина 3 статті 98 Земельного кодексу України ).

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Крім того, слід зазначити, що перелік цілей, для яких можливо встановити земельний сервітут, визначений статтею 99 Земельного кодексу України .

Так, статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Таким чином, суд зазначає, що виходячи з системного аналізу вказаних норм, право земельного сервітуту по суті є правом обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок), що надається особі, яка вимагає його встановлення від власника (володільця) цієї земельної ділянки для обслуговування своєї земельної ділянки.

Зокрема, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.

Тобто, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Отже, суть правовідносин між сторонами по спірному договору, його зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, оскільки цей договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

Зазначене свідчить про те, що договір сервітуту укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З вищенаведених підстав є незаконними п. 4.3 рішення Артемівської міської ради «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська» № 6/39-716 від 29.05.2013р.та п. 1.1 рішення № 6/42-789 від 18.08.2013р. «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська».

Фактично наслідком прийняття даних рішень стало надання Приватному підприємству В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» спірної земельної ділянки у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених чинним законодавством України.

Крім того, Приватним підприємством В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» не доведено неможливість задоволення своїх потреб в користуванні земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення сервітуту. Зазначене свідчить про те, що договір сервітуту укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За приписами частин 1- 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи те, що вказані рішення Артемівської міської ради прийнято з порушенням законодавства, що тягне за собою визнання їх недійсними в тих частинах, а також укладення на підставі цих рішень з порушенням вимог Земельного та Цивільного кодексів України , які регулюють порядок та умови встановлення земельних сервітутів, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог в частині визнання договору недійсним.

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р., якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, земельна ділянка пл. 0,0015 га (кадастровий номер 1410300000:00:012:1195) по вул. Радянській, буд. 171 у м. Артемівську Донецької області підлягає звільненню Приватним підприємством В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» та поверненню Артемівській міській раді.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18.09.2012 № 5288-УІ прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про ОСОБА_2 інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим ст.ст. 6 , 9 , 10 зазначеного Закону , якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про ОСОБА_2 інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 .

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор пред'являє цей позов у інтересах держави як позивач.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї сторін. Господарським судом Донецької області було відмовлено прокурору у залученні в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, оскільки прийняття рішення у даній справі жодним чином не може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Вимоги позивача про визнання незаконним п. 4.3 рішення Артемівської міської ради «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 29.05.2013 р. № 6/39-716, визнання незаконним п. 1.1 рішення Артемівської міської ради «Про встановлення земельних серітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 28.08.2013 № 6/42-786 суд розуміє, як такі, що не відповідають вимогам Закону, тому підлягають захисту шляхом визнання недійсними, в розумінні ст. 20 Господарського кодексу України. Крім того, в судових засіданнях з'ясовано, що позивач просить фактично визнати спірні рішення Арттемівської міської ради недійсними.

Згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Положенням п. 4. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. визначено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

В зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій Артемівської міської ради, судовий збір в порядку ст. 49 ГПК України слід покласти саме на неї.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Артемівського міжрайонного прокурора до Артемівської міської ради, м. Артемівськ та Приватного підприємства В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» , с. Покровське про визнання незаконним п. 4.3 рішення Артемівської міської ради «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 29.05.2013 р. № 6/39-716, визнання незаконним п. 1.1 рішення Артемівської міської ради «Про встановлення земельних серітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 28.08.2013 № 6/42-786, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 13.09.2013 р., укладеного між Артемівською міською радою та Приватним підприємством В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» та зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку, кадастровий номер 1410300000:00:012:1195 площею 0,0015 га, що знаходиться за адресою: м. Артемівськ Донецької області, вул. Радянська, буд. 17 - задовольнити.

Визнати недійсними:

- п. 4.3 рішення Артемівської міської ради «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Артемівська» № 6/39-716 від 29.05.2013р.;

- п. 1.1 рішення № 6/42-789 від 18.08.2013р. «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська»;

Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м. Артемівська від 13.09.2013 р., укладений між Артемівською міською радою та Приватним підприємством В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» , оформлений актом приймання-передачі земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Зобов'язати Приватне підприємство В«РИВ'ЄРА-СЕРВІСВ» звільнити земельну ділянку пл. 0,0015 га (кадастровий номер 1410300000:00:012:1195) по вул. Радянській, буд. 171 у м. Артемівську Донецької області та повернути її Артемівській міській раді.

Стягнути з Артемівської міської ради (84500, Донецька область, Артемівський район, м. Артемівськ, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 37868870) на користь держави суму судового збору у розмірі 4872,00 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 22.06.2015р.

Суддя Ю.В. Бокова