Рішення

від 22.06.2015 по справі 906/616/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2015 р. Справа № 906/616/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 14.04.2015;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамагро" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Брусилів" (с. Осівці Брусилівський район Житомирський район)

про стягнення 45146,59 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 45146,59грн., з яких: 37635,44грн. - основний борг, 7511,15грн. - пеня. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвали суду, що направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулись до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвали вручені відповідачу належним чином.

Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Знамагро" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Брусилів" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №052-14 (а.с.12-14), за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність сульфат магнію MgSО4 кристалічний, мікродобрива Intermag та DR GREEN (Польща) (далі Продукція), а покупець прийняти і оплатити продукцію в терміни та на умовах цього Договору (п.1.1 договору).

Загальний асортимент, номенклатура, ціна Товару, яка поставляється на умовах цього договору, визначається Специфікацією (Додатками), яка є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що оплата кожної поставки (по Договору) проводиться в національній валюті в гривнях, вказана в Додатках і включають в себе ПДВ. Ціна продукції вказується згідно курсу продажу (американського долара чи євро ПАТ КБ "Приват Банк" на дату виставлення рахунку. Курс продажу валюти зазначений на сайті http://privatbank.ua.

Покупець проводить оплату за Товар в терміни, визначені в Додатках до договору. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів в розмірі, визначеному в порядку, передбаченому п.2.1 Договору, на поточний рахунок Продавця. Платіжні реквізити Продавця вказані в розділі 11 даного Договору (п.2.3 договору).

Зміна способу розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, т.і.) (п.2.4 договору).

Згідно додатку №2 до Договору (а.с.15) позивач зобов'язався поставити відповідачу наступний товар: Доктор Грін - кукурудза, 12кг у кількості 18 шт. загальною вартістю 2460,02 доларів США.

Відповідно до п.5 Додатку №2 форма розрахунку - 26% передплата, 639,61 доларів США=7528,21грн.; 74% - 1820,85 долари США до 01.09.2014.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 28954,80грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000101 від 16.06.2014 та довіреністю №2 від 12.06.2014, що долучені до матеріалів справи (а.с.16-17).

Також позивачем 12.06.2014 на оплату вказаного товару виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000126 на загальну суму 28954,80грн., в якому зазначено, що курс долара на день виставлення рахунку становить 11,77грн. Пунктом першим рахунку-фактури визначено форму розрахунку - 26% передоплати, що відповідає 639,61 $ =7528,24грн.; 74% - 1820,44 $ до 01.09.2014. Розрахунок по відстрочці проводиться в гривнях по курсу долара на день виставлення рахунку. Рахунок дійсний 2 банківських дні (а.с.18).

Відповідач свої зобов'язання стосовно своєчасної оплати поставленого товару на підставі договору купівлі-продажу №052-14 від 12.06.2014 виконав частково, перерахувавши позивачу 14.11.2014 - 17100,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.19) та не заперечувалось представником позивачем в судовому засіданні. Згідно розрахунку позивача на день звернення до суду борг за поставлений товар складає 37635,44грн. з врахуванням курсу долара США станом на 21.04.2015 (1 долар США = 22,25грн.).

Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів повторного виставлення позивачем рахунку-фактури для оплати відповідачем отриманого товару. Тому суд вважає безпідставним нарахування позивачем основного боргу з врахуванням курсу долара США станом на 21.04.2015, оскільки це суперечить положенням п.2.1 договору від 12.06.2014 та рахунку-фактурі №СФ-0000126 від 12.06.2014, в якому зазначено курс $ на день виставлення рахунку - 11,77грн.

За викладених обставин та умов договору суд приходить до висновку, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Брусилів" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Знамагро" на день звернення до суду становить 11854,80грн. (28954,80грн. - 17100,00грн.).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 11854,80грн. підтверджується вказаними вище документами, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог в цій частині.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 337,58 доларів США пені, що еквівалентно 7511,15грн.

Позивач вважає, що оскільки в специфікації вартість товару визначена в доларах США, то і пеня повинна бути нарахована як відсоток від суми не невиконаного зобов'язання у доларах США.

Така позиція позивача не узгоджується з нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін ( ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення терміну оплати продукції покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості поставленої продукції за кожний день прострочення.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то суд приходить до висновку, що пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням положень чинного законодавства України та часткової сплати суми основного боргу, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 2507,15грн., зокрема, нарахованої:

- в сумі 1470,10грн. за період з 01.09.2014 по 13.11.2014 на суму боргу 28954,80грн.;

- в сумі 1037,05грн. за період з 15.11.2014 по 28.02.2015 на суму боргу 11854,80грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2507,15грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 5004,00грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 11854,80грн. - основного боргу та 2507,15грн. - пені обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Брусилів" (12606, Житомирська область, Брусилівський район, с. Осівці, вул. Кірова, 1, код ЄДРПОУ 35684682)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамагро" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової 23, оф.630, код ЄДРПОУ 36689201) - 14361,95грн., з яких: 11854,80грн. - основний борг, 2507,15грн. - пеня, а також 581,20грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30 червня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)