Рішення

від 11.06.2015 по справі 910/8865/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015Справа №910/8865/15

За позовом Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" про стягнення 44 253,69 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Тринєєв Д.Д. (дов. № 16/2015 від 01.04.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство "ФМ Ложістік Дніпро" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 44 253,69 грн., в тому числі 30 000,00 грн. основного боргу, 2 016,49 грн. пені, 1 282,98 грн. 3 % річних, 10 954,22 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимого обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором транспортного експедирування № 008ТКЗ від 15.03.2013 року в частині здійснення оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/8865/15 та призначено справу до розгляду на 19.05.2015 року.

18.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.04.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 19.05.2015 року представник позивача надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 19.05.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.05.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 11.06.2015 року.

В судовому засіданні 11.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.05.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" (клієнт) та Дочірнім підприємством "ФМ Ложістік Дніпро" (експедитор) укладено Договір транспортного експедирування № 008ТКЗ (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору даний договір визначає порядок надання експедитором транспортно-експедиційних послуг на умовах доручення, за плату та за рахунок клієнта, при організації перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом на території України, а також надання експедитором додаткових послуг, необхідних для поставки вантажу.

Згідно з пунктом 1.2. Договору конкретний перелік послуг та інформація про них зазначаються у заявці на транспортно-експедиційне обслуговування, що підписується обома сторонами та передається за допомогою факсимільного зв'язку.

Пунктом 2.2.4. Договору сторони погодили, що клієнт зобов'язаний сплатити експедитору належну плату, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта і за погодженням з клієнтом, в цілях виконання Договору.

Відповідно до пункту 3.4. Договору клієнт зобов'язується оплатити надані послуги протягом 60 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачем послуг на загальну суму 30 960,00 грн.,що підтверджується Актом надання послуг № 3434 від 27.07.2013 року на суму 3 720,00 грн., Актом надання послуг № 3515 від 31.07.2013 року на суму 3 780,00 грн., Актом надання послуг № 4007 від 19.08.2013 року на суму 1 680,00 грн. Актом надання послуг № 3821 від 06.08.2013 року на суму 1 560,00 грн., Актом надання послуг № 3822 від 06.08.2013 року на суму 2 160,00 грн., Актом надання послуг № 3843 від 08.08.2013 року на суму 4 620,00 грн., Актом надання послуг № 3488 від 08.08.2013 року на суму 4 560,00 грн., Актом надання послуг № 3895 від 12.08.2013 року на суму 6 120,00 грн., Актом надання послуг № 3896 від 12.08.2013 року на суму 2 760,00 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг в розмірі 960,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.06.2014 року (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Позовні вимого обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором транспортного експедирування № 008ТКЗ від 15.03.2013 року в частині здійснення оплати наданих послуг.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, сплативши позивачу 960,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за Договором та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 30 000,00 грн. основного боргу.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 3.4. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 016,49 грн. пені, 1 282,98 грн. 3 % річних, 10 954,22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.3.6. Договору у випадку порушення клієнтом строків оплати наданих послуг, він зобов'язаний сплатити експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення 2 016,49 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача 1 282,98 грн. 3 % річних, 10 954,22 грн. інфляційних втрат., які є обґрунтованими та задовольняються судом в межах розрахунку позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, код ЄДРПОУ 33301022) на користь Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" (08330, Київська обл., Бориспільський район, село Дударків, вул. Леніна, буд. 2/2, код ЄДРПОУ 20071893) 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 49 коп. пені, 1 282 (одну тисячу двісті вісімдесят дві) грн. 98 коп. 3 % річних, 10 954 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2015

Суддя С.В. Стасюк