Рішення

від 22.06.2015 по справі 910/8591/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015№910/8591/15-г

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/8591/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Муравейник-Транс», м. Дніпропетровськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Транс», м. Київ,

про стягнення 196 265 грн.,

за участю представників:

позивача - Авдєєва Б.М. (довіреність від 02.03.2015 №б/н);

відповідача - Омельченко В.С. (довіреність від 30.03.2015 №14).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Муравейник-Транс» (далі - ТОВ «Муравейник-Транс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Транс» (далі - ТОВ «Меркурій Транс») 196 265 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору від 07.07.2014 № 055-01 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).

Позов мотивовано тим, що: сторонами було підписано заявку від 07.07.2015 № 53 до Договору (далі - Заявка); відповідач порушив умови Договору та Заявки і автомобільний транспорт у визначений строк не подав; внаслідок невиконання ТОВ «Меркурій Транс» зобов'язань з подачі автомобіля ТОВ «Меркурій Транс» були завдані збитки у вигляді неотриманого доходу у сумі 20 015 грн.; також позивач нарахував штрафні санкції у сумі 176 250 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2015 порушено провадження у справі.

Відповідач 20.05.2015 подав суду заперечення на позов, в яких зазначив таке: позивач, посилаючись на копії документів невідомого походження - Договір та Заявку, які нібито підписані сторонами 07.07.2014, намагається стягнути з відповідача збитки у сумі 196 265 грн. без будь-якого документального підтвердження таких збитків та з обґрунтуванням їх розміру; крім того, в заявці, направленій суду та відповідачу, передбачений строк надання послуг завантаження 10.07.2014, а розвантаження не пізніше 14.07.2014, однак в підтвердження реалізації зазначеного в позовній заяві не зазначається про вчинення відповідачем певних дій щодо надання послуг чи висунутих позивачем листів/претензій з приводу неналежного виконання наданих послуг, претензій щодо бездіяльності за взятими зобов'язаннями за Договором тощо; недоведеним є факт існування договірних відносин між сторонами у даній справі, тобто позовні вимоги є безпідставними.

Відповідач 05.06.2015 подав суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2015 та нотаріально завірені пояснення директора ТОВ «Меркурій Транс» Жукової С.А., в яких директор зазначила, що нею не укладався (не підписувався) Договір та заявка до Договору, а також директор не уповноважувала будь-кого на укладення (підписання) Договору з боку ТОВ «Муравейник-Транс».

Позивач 08.06.2015 подав суду пояснення, в яких зазначив таке: ТОВ «Муравейник-Транс» не може подати суду реєстри отриманих та виданих податкових накладних, оскільки позивач є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 4%, яким ТОВ «Муравейник-Транс» зареєстровано з 01.01.2014; позивач не є зареєстрованим платником податку на додану вартість; в період з 01.07.2014 по 31.07.2014 між сторонами відбулася низка телефонних переговорів, що підтверджується витягом з деталізації за локальними і роумінговими дзвінками; всі дзвінки між сторонами відбулися в період з 07.07.2014 по 14.07.2014, тобто з дня підписання договору по день розвантаження автомобіля згідно з заявкою від 07.07.2014 №53; в подальшому відповідач припинив відповідати на телефонні дзвінки із відомих йому належних телефонних номерів позивача; разом з тим, у позивача наявні копії реєстраційних документів відповідача, які є типовим набором документів, що надаються стороною договору юридичною особою в момент укладення договору для встановлення факту державної реєстрації, реквізитів сторони та податкового статусу сторони; отримати вказані копії документів будь-якими засобами неможливо, оскільки такі документи видаються в єдиному екземплярі.

22.06.2015 представник позивача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору від 07.07.2014 № 056-01 на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом (далі - Договір № 056-01), укладеного ТОВ «Муравейник-Транс» (експедитор) і приватним підприємством «Палтех» (замовник, далі - ПП «Палтех»), та заявки від 07.07.2014 № 53 (далі - Заявка № 53).

У судовому засіданні 22.06.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору; проти задоволення позовних вимог заперечив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає про те, що 07.07.2014 ТОВ «Муравейник-Транс» і ТОВ «Меркурій Транс» було укладено Договір, за умовами якого:

- кожна із сторін зобов'язується здійснювати організацію поставки вантажів автомобілями на підставі транспортних заявок другої сторони, фрахтуя для таких цілей автотранспорт третьої сторони-перевізника. Сторона, яка подає транспортну заявку іншій стороні, діє від свого імені і за рахунок коштів четвертої сторони-замовника. Сторона, яка подає транспортну заявку, іменується «Експедитор-1», а сторона, яка виконує транспортну заявку, іменується «Експедитор-2». Кожна із сторін може виступати як в якості експедитора-1, та і в якості експедитора-2 (пункт 1.1 Договору);

- експедитор-1 надає експедитору-2 оригінал або факсову копію транспортної заявки з підписом відповідальної особи і печаткою на здійснення міжміського (міжнародного) перевезення вантажів із зазначенням такої інформації: маршрут, найменування вантажу, вагу і об'єм вантажу (на один автомобіль), митне оформлення, кількість автомобілів, дату, час і адресу завантаження, фірму відправника, контактну особу при завантаженні, адресу розвантаження і дату розвантаження, фірму отримувача, контактну особу при розвантаженні, прикордонний перехід, вартість послуг (пункт 2.1 Договору);

- експедитор-1 зобов'язаний приготувати вантаж до узгодженого строку завантаження (замаркувати, підготувати документи із перевезення та страхування кожному вантажоотримувачу, дозволи на право проїзду до місця завантаження і розвантаження, на право вивезення вантажу) (пункт 2.3 Договору);

- експедитор-1 зобов'язаний забезпечити належне оформлення транспортно-супровідних і митних документів, необхідних для безперешкодного проїзду автомобіля через країни і прикордонні переходи, через які здійснюється перевезення (пункт 2.4 Договору);

- за порушення строків подання транспортного засобу під завантаження і строків доставки вантажу експедитор-2 виплачує експедитору-1 неустойку у розмірі 750 грн. за кожну добу прстрочки при перевезенні вантажу по території країн СНД, 250 грн. при здійсненні внутрішніх перевезень і 750 грн. при перевезенні вантажів між іншими іноземними державами та Україною, якщо інше не узгоджено у заявці (пункт 5.4 Договору);

- у випадку відмови однієї сторони від виконання своїх зобов'язань за затвердженою заявкою менше ніж за добу до узгодженого в ній строку, сторона, яка відмовилася, виплачує іншій стороні неустойку у розмірі 750 грн. протягом 3-х банківських днів після цього строку (пункт 5.8 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014. Якщо немає пропозицій про розірвання Договору, то він вважається продовженим на період наступного року (пункт 7.1 Договору);

- Договір підписаний в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної сторони. Факсова копія Договору, заявки та інших документів в рамках Договору мають однакову юридичну силу з оригіналом (пункт 7.2 Договору).

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач вказує, що 07.07.2014 ТОВ «Муравейник-Транс» надало відповідачу для підписання Заявку, яка була підписана зі сторони ТОВ «Меркурій Транс».

Відповідно до умов Заявки відповідач зобов'язався організувати перевезення вантажу, а саме: 1 100kg 6 Fass BioStable Е85 G-Plus; 160 kg 8 pail Pil Green M Liquid; 2 976 kg 16 Fass PLUTOcen GS2300i; 1 170 kg 6 Fass CI 0801; 700 kg 4 Fass Powerguard 6013.

Вказаний вантаж необхідно було перевезти із м. Херне (Німеччина) до м. Київ (Україна); митне оформлення у м. Ягодин в строк доставки вантажу не пізніше 14.07.2014.

Вартість послуги з перевезення вантажу за Заявкою визначено у сумі 16 800 грн.

ТОВ «Муравейник-Транс» вказує на те, що ТОВ «Меркурій Транс» не виконало зобов'язань за Договором і Заявкою та не надало автомобіль для завантаження; вантаж не перевезло.

Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу грошові кошти у сумі 196 265 грн.:

- 750 грн. штрафу за відмову ТОВ «Меркурій Транс» від виконання своїх обов'язків за підтвердженою заявкою;

- 175 500 грн. за спізнення завантаження/розвантаження більше ніж на 4 години, а також за кожну наступну добу спізнення (750 грн. за одну добу спізнення; 234 доби);

- 20 015 грн. неотриманого доходу позивача внаслідок невиконання взятих на себе обов'язків відповідачем.

Відповідач заперечив факт укладення Договору та підписання Заявки, подавши суду нотаріально посвідчені 22.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко Мариною Олександрівною письмові пояснення директора ТОВ «Меркурій Транс» Жукової С.А., в яких було зазначено про те, що Жукова С.А. не укладала (не підписувала) Договір та Заявку, також не уповноважувала будь-кого на укладення (підписання) Договору з ТОВ «Муравейник-Транс».

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Зі змісту договору вбачається, що Договір підписаний в двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу.

На вимогу суду подати для огляду оригінали Договору та Заявки, позивач належним чином не відреагував; оригінали Договору та Заявки суду для огляду не подав, порушуючи вимоги статті 36 ГПК України; не надав пояснень причин невиконання вимог ухвал суду та обставин, які перешкоджають поданню оригіналів доказів.

Відповідно до пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, обставини, на які посилається позивач у позові, заявляючи вимоги, документально не підтверджені.

З огляду на викладене господарський суд міста Києва з вини позивача не може дослідити оригінали Договору та Заявки та встановити факт укладення вказаних правочинів сторонами.

Разом з тим, у Заявці № 53 вартість перевезення визначена у сумі 20 015 грн., а у Заявці - 16 800 грн., тому можливий дохід позивача мав би складати - 3 215 грн. (20 015 грн. - 16800 грн.).

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Позивачем нараховані штрафні санкції у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору та Заявки, проте не доведено сам факт укладення вказаних правочинів.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки не доведено факт укладення правочинів, то відсутні підстави для стягнення неустойки.

Разом з тим, позивач не подав жодного доказу виконання ним як експедитором-1 умов Договору, зокрема, пунктів 2.1, 2.3, 2.4 Договору.

Подані ТОВ «Муравейник-Транс» документи є неналежним доказами існування зобов'язань між сторонами.

Так позивач подав суду як доказ здійснення переговорів між ТОВ «Муравейник-Транс» і ТОВ «Меркурій Транс» з 07.07.2014 до 14.07.2014 щодо перевезення за Заявкою витяг з деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам абонента 067 558 28 10 з 01.07.2014 по 31.07.2014 щодо здійснення зв'язку з абонентами 067 411 80 55, 044 402 46 00, 095 288 29 42, 067 440 80 55 у вказаний період, який підписаний директором позивача та скріплений печаткою ТОВ «Муравейник-Транс».

У свою чергу, позивач не є телефонною компанією, яка надає послуги зв'язку та може документально підтвердити інформацію щодо вхідних/вихідних дзвінків, дати, часу, тривалості їх здійснення тощо.

Крім того, самі по собі телефонні перемовини між позивачем і відповідачем не є належним доказом, що підтверджує існування господарських відносин та зобов'язань ТОВ «Меркурій Транс» на здійснення перевезення за Заявкою.

Що ж до посилань позивача на отримання ним від відповідача в момент укладення Договору та Заявки копії свідоцтва платника єдиного податку та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то наявність вказаних документів у ТОВ «Муравейник-Транс» не є беззаперечним свідченням факту укладення саме Договору та Заявки.

Крім того, вказані документи не є конфіденційними та могли бути отримані і не в результаті укладення правочину.

Крім штрафних санкцій позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача неотриманого доходу у сумі 20 015 грн.

ТОВ «Муравейник-Транс» подало суду копію Договору № 056-01 та Заявки № 53, з яких вбачається, що позивач як експедитор зобов'язався організувати та виконати перевезення за замовленням ПП «Палтех» (замовник).

Позивач на вимогу суду оригіналів вказаних документів для огляду в судовому засіданні 22.06.2015 не подав.

Отже копії Договору № 056-1 та Заявки № 53 також є неналежними та недопустимими доказами.

Слід звернути увагу на те, що у Заявці та Заявці № 53 було заповнено графу «Данные по А/М» ідентичною інформацію.

З огляду на наведене не зрозуміло яким чином позивач мав можливість вказати у Заявці № 53 ту інформацію, яка повинна надаватися відповідачем як екпдетитором-2 у Заявці, що хронологічно повинна бути оформлена після прийняття замовлення від замовника перевезення.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді не отриманого доходу, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 зі справи № 42/266-6/492).

Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків на ТОВ «Меркурій Транс» необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.

Позивачем не було документально доведено: можливість отримання доходу у сумі 20 015 грн. (не подано суду оригіналу Договору № 056-1 з замовником спірного перевезення тощо): наявність протиправної поведінки відповідача, що призвела до неотримання позивачем вказаних коштів.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Позивач не надав суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій та збитків.

З огляду на наведене у позові слід відмовити повністю.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2015.

Суддя О. Марченко