Рішення

від 25.06.2015 по справі 911/2033/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 911/2033/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ до 1) Державного підприємства «Укрриба», м. Київ 2) дочірнього підприємства Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006», Київська обл., м. Обухів про визнання недійсним договору та повернення майна, за участю представників:

прокуратури:ОСОБА_1, службове посвідчення №031878; позивача:ОСОБА_2, довіреність №243 від 17.09.2014 року; відповідача 1:не з'явилися; відповідача 2:ОСОБА_3, довіреність №б/н від 18.05.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства «Укрриба» (відповідач 1) та дочірнього підприємства Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» (відповідач 2) про визнання недійсним договору зберігання державного майна №39/12 від 18.05.2012 року укладеного між Державним підприємством «Укрриба» та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006», а також зобов'язання дочірнє підприємство Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» повернути орендоване майно ДП «Укрриба», а саме державне нерухоме майно балансовою вартістю 2 412 772,42 грн., зазначене в акті приймання-передачі гідротехнічних споруд (додаток №1 до договору зберігання державного майна №39/12 від 18.05.2012 року).

В обґрунтування своїх вимог прокурор виходив з того, що передача відповідачем 1 спірного державного майна відповідачу 2 відбулась на підставі договору без участі Фонду державного майна України та без його дозволу. При цьому, спірний договір зберігання є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, а отже ДП «Укрриба» при укладенні спірного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.05.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 25.05.2015 року відповідач 1 подав клопотання про припинення провадження у справ на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

28.05.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач 2 подав клопотання про припинення провадження у справ на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України та відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив та просив суд припинити провадження у справ на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Ухвалами господарського суду Київської області від 28.05.2015 року та 11.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 11.06.2015 року та 25.06.2015 року відповідно.

Через канцелярію господарського суду Київської області 18.06.2015 року прокурор подав заяву, у якій не заперечив проти припинення провадженні у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині зобов'язання дочірнє підприємство Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» повернути орендоване майно ДП «Укрриба».

Представники відповідача 1 у судове засідання 25.06.2015 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача 1 за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Київської області проведено перевірку законності розпорядження державним майном ДП «Укрриба» в результаті якої було встановлено, що ДП «Укрриба» створене на підставі наказу Державного департаменту рибного господарства України від 27.12.2002 року №238, з метою забезпечення нагляду та контролю за технічною експлуатацією державного майна. Підприємство підпорядковане Державному комітету рибного господарства України та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №126/752 від 06.05.2003 року на баланс ДП «Укрриба» було передане майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшло до статутних фондів створених товариств як майно, що не підлягає приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Як зазначає прокурор, перевіркою також встановлено, що 18.05.2012 року між ДП «Укрриба» (поклажодавець) та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» (зберігач) укладено договір №39/12 зберігання державного майна.

Згідно з умовами п. 1.1 вказаного договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом прймання-передачі, нерухоме державне майно - гідротехнічі споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» від 06 травня 2003 року №126/752.

Відповідно до п. 4.1. договору, за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн. (десять гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом десяти років з 18 травня 2012 року по 18 травня 2022 року (п. 6.1. договору).

21.05.2012 року між ДП «Укрриба» та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» укладена додаткова угода до договору зберігання державного майна №39/12від 18.05.2012 року (додаткова угода).

Згідно з п. 1.3 додаткової угоди до договору зберігання державного майна за користування майном розмір щомісячної плати становить 2 805,05 грн.

06.07.2012 року між ДП «Укрриба» та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» укладена додаткова угода до договору зберігання державного майна №39/12від 18.05.2012 року (додаткова угода 1).

Згідно з п. 2 додаткової угоди 1 до договору зберігання державного майна за користування майном розмір щомісячної плати становить 1 802,76 грн.

Дослідивши умови вказаного договору суд дійшов висновку, що він підлягає визнанню недійсним у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

За змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який, сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Враховуючи, що передача спірного державного майна, а саме - гідротехнічні споруди відбулась на підставі договору, укладеного без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, суд вважає, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому судом встановлено, що оспорюваний договір зберігання державного майна, є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП «Укрриба» при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Матеріалами справи, а саме, Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим на електронний запит суду №20788362 підтверджується, що видами підприємницької (господарської) діяльності відповідача 2, дочірнього підприємства Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006», є 03.12 Прісноводне рибальство, 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура), 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

Таким чином, відповідач 2 - дочірнє підприємство Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» (зберігач за спірним договором), не займається таким видом діяльності як зберігання, а є рибогосподарським підприємством, господарська і підприємницька діяльність якого серед іншого пов'язана і з використанням переданих йому за договором №39/12 від 18.05.2012 року гідротехнічних споруд і ставків за їх цільовим призначенням.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Враховуючи вищенаведене, укладений 18.05.2012 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір №39/12 зберігання державного майна суперечить вимогам законодавства, а тому вимога прокурора про визнання недійсним такого договору є правомірною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Однак 15.05.2015 року між ДП «Укрриба» та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» укладена угода про припинення дії договору зберігання №39/12 від 18.05.2012 року, згідно п. 1 якої, відповідно до заяви зберігача, рішення постійно діючої комісії по роботі з контрагентами, п. 6.3. договору та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, сторони вважають договір зберігання №39/12 від 18.05.2012 року припиненим за згодою сторін із 15.05.2015 року.

Згідно акту приймання-передачі державного майна від 15.05.2015 дочірнє підприємство Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» передало, а ДП «Укрриба» прийняло із зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів), які розташовані за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Таценки.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач 2 передав майно відповідачу 1, суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2010 року у справі № 8/376/09.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» N 3674-VI від 08.07.2011р. (який набрав чинності 01.11.2011р.) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно ч. 3 ст 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів сплату судового збору пропорційно у розмірі 1 218,00 грн. до державного бюджету України

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір зберігання державного майна №39/12 від 18.05.2012 року, укладений між Державним підприємством «Укрриба» та дочірнім підприємством Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006».

Припинити провадження у справі в частині зобов'язання дочірнього підприємства Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» (08705, Київська обл., м. Обухів, с. Таценки, вул. Лісова, 140, код 30839340) повернути орендоване майно ДП «Укрриба» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421), а саме державне нерухоме майно вартістю 2 412 772,42 грн., зазначене в акті приймання-передачі гідротехнічних споруд (додаток №1 до договору зберігання №39/12 від 18.05.2012 року).

Стягнути з Державного підприємства «Укрриба» (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421) в доход державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з дочірнього підприємства Канівське нерестово-виросне рибне господарство товариства з обмеженою відповідальністю «Плесо-2006» (08705, Київська обл., м. Обухів, с. Таценки, вул. Лісова, 140, код 30839340) в доход державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак