Рішення

від 09.06.2015 по справі 910/9081/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/9081/15

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" про стягнення 94 472,66 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився від відповідача Данилець В.О. (дов. №108 від 08.06.2015 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 94 472,66 грн., в тому числі 62 698,74 грн. основного боргу, 4 755,19 грн. 3 % річних, 27 018,73 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 692 від 01.02.2012 року в частині здійснення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/9081/15, слухання справи призначено на 19.05.2015 року.

19.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представники сторін в судове засідання 19.05.2015 року не з'явилися, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.05.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.06.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 09.06.2015 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.06.2015 року подав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними в справі матеріалами.

В судове засідання 09.06.2015 року з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких визнав заявлені позовні вимоги. Подав заяву, відповідно до якої просив розстрочити сплату суми заборгованості на 12 місяців.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 року між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 692 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з умовами та режимами тепло споживання на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону нежитлового приміщення, розташованого за адресою: пр. Гвардійський , 30/1, загальною площею 2005,6 кв. м.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, уразі їх відсутності - розрахунковим способом.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, розрахунки за спожиту теплову енергію, що споживається, проводиться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), погоджених у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 6.3. Договору споживач зобов'язується оплачувати послуги за поточний місяць не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.

На виконання умов договору за період з грудня 2012 року по березень 2013 року позивач здійснив поставку теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача на загальну суму 104 762,16 грн.

В порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач свої зобов'язання по проведенню оплати виконав частково, а саме відповідачем було сплачено 42 063,42 грн.

Таким чином, у зв'язку з частковою оплатою спожитої теплової енергії за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 62 698,74 грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись претензії про сплату заборгованості, однак вони були залишені відповідачем без відповіді та заборгованість сплачена не була.

Відповідач визнав заявлені позовні вимоги. Подав заяву, відповідно до якої просив розстрочити сплату суми заборгованості на 12 місяців.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 692 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2012 року складає 62 698,74 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 62 698,74 грн. основного боргу.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 4 755,19 грн. 3 % річних, 27 018,73 грн. інфляційних втрат., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 4 755,19 грн. 3 % річних, 27 018,73 грн. інфляційних втрат.

Крім цього, судом розглянуто заяву відповідача, відповідно до якої відповідач просив розстрочити сплату суми заборгованості на 12 місяців.

Частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). (пункт 7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Зі змісту пункту 7.2 постанови № 9 від 17.10.2012 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що у зв'язку запровадження у банку у якому у відповідача відкритий рахунок тимчасової адміністрації даний рахунок заблокований на підставі статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач не має можливості розпоряджатися коштами, які наявні на даному рахунку. Крім того, за наявності фінансової можливості відповідач зменшував існуючу заборгованість перед позивачем в 2013 - 2015 роках.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецконтракт" (02099, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 107/11; код ЄДРПОУ 22944575) на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецька ТЕЦ; код ЄДРПОУ 00131050) 62 698 (шістдесят дві тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 74 коп. основного боргу, 4 755 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 19 коп. 3 % річних, 27 018 (двадцять сім тисяч вісімнадцять) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 1 889 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 45 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення наступним чином:

до 30.06.2015 року 8 030,18 грн. до 31.07.2015 року 8 030,18 грн. до 31.08.2015 року 8 030,18 грн. до 30.09.2015 року 8 030,18 грн. до 31.10.2015 року 8 030,18 грн. до 30.11.2015 року 8 030,18 грн. до 31.12.2015 року 8 030,18 грн. до 31.01.2016 року 8 030,18 грн. до 29.02.2016 року 8 030,18 грн. до 31.03.2016 року 8 030,18 грн. до 30.04.2016 року 8 030,18 грн. до 31.05.2015 року 8 030,13 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2015

Суддя С.В. Стасюк