Рішення

від 22.06.2015 по справі 910/8696/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/8696/15-г

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Красуня» Простягнення 63 208,89 грн. заборгованості Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Петрунько І.В.- дов. № б/н від 05.01.2015 р.;

від відповідача: Сенчило В.В. - дов. № б/н від 22.05.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красуня» про стягнення 75 824,32 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2015 року було порушено провадження у справі № 910/8696/15-г та призначено її до розгляду на 27.04.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2015 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 27.04.2015 року не з'явився, проте 24.04.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2015 року не заперечував проти клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд справи на 25.05.2015 року.

У судовому засіданні 25.05.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у даному судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

У судовому засіданні 25.05.2015 року, відповідно до частини 3 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні до 03.06.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2015 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Позивачем була подана заява про забезпечення позову.

Судом повідомлено, що розгляд заяви про забезпечення позову буде здійснюватись у наступному судовому засіданні.

Також представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 37 660,98 грн. суми основного боргу, 19 681,28 грн. інфляційних нарахувань та 5 866,63 грн. три відсотки річних. Позовні вимоги в частині стягнення 16 000,00 грн. позивач просив припинити, у зв'язку з погашенням суми основного боргу.

Заява позивача про уточнення позовних вимог судом була розглянута та прийнята.

З огляду на наведене судом розглядаються вимоги позивача щодо стягнення 37 660,98 грн. основного боргу, 19 681,28 грн. інфляційних нарахувань та 5 866,63 грн. трьох відсотків річних. Таким чином ціна позову становить 63 208,89 грн.

У судовому засіданні 03.06.2015 року, відповідно до частини 3 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні до 08.06.2015 року.

У судовому засіданні 08.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у даному судовому засіданні подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позовних вимог заперечував.

Крім того, раніше подане клопотання представника відповідача про продовження строку вирішення спору судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 08.06.2015 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

У судовому засіданні 08.06.2015 року, відповідно до частини 3 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні до 22.06.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2015 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Подана позивачем заява про забезпечення позову судом залишена без розгляду з огляду на те, що заявником за розгляд зазначеної заяви не було сплачено судовий збір.

В судовому засіданні 22.06.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (абонент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красуня» (субабонент) було укладено договір про відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 94/6, відповідно до п. 1.1. якого абонент зобов'язаний був забезпечувати субабонента холодною, гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води в кількості, необхідній для задоволення господарсько-побутових потреб субабонента та інших потреб, передбачених даним договором, з урахуванням специфікації діяльності субабонента.

Умовами п. 1.2 договору встановлено, що комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 147,7 кв.м., за адресою: пр. 50-річчя Жовтня, 12-А, приміщення використовується для цілей перукарні.

Згідно додатку 1, укладеного до договору про відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 94/6 від 01.11.2006 р., абонент зобов'язався надати субабоненту послуги з централізованого опалення згідно нарахувань ПАТ «Київенерго» та експлуатаційні витрати (вивіз сміття, обслуговування двірника та матеріальні витрати) вартістю 79,76 грн. за місяць.

Згідно умов п. 2.2.1. субабонент зобов'язується своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок абонента.

В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено про те, що згідно показників нарахованих постачальниками за період з 01.09.2008 р. по 31.12.2014 р. відповідачу було надано комунальних послуг на суму 71 425,39 грн., які відповідачем частково були оплачені на суму 17 764,44 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 53 660,98 грн.

Гарантійним листом від 28.10.2014 р. відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 52 541,08 грн., а 29.10.2014 р. між сторонами було укладено договір про реструктуризацію зазначеної суми боргу.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було погашену суму основної заборгованості, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача стягнення 37 660,98 грн. основного боргу, 19 681,28 грн. інфляційних нарахувань та 5 866,63 грн. три відсотки річних.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності та зменшити суму основної заборгованості на 43 167,25 грн. Крім того, відповідач послався на те, що позивачем не виставлялися платіжні документи для здійснення оплати наданих послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.п. 18, 20 яких розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Згідно умов п. 2.2.1. субабонент зобов'язується своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок абонента.

Судом встановлено факт споживання відповідачем послуг з централізованого опалення, то відповідно до вищенаведених норм закону, на відповідача покладається обов'язок відшкодувати вартість отриманих послуг.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем відповідачу за період з 01.09.2008 р. по 31.12.2014 р. було надано комунальних послуг на суму 71 425,39 грн., які відповідачем частково були оплачені на суму 17 764,44 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 53 660,98 грн.

Відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності відносно вимог про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (п. 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за період 01.09.2008 р. по 31.12.2014 р. - 07.04.2015 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії Господарського суду міста Києва. Таким чином, строк позовної давності до заборгованості, яка виникла до 07.04.2012 р. сплинув.

Разом з тим, умовами статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З наявних в матеріла справи документів вбачається, що 28.10.2014 р. відповідачем позивачу було надано гарантійний лист з зобов'язанням погашення суми основного боргу у розмірі 52 541,08 грн. протягом 12 місяців.

Зазначений лист судом розцінюється як дії, що свідчать про визнання боржником свого боргу, у зв'язку з чим 28.10.2014 р. перебіг строку позовної давності було перервано.

Враховуючи що строк позовної давності було перервано 28.10.2014 р., враховуючи строки загальної позовної давності, суд приходить до висновку про застосування строків позовної давності до заборгованості строк оплати якої вини до 28.10.2011 р.

З огляду на наведене, позов в частині стягнення 30 197,80 грн. заборгованості, яка існувала до 28.10.2011 р., - задоволенню не підлягає внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.

Судом встановлено, що за період з листопада 2011 р. по листопад 2014 р. у відповідача перед позивачем (враховуючи здійснене часткове погашення боргу у даний період) був наявний борг у розмірі 21 125,90 грн.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 9000,00 грн., зокрема 02.03.2015 р. - 2000,00 грн., 15.04.2015 р. - 2 000,00 грн. та 12.05.2015 р. - 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на встановлені факти, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за надані послуги в розмірі 7 000,00 грн. підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України з огляду на те, що зазначена частина заборгованості була погашена відповідачем під час розгляду справи в суді.

У стягненні 2 000,00 грн. суд відмовляє з огляду на те, що зазначена сума заборгованості була погашена до моменту подачі позовної заяви до суду.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 12 125,90 грн. основного боргу за договором № 94/6 від 01.11.2006 р., у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного богу визнається судом таким, що підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача з приводу відсутності обов'язку з оплати наданих послуг у зв'язку з відсутністю доказів в підтвердження надіслання розрахункових документів на адресу субабонента, оскільки умовами п. 2.2.1. договору не передбачено обов'язку абонента надсилати на адресу субабонента розрахункові документи для здійснення оплати наданих послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 19 681,28 грн. 3 % річних та 5 866,63 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору та здійснених проплат (враховуючи що до суми у розмірі 30 197,80 грн. було застосовано строк позовної давності) господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню у розмір 1 009,32 грн. та 5 074,82 грн. відповідно.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красуня» заборгованості у сумі 7 000,00 грн. на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красуня» (місцезнаходження : 03194, м. Київ, просп. Л. Курбаса, 12 а, код ЄДРПОУ 19496386) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (місцезнаходження: 03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 03366552) 12 125 (дванадцять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 1 009 (одну тисячу дев'ять) грн. 32 коп. три відсотки річних, 5 074 (п'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 68 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.06.2015 р.

Суддя Спичак О.М.